Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.03.2025 року у справі №146/775/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 146/775/24

провадження № 61-1354св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2025 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 472,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Томашпільський районний суд Вінницької області рішенням від 17 грудня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 62 472,00 грн, яка складається із суми заборгованості: за кредитним договором № 2296845 в розмірі 48 872,00 грн, з яких: 14 900,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 33 972,00 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 15860-09/2021 в розмірі 13 600,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 9 600,00 грн - заборгованості за відсотками. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Місцевий суд мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2. який діє від імені ОСОБА_1 , 21 січня 2025 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від імені ОСОБА_1 , на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року повернув без розгляду.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_2 всупереч вимогам пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України не надав визначених процесуальним законом документів, що посвідчують його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи

У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду дві касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення вказував порушення судом апеляційної інстанції положень статей 185 357 ЦПК України, Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення).

Касаційні скарги мотивовані неврахуванням апеляційним судом того, що довіреність, видана в електронній формі, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника в суді.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, гарантованого національним законом, оскільки це є порушенням права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вимоги до оформлення апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом частин третьої, четвертої, сьомої, восьмої статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 14 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 24, 26 Положення підсистема «Електронний суд» - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Пунктами 30-35 зазначеного Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи».

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2025 рокута матеріалів апеляційного провадження щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, поданої від імені ОСОБА_1 , на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року, відомо, що зазначену апеляційну скаргу 21 січня 2025 року сформовано в підсистемі «Електронний суд» та підписано електронним підписом ОСОБА_2

Підставою подання зазначеної апеляційної скарги та представництва відповідача була сформована в підсистемі «Електронний суд» 14 лютого 2024 року довіреність, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) у справі № 146/775/24 з усіма правами, які надані законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи (а. с. 133 зворот).

Зазначена форма довіреності відповідає пунктам 30-35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Електронне доручення формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 753/10165/21).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року з підстав ненадання представником відповідача належним чином засвідченої довіреності на право представництва її інтересів, не звернув уваги на те, що електронне доручення відповідача представнику - ОСОБА_2 сформовано і видано за допомогою засобів та відповідних алгоритмів підсистеми «Електронний суд», з використанням електронних кабінетів й цифрових підписів ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 Підсистемою «Електронний суд» автоматично сформовано таке електронне доручення й додано до апеляційної скарги, яка подана представником від імені довірителя.

Апеляційний суд всупереч вказаним нормам закону не врахував, що у відповідача та його представника як користувачів підсистеми «Електронний суд», немає можливості будь-яким чином впливати на зміст та вигляд електронного доручення, оскільки саме система його формує за відповідним алгоритмом і зразком. Отже, розміщення відмітки про нотаріальне посвідчення на такій довіреності є неможливим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Подібний підхід до вирішення питання про дотримання форми апеляційної скарги, поданої представником сторони, викладено у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 300/1329/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 344/13150/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 753/8640/24 (провадження № 61-11983св24), від 10 січня 2025 року у справі № 753/16269/23 (провадження № 61-8527св24) та від 05 березня 2025 року у справі № 357/10920/24 (провадження № 61-17105св24).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24) зауважив, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис).

Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і частиною третьоюстатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка подана його представником - ОСОБА_2.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки надмірного формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду на зазначене, апеляційний суд зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржену ухвалу - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов