Історія справи

Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №639/3599/18
Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №639/3599/18
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №639/3599/18

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 639/3599/18

провадження № 61-7571св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - керівник апарату Жовтневого районного суду м. Харкова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кіся П. В., Кругової С. С. від 27 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в якій вона просить поновити її конституційне право на доступ до правосуддя, порушене керівником апарату Жовтневого районного суду м. Харкова Гришиною Н. В. через порушення, пов`язані із корупцією та за ознаками кримінального порушення за статтею 356, 364, 367 КК України та просить відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 50 000 грн з подальшим регресом з винної особи.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 23 лютого 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за антикорупційною заявою. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження судового розгляду. На порушення Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173) справа не розподілена на час подання цієї заяви. Відповідальність за вчинення зазначеного корупційного правопорушення несе відповідач як керівник апарату суду. Просила поновити її конституційне право на доступ до правосуддя, шкоду, завдану корупційним правопорушенням, визначеним статтями 356, 364, 367 КК України, просила стягнути у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій та бездіяльності керівника апарату та відшкодування моральної шкоди.

Суд вважав, що правовідносини, які регулює Закону України «Про запобігання корупції», не відносяться до цивільних. Питання цивільно-правової відповідальності в порядку, визначеному статтею 65 цього Закону, можуть вирішуватися в межах кримінального судочинства, розгляду матеріалів притягнення особи до адміністративної відповідальності. У порядку цивільного судочинства притягнення особи до цивільно-правової відповідальності може розглядатися виключно після притягнення особи до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Отже, питання про притягнення особи до відповідальності щодо правовідносин, які регулюються Законом України «Про запобігання корупції», в межах заявлених позивачем вимог не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що здійснення керівником апарату або іншою особою функцій, пов`язаних із судовим розглядом справи не може бути самостійним предметом розгляду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та направити справу для належного розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або ухвалити нове рішення у справі. Указує, що оскаржувані судові рішення були постановлені з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв постанову за відсутності позивача; апеляційний суд не керувався чинними нормами антикорупційного законодавства, натомість застосував положення КАСУ та норми ЦПК України, а необхідно було застосовувати положення Закону України «Про запобігання корупції», Цивільної конвенції по боротьбі з корупцією від 04 листопада 1999 року, Кримінальної конвенції про боротьбу із корупцією від 27 січня 1999 року, Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 639/3599/18 з Ленінського районного суду м. Харкова.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року зазначену справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з підстав, передбачених частиною шостою статті 404 ЦПК України (чинної на час постановлення ухвали), оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала у своїх постановах висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

ЦПК України передбачав, що суди розглядають за правилами цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 15.2 розділу ХІІІ Перехідних положень позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду в день надходження документів

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Згідно з частиною другою статті 11-1 ЦПК України 2004 року позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Право особи вимагати реєстрації позовної заяви в АСДС є невід`ємною складовою права на доступ до суду, і спір між сторонами виник з приводу його реалізації.

У порядку цивільного судочинства такі дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів оскарженню не підлягають.

Відповідно до статті 2 КАСУ України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року № 521/18287/15-ц ійшла висновку про те, що вимоги особи зобов`язати зареєструвати та розподілити в АСДС позов мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства

Отже, між сторонами виник судовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то провадження у справі підлягає закриттю саме з цих підстав, а не у зв`язку із тим, що здійснення керівником апарату функцій, пов`язаних із забезпеченням розгляду справи взагалі не може бути самостійним предметом розгляду, як мотивував це суд апеляційної інстанції.

За таких підстав колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за можливе змінити судове рішення апеляційного суду в частині мотивів закриття провадження у справі відповідно до статті 412 ЦПК України, а саме у зв`язку із тим, що зазначений спір не віднесено до цивільної юрисдикції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року змінити в частині її правового обґрунтування.

Роз`яснити ОСОБА_1 про те, що розгляд спору віднесено до юрисдикції адмиіністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун