Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №562/1733/21
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №562/1733/21
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №562/1733/21

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 562/1733/21

провадження № 61-1067св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Здолбунівська міська рада Рівненського району Рівненської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Мичка І. М., та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Здолбунівська міська рада Рівненського району Рівненської області (далі - Здолбунівська міська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23 січня 2020 року між Здолбунівською міськрадою та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованих на АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що ОСОБА_1 після укладення договору оренди земельної ділянки розпочав будівельні роботи з реконструкції існуючої будівлі шляхом добудови. Вважала, що вказана реконструкція проводилася без подання необхідних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що є підставою для розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, Здолбунівська міська рада просила суд: розірвати договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2020 року, кадастровий номер 5622610100:00:0010:0117, площею 0,0077 га, укладений між Здолбунівською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 лютого 2020 року управлінням промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку Здолбунівської районної державної адміністрації за номером 35448233; зобов`язати ОСОБА_1 ; повернути земельну ділянку Здолбунівській міській раді в належному стані, в якому перебувала на 23 січня 2020 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня

2021 року у задоволенні позову Здолбунівської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу Здолбунівської міської ради залишено без задоволення, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня

2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди земельної ділянки між Здолбунівською міською радою та ОСОБА_1 укладений 23 січня 2020 року. На вказаній земельній ділянці розташований торговий павільйон, який належав на праві приватної власності ОСОБА_1 08 липня 2021 року право власності на вказаний троговий павільйон перейшло до третьої особи - ОСОБА_2 . Тому суди дійшли висновку, що вимоги позову про розірвання договору оренди землі не підлягають задоволенню, оскільки відповідач в силу закону, по-перше, не є його стороною, а по-друге, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці, виділеній в оренду, автоматично відбулась заміна сторони у зобов`язані, і у третьої особи, виникли права та обов`язки за даним договором оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 січня 2023 року Здолбунівська міська рада засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року (надійшла до суду 23 січня 2023 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року Здолбунівській міській раді Рівненського району Рівненської області поновлено строк на касаційне оскарження, але касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

23 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Здолбунівського районного суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

06 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

29 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Заявник зазначає, що оскільки ОСОБА_1 проводив будівництво без відповідних дозвільних документів, а також без погодження з власником земельної ділянки, то самочинне будівництво підлягає знесенню.

Також вказує, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Генерального плану, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм. А розміщення вказаного об`єкта не відповідає Генеральному плану м. Здолбунів.

Здолбунівська міська рада зазначає, що протиправна діяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, тому договір оренди землі має бути розірваний, а земельна ділянка приведена в належний стан, тобто в стан, в якому перебувала на момент укладання договору.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

07 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 січня 2020 року між Здолбунівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5622610100:00:0010:0117, площею 0,0077 га, який зареєстрований 07 лютого 2020 року за номером 35448233. На вказаній земельній ділянці розташований торговий павільйон, який належав на праві приватної власності ОСОБА_1

08 липня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 нежитлову будівлю (торговий павільйон), який розташований по АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову Здолбунівської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, фактично виходив з неналежного суб`єктного складу, а саме - неналежного відповідача у справі.

Однак, такий висновок судів першої та апеляційної інстанції є передчасним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року

у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі

у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі

у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені

в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі

№ 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року

у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня

2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),

від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження

№ 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Відповідно до вимог частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Суди попередніх інстанції вірно зазначили, що після того, як відповідач ОСОБА_1 відчужив будівлю торгового павільйона ОСОБА_2 , право оренди на земельну ділянку, на якій розташований цей торговий павільйон, також перейшло до набувача, тобто до ОСОБА_2 .

Тобто, відбулась заміна сторони договору оренди (орендаря) з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на час розгляду справи ОСОБА_3 став неналежним відповідачем.

Однак, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 залучена до участі у справі в якості співвідповідача (а.с. 59).

Вказана ухвала є в матеріалах справи, вона не скасована.

Після цього, не зважаючи на те, що процесуальний статус учасника справи ОСОБА_2 вже визначений як співвідповідач, не висловившись щодо зміни даного процесуального статусу, суд першої інстанції прийняв від ОСОБА_2 пояснення як від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і ухвалив рішення по суті лише щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , не вказуючи ОСОБА_2 як відповідача, а вказуючи як третю особу, тобто фактично не вирішив позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не усунув.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, оскільки судами допущено порушення норм процесуального права.

Колегія суддів не вбачає підстав для аналізу інших доводів касаційної скарги, оскільки судові рішення скасовуються в зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки норми процесуального права допущені судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня

2022 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець