Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №465/1551/17

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 465/1551/17

провадження № 61-30598 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року у складі судді Гулієвої М. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Г. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") про виплату страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, 3 % річних та витрат, сплачених за отримання правової допомоги.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що 22 червня 2015 року близько 19 год.10 хв. на перехресті вул. Кульпарківська - Копистинського у м. Львові сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Фіат Фіоріно", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та велосипедистом ОСОБА_3, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у реанімаційному відділенні лікарні.

У результаті вказаного зіткнення їй, як сестрі покійного, завдано матеріальної та моральної шкоди.

Оскільки, автомобіль ОСОБА_2 був застрахований в ПрАТ "СК "Провідна", вона 29 серпня 2016 року повідомила відповідача про страховий випадок.

Згідно листа від 09 вересня 2015 року ПрАТ "СК "Провідна" повідомило про відмову у виплаті гоштів, посилаючись на те, що в діях ОСОБА_2 не має порушень вимог Правил дорожнього руху (далі - ПДР), які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не настала.

Зазначала, що смерть потерпілого настала внаслідок травматизму при зіткненні з легковим автомобілем, тому відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, незалежно від її вини, якщо не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Нею на лікування брата витрачено 6 217,47 грн, на поховання і спорудження пам'ятника - 28 614,80 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ "СК "Провідна" на її користь: 6 217,47 грн витрат, пов'язаних з лікуванням,

14 616 грн витрат, пов'язаних з похованням та спорудженням надгробного пам'ятника, 3 030,84 грн пені, й на підставі статті 625 ЦК України 318,00 грн 3% річних, 2 033,78 грн інфляційних втрат за період з 10 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, 4 000 грн витрат, сплачених за отримання правової допомоги, а всього 30 216,09 грн.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року (з урахуванням ухвали від 23 червня 2017 року про виправлення описок та арифметичних помилок) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" в користь ОСОБА_1 6 217,47 грн витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого, 14 616,00 грн витрат, пов'язаних з похованням та спорудженням надгробного пам'ятника, 3 030,84 грн пені, 4 000,00 грн витрат, сплачених за отримання правової допомоги, а всього 27 864 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, який на законних підставах здійснював експлуатацію транспортного засобу "Фіат Фіоріно", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ "СК "Провідна" відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак останній зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до ліміту відповідальності страховика, однак такої виплати не здійснив.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України районний суд виходив із тих підстав, що цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулюються положеннями глави 82 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а положення частини 2 статті 625 ЦК України застосовуються до правовідносин лише добровільного страхування, а не обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Провідна" відхилено, а заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ "СК "Провідна" інфляційних витрат і 3% річних скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

ПрАТ "СК "Провідна" судові рішення у касаційному порядку не оскаржило, тому в частині задоволених позовних вимог судове рішення не переглядається (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду м. Львова.

Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 465/1551/17 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16, правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням, а тому, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Зазначала, що вона, як потерпіла, не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами згідно з укладеним договором страхування.

Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 червня 2015 року близько 19 год. 10 хв. на перехресті

вул. Кульпарківська - Копистинського у м. Львові сталась ДТП за участю автомобіля "Фіат Фіоріно", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та велосипедистом ОСОБА_3, у результаті якої велосипедист отримав тілесні ушкодження, після чого поступив до комунального некомерційного підприємства "8-А міська клінічна лікарня м. Львова".

Згідно свідоцтва про смерть від 02 липня 2015 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

У лікарському свідоцтві про смерть № 40/15 від 02 липня 2015 року зазначено, що причиною смерті ОСОБА_3 є травмування при зіткненні з легковим автомобілем (а. с. 14).

03 листопада 2015 року слідчим слідчого відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Фальшовником М. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, оскільки, згідно висновку судової автотехнічної експертизи причиною ДТП з технічної точки зору є факт виїзду велосипедиста ОСОБА_3 із зустрічної смуги руху, із-за задньої частини зустрічного автомобіля на смугу руху "Фіат Фіоріно", реєстраційний номер, НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 на такій віддалі, яка була недостатньою для уникнення наїзду. Дії водія ОСОБА_2 повністю відповідали вимогам ПДР, тому причинного зв'язку з фактом ДТП не мають (а. с. 15).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2341330 від 20 жовтня 2014 року в ПрАТ "СК "Провідна".

У зв'язку із вказаною ДТП, 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СК "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 27).

У відповіді від 09 вересня 2016 року ПрАТ "СК "Провідна" відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, так як відповідно до статті 32.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за спричинення якої не виникає цивільно-правова відповідальність.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскарженій частині не відповідають.

У частині 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533, 534, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18).

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаний висновок також сформульований у постанові Верховного Суду України у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат і 3% річних, суди дійшли помилкового висновку про те, що до правовідносин між сторонами у справі, які виникли на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у зв'язку з настанням страхового випадку, не підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вимог закону та доводів позивача, дійшли передчасних висновків про те, що до правовідносин, які склались між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які є грошовим зобов'язанням, не засовується частина 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що товариством прострочено грошове зобов'язання по поверненню коштів ОСОБА_1, сплачених ним за договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то суди не звернули уваги на те, що

у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення

у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону та не спростований відповідачем, з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 підлягаю стягненню 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання з 10 вересня 2016 року по 15 березня 2017 року

у розмірі 318 грн, інфляційні втрати за період з 10 вересня 2016 року по

28 лютого 2017 року у розмірі 2 033 грн 78 коп.

Інших вимог доводи касаційної скарги не містять.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 3 % річних та інфляційних втрат скасувати, позов у цій частини задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_1 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання з 10 вересня 2016 року по 15 березня 2017 року у розмірі 318 грн, інфляційні втрати за період з 10 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 2 033 грн 78 коп.

В іншій частині заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець