Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.11.2019 року у справі №2-524/11

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-524/11

провадження № 61-30845св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області,

треті особи: Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області, мале колективне багатопрофільне підприємство "Георад",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року у складі судді Бутенка В. О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю.

М., Ігнатченко Н. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, треті особи: Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області, мале колективне багатопрофільне підприємство "Георад", про усунення перешкод у користуванні, визнання недійсними рішень, визнання недійсними актів на право власності на земельну ділянку та відновлення меж.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідач є власником будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений будинок, відповідно до державного акта на право власності. Державні акти на земельну ділянку, видані на ім'я відповідача, виготовлені без погодження меж земельної ділянки з нею як із власником сусідньої земельної ділянки та без складання технічної документації. Крім того, відповідач чинить їй перешкоди в обслуговуванні належного їй на праві власності хліва та здійсненні його ремонту.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним рішення Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області від 29 липня 1995 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0350 га по АДРЕСА_2; визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області від 19 березня 2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0574 га за зазначеною вище адресою; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод в обслуговуванні хліва; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє суміжні ділянки, та перенести стіну належного відповідачу гаража відповідно до чинного законодавства України.

Також просила зобов'язати Червономотовилівську сільську раду привести у відповідність запис про розмір земельної ділянки, на якій розташований належний їй будинок з надвірними будовами, шляхом поновлення запису 0,11 га в погосподарській книзі; зобов'язати Червономотовилівську сільську раду відновити межі земельної ділянки, на якій розташований належний їй будинок з надвірними будовами, відповідно до запису про її розмір, а саме 0,11 га; визнати недійсним рішення Червономотовилівської сільської ради 4-ї сесії 22-го скликання від 29 липня 1995 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0350 га по АДРЕСА_2; визнати недійсним рішення виконкому Червономотовилівської сільської ради від 19 березня 2002 року № 9 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,574 га у АДРЕСА_2; визнати недійсними державні акти, видані на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Червономотовилівської сільської ради 4 сесії 22 скликання від 29 липня 1995 року, на підставі рішення виконкому Червономотовилівської сільської ради від 19 березня 2002 року № 9; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в обслуговуванні сараю і здійсненні його поточного ремонту; зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати паркан та встановити його на відстані 1 м від сараю; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_3; зобов'язати ОСОБА_2 перенести стіну, належного їй гаража, по АДРЕСА_2, відповідно до Державно будівельних норм 360-92; витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2014 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 09 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції посилався на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, фактично позбавив позивача можливості надати суду докази в обґрунтування доводів та пояснень, що призвело до порушення принципу змагальності цивільного процесу.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати паркан, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, та зобов'язано її відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_3.

Зобов'язано ОСОБА_2 перенести стіну належного їй гаража по АДРЕСА_2, відповідно до державно будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач обмежує право позивача на користування належною їй земельною ділянкою, тому позовні вимоги в частині демонтування паркану та зобов'язання ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_3, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Червономотовилівської сільської ради, рішень виконкому Червономотовилівської сільської ради, визнання недійсними виданих на підставі цих рішень державних актів на право власності на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки невідповідність технічної документації та розбіжності в державних актах не порушують права ОСОБА_1.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що роботи по відновленню меж земельної ділянки площею 0,0574 га та земельної ділянки площею 0,0894 га проведені без дотримання вимог частини 2 статті 198 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів",

за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку

за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, треті особи: управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області, мале колективне багатопрофільне підприємство "Георад" про усунення перешкод в користуванні, визнання недійсними рішень, визнання недійсними актів на право власності на земельну ділянку та відновлення меж призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що при виготовленні технічної документації технічними працівниками допущено помилку щодо дійсної межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки. Працівники малого колективного багатопрофільного підприємства "Георад" не точно встановили межу належної ОСОБА_2 земельної ділянки. Крім того, правовстановлююча документація на земельну ділянку ОСОБА_1 відсутня.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не перевірили достовірність державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 вересня 2011 року серії ЯМ № 393400 виданого на ім'я ОСОБА_2 на підставі неіснуючого рішення Червономотовилівської сільської ради від 19 березня 2002 року № 9.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у яких вона просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 відповідно до договору дарування від 21 вересня 2001 року.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 055147, виданим Червономотовилівською сільською радою Фастівського району Київської області 16 липня 2002 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1468 га, розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 393399, виданого 27 вересня 2011 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0894 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1.

Зазначені домоволодіння межують між собою.

ОСОБА_2 встановила паркан, що розмежовує сусідні будинки та який, як вважала позивач ОСОБА_1, порушує її права власника та створює перешкоди у вільному користуванні належною їй господарською спорудою-хлівом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні хлівом, розташованим на земельній ділянці позивача. Крім того, при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 не було погоджено межі із сусідніми землекористувачами, зокрема з нею, та не виготовлено технічну документацію із землеустрою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Відповідно до статей 116 118 125 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою га його державної реєстрації, в даному випадку, державним актом, виданим на підставі раніше розробленої проектної або технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Згідно із статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Вирішуючи справу в частині визнання недійсним рішення Червономотовилівської сільської ради, рішень виконкому Червономотовилівської сільської ради, визнання недійсними виданих на підставі цих рішень державних актів на право власності на земельну ділянку та відмовляючи в цій частині в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що невідповідність технічної документації та розбіжності в державних актах не порушують цивільні права ОСОБА_1. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості, що земельні ділянки сторін накладаються одна на одну.

Судами установлено, що при виготовленні технічної документації № 3211003557 відсутні: збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки.

У текстових та графічних документах, наявних у складі технічної документації № 3211003557, зазначено інформацію про земельні ділянки (площі, місце розташування, цільове призначення, кому належать, вид прав), щодо яких розроблено вказану документацію із землеустрою.

Згідно з пунктом 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, (далі - Інструкція № 376) акт прийому-передачі межових знаків на зберігання включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Пунктом "б" частини 2 статті 198 ЗК України встановлено, що при виконанні робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок проводиться погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з інформацією, зазначеною на кадастровому плані земельної ділянки площею 0,0574 га (том 3 а. с. 11, зворотна сторона), ця ділянка є суміжною із земельними ділянками: по межі А-Б - вул. Залізнична; по межі Б-В - ОСОБА_3; по межі В-Г - ОСОБА_4; по межі ОСОБА_5; по межі ОСОБА_6.

Разом з тим акт про відновлення в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків (т. 3 а. с. 10), від 28 січня 2011 року не підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_4.

Відповідно до інформації, зазначеної на кадастровому плані земельної ділянки площею 0,0894 га (т. 3 а. с. 13, зворотна сторона), ця ділянка є суміжною із земельними ділянками: по межі А-Б - ОСОБА_8; по межі Б-В - ОСОБА_9; по межі В-Г - проїзд; по межі ОСОБА_10.

При цьому акт про відновлення в натурі (на місцевості) та погодження меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків (т. 3 а. с. 12) від 28 січня 2011 року не підписаний ОСОБА_11.

У складі технічної документації № 3211003557 відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про те, що 28 січня 2011 року будуть проведені роботи по відновленню меж суміжних земельних ділянок, які належать ОСОБА_2.

Зазначені обставини встановлені висновком експертів за результатами проведення судової додаткової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 листопада 2016 року № 10345/10346/16-41/18363/16-43.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботи по відновленню та закріпленню меж земельної ділянки площею 0,0574 га та земельної ділянки площею 0,0894 га проведені без дотримання вимог пункту "б" частини 2 статті 198 ЗК України та пункту 3.12 Інструкції № 376.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, встановивши, що відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача, суди, керуючись положеннями статей 152 212 ЗК України, дійшли правильного висновку, що порушене право позивача як користувача цієї ділянки підлягає захисту в обраний нею спосіб, а саме шляхом зобов'язання відповідача відновити межі земельної ділянки та звільнити її від належного відповідачу майна.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що при виготовленні технічної документації технічними працівниками допущено помилку щодо дійсної межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки, є безпідставними та на правильність висновків судів не впливають.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скаргиОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець