Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2018 року у справі №619/739/17

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа №619/739/17

провадження №61-22673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Калмикової Л. К. та постанову апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Бурлаки І. В.

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до ОСОБА_1 , з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними та скасувати:

державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1710 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , від 22 квітня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею та договори оренди землі;

витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вказану земельну.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року

ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1710 га по АДРЕСА_1 . На підставі зазаначеного рішення

22 квітня 2009 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор указував, що рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської ОСОБА_2 . Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20.18-0.7-3707/2-16

від 04 жовтня 2016 року спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_2 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області

від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розробленого ПП «Перспектива-Земля», вартість спірної земельної ділянки складає 132 217,20 грн.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, оскільки Дергачівською районною державною адміністрацією, яка на той час здійснювала повноваження власника, відповідного розпорядження про передачу земельної ділянки не приймалося, прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що органи прокуратури не були позбавлені можливості ініціювати звернення до суду для захисту інтересів держави у межах строку позовної давності, визначеного законом, оскільки невідповідність вимогам закону рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області могла бути встановлена в рамках цивільного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації Державного акту про право власності на землю 22 квітня 2009 року мали можливість вивити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі органами прокуратури, в межах передбаченого у статті 257 ЦК України строку позовної давності.

Той факт, що Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області було визначено в якості уповноваженого територіального державного органу вже після реєстрації державного акту на спірну земельну ділянку, не впливає на початок перебігу трирічного строку позовної давності, оскільки на той день існував інший уповноважений в цих питаннях державний орган, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, у тому числі прокуратура України, які мали реальну можливість вчасно дізнатися про порушення державних прав та інтересів, що також випливає із факту вилучення органами слідства відповідних землевпорядних документів ще у 2011 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, заступник прокурора Харківської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення у справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Суди не врахували, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення земельної ділянки.

Наголошує, що строк позовної давності для звернення прокурора із цим позовом про повернення на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за фактом підробки рішень сесій про передачу земельних ділянок, коли було встановлено факти порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Щодо клопотання, яке надійшло на адресу Верховного Суду

Касаційна скарга містить клопопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участі Генеральної прокуратури України.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в даній справі, і така необхідність відсутня, а відтак, заявлене клопотання щодо розгляду справи за участю Генеральної прокуратури України задоволенню не підлягає.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1710 га по АДРЕСА_1 .

22 квітня 2009 року на підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року у відношенні голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_2 встановлено факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до листа начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10-20.18-0.7-3707/2-16 від 04 жовтня 2016 року з даними проекту встановлення меж сільських населених пунктів Русько-Лозівської сільської ради зазначена вище земельна ділянка станом на час відведення представлена землями сільськогосподарського призначення.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розробленого ПП «Перспектива-Земля», вартість спірної земельної ділянки складає 132 217,20 грн.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішення рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від

12 вересня 2008 року складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_2 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Спір між сторонами виник з приводу визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання у власність

ОСОБА_1 земельної ділянки, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 ЗК України, у редакції чинній на дату прийняття рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», у редакції на дату передачі у приватну власність відповідачу земельної ділянки, визначено компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Встановивши, що Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області питання щодо відведення та передання спірної земельної ділянки не розглядалося, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого виходу що набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо строку позовної давності

У справі, яка переглядається, стороною відповідача подано заяву про застосування позовної давності, в якій просив відмовити у позові прокурора з підстав, передбачених статтею 267 ЦК України, посилаючись на ту обставину, що 12 вересня 2008 року рішенням Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність спірну земельну ділянку. 11 квітня 2011 року Золочівським районним судом Харківської області винесено постанову про відкриття кримінальної справи щодо сільського голови ОСОБА_2 та призначення справи до розгляду. Моментом початку перебігу строку позовної давності є проведення відповідної перевірки прокуратурою, що буде вказувати на порушений порядок надання земельної ділянки.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України, покладено представництво інтересів держави у в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є незмінною.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, (провадження № 14-183цс18), а також у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17, (провадження № 61-22690св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/737/17-ц, (провадження № 61-36609св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/720/17 (провадження № 61-27502св18), від 17 жовтня 2019 року № 619/717/17(провадження № 61-4248св19).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 81 діючого ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції встановив наступне.

Порушення земельного законодавства Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області при передачі у власність спірної земельної ділянки відбулось у 2008 році. Ці порушення законодавства не були прихованими і такими, які не можна було виявити державі в особі своїх уповноважених органів до компетенції яких належить здійснення розпорядження земельними ділянками, а також контролю у сфері земельних відносин.

У 2009 році на спірну земельну ділянку було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я відповідача також зберігався в Управлінні земельних ресурсів Дергачівського району Харківської області.

Отже, погодження технічної документації із землеустрою, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування і мали змогу

з 12 вересня 2008 року виявити порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність земельної ділянки і в межах позовної давності поставити питання про оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

Достеменно встановивши, що держава, в особі спеціально створених органів державної влади знала з 2008 року про те, що відбулось незаконна передача у приватну власність земельної ділянки, однак уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернувшись з даним позовом у березні 2017 року, прокурор пропустив установлений законом трирічний строк позовної давності звернення до суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що строк позовної давності для звернення прокурора із цим позовом почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за фактом підробки рішень сесій про передачу земельних ділянок, не заслуговують на увагу, оскільки ці підстави були прийняті апеляційним судом, їм дана належна правова оцінка.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська