Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 714/93/18

провадження № 61-42406св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - комунальний заклад Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня», голова ліквідаційної комісії Герцаївської центральної районної лікарні Андрієску Корнелій Костянтинович,

третя особа - Герцаївська районна рада Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_5 , на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області у складі судді Акостакіоає О. Т. від 28 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Яремка В. В., від 10 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до комунального закладу Герцаївської районної лікарні, голови ліквідаційної комісії Герцаївської центральної районної лікарні Андрієску К. К. про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вони перебували з Герцаївською центральною районною лікарнею Герцаївської районної ради Чернівецької області у трудових відносинах. ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря та за сумісництвом 0,25 ставки лікаря-хірурга, ОСОБА_2 працював на посаді лікаря ортопеда-травматолога, ОСОБА_3 працював на посаді лікаря акушера-гінеколога на 0,25 ставки, а ОСОБА_4 на посаді завідувача акушерсько-гінекологічним відділенням. Вказували, що рішенням Герцаївської районної ради Чернівецької області від 31 жовтня 2016 року

було вирішено припинити діяльність Герцаївської центральної районної лікарні, а рішенням районної ради цього дня було створено новий комунальний заклад «Герцаївська районна лікарня». Наказом голови ліквідаційної комісії Герцаївської центральної районної лікарні від 27 грудня 2017 року у зв`язку із ліквідацією лікарні звільнено 36 медичних працівників з 28 грудня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у тому числі й позивачів. Вважають своє звільнення незаконним, оскільки у новоствореному комунальному закладі існували вакантні посади, однак їм не було запропоновано переведення на іншу роботу, а на їх письмові заяви про переведення до комунального закладу було безпідставно відмовлено.

Посилаючись на вищевикладене, позивачі просили скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Герцаївської центральної районної лікарні від 27 грудня 2017 року в частині їх звільнення з роботи та поновити їх на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачів відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Новостворений комунальний заклад Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня» не є правонаступником Герцаївської центральної районної лікарні, а тому у відповідача не виник обов`язок щодо працевлаштування звільнених за пунктом 1 статті 40 КЗпП України позивачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, однак на момент їх звільнення Герцаївська центральна районна лікарня як юридична особа припинена ще не була, а тому звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є передчасним. Вказували, що усіх працівників, крім них, було звільнено з посад у порядку переведення до комунального закладу, однак у порушення частини другої статті 40 КЗпП України їм жодних вакантних посад у новоствореному комунальному закладі не пропонувалось. Зауважують, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі перебували у трудових відносинах Герцаївською центральною районною лікарнею Герцаївської районної ради Чернівецької області у трудових відносинах.

ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення

на 0,5 ставки, ОСОБА_2 працював на посаді лікаря ортопеда-травматолога, ОСОБА_3 працював на посаді лікаря акушера-гінеколога на 0,25 ставки, а ОСОБА_4 на посаді завідувача акушерсько-гінекологічним відділенням Герцаївської центральної районної лікарні Герцаївської районної ради Чернівецької області.

Рішенням Герцаївської районної ради від 31 жовтня 2016 року

«Про ліквідацію Герцаївської центральної районної лікарні» було вирішено припинити діяльність Герцаївської центральної районної лікарні.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Герцаївська центральна районна лікарня (ідентифікаційний код юридичної особи 21423590), перебуває у стані припинення.

Рішенням Герцаївської районної ради від 31 жовтня 2016 року № 00-11/16 було створено новий комунальний заклад Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань комунального закладу Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня» має ідентифікаційний код юридичної особи 41025351.

Зі статуту не вбачається, що комунальний заклад Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня» є правонаступником Герцаївської центральної районної лікарні.

20 жовтня 2017 року ліквідаційною комісією Герцаївської центральної районної лікарні попереджено всіх працівників про послідуюче звільнення з роботи у зв`язку із ліквідацією, у тому числі й позивачів, що ними не заперечується.

Наказом голови ліквідаційної комісії Герцаївської центральної районної лікарні від 27 грудня 2017 року № 46-зв у зв`язку з ліквідацією Герцаївської центральної районної лікарні позивачів звільнено з роботи з 28 грудня

2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 посилались на те, що на момент їх звільнення з Герцаївської ЦРЛ існували вакантні посади в новоутвореному комунальному закладі «Герцаївська районна лікарня», однак у порушення вимог частини другої статті 40 КЗпП України позивачам не було запропоновано переведення на іншу роботу.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1

статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, установивши, що відбулася ліквідація Герцаївської центральної районної лікарня, роботодавець за два місяці попередив позивачів про наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, інших вакантних посад в установі на момент їх звільнення не було, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивачів на роботі.

Доводи касаційної скарги позивачів про те, що у порушення частини другої

статті 40 КЗпП України їм жодних вакантних посад у новоствореному комунальному закладі не пропонувалось є необґрунтованими.

Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Таким чином, лише при реорганізації (приєднанні, злитті, поділу, перетворенні) юридична особа також припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Зокрема, до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язку щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Як вбачається із рішення Герцаївської районної ради від 31 жовтня 2016 року № 00-11/16, Статуту комунального закладу Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня» та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначена новостворена комунальна установа не є правонаступником Герцаївської центральної районної лікарні, а тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо працевлаштування звільнених за пунктом 1 статті 40 КЗпП України шляхом запропонування іншої роботи. У разі звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України діють обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників, встановлені статями 184, 186-1 КЗпП України, до яких позивачі не належать.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що після ліквідації Герцаївської центральної районної лікарні створено новий комунальний заклад Герцаївської районної ради «Герцаївська районна лікарня», який не є її правонаступником, і не має зобов`язань щодо працевлаштування працівників, в тому числі, і позивачів. При ліквідації відсутня можливість переведення працівника з його згоди на іншу роботу. При цьому позивачі не позбавлені права звернутися до створеного нового комунального закладу «Герцаївська районна лікарня» із заявами про прийняття на роботу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович