Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №493/1464/22
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №493/1464/22
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №493/1464/22

Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 493/1464/22

провадження № 61-6014св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Левчик»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року у складі судді Ільніцької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Пузанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

03 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик» (далі - ПП «Левчик») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення та визнання прав.

30 листопада 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» з інформаційної довідки від 13 жовтня 2022 року стало відомо, що 12 серпня 2022 року між ОСОБА_1 і ПП «Левчик» укладено договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568,

а державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди

ПП «Левчик» на зазначену земельну ділянку. Крім того, з інформаційної довідки відомо, що ПП «Левчик» щороку оформлює договори оренди землі, потім їх розриває, а в наступному знову з`являються незаконні договори оренди землі щодо земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу.

Зазначено, що на підставі спірного договору оренди землі відповідач може

в будь-який час приступити до використання земельної ділянки. Не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору.

Враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав, ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» просило забезпечити позов, заборонивши ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, а також заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу

у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568.

Ухвала суду мотивована тим, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ПП «Левчик» - адвоката Танірвердієва А. Д.-огли задоволено частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року скасовано в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову

у заявлений спосіб і з заявлених підстав, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, а й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності як юридичної особи, з якою був укладений договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого

у встановленому законом порядку не спростована.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення заявлених вимог з точки зору відновлення усіх прав орендаря.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 квітня 2023 року ПП «Левчик» подало до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568 і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що остаточне рішення суду по суті спору в цій справі не підлягатиме примусовому виконанню. Водночас заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном. Вжиті у цій справі заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості; порушують баланс інтересів сторін; є неспівмірними із заявленими позовними вимогами; не впивають на можливість виконання в майбутньому остаточного рішення суду по суті спору.

Заявник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від

12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 10 листопада 2021 року у справі

№ 361/6799/14-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі

№ 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Балтського районного суду Одеської області.

13 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвала Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року оскаржуються в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568.

В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

залежно від конкретних обставин.

Для застосування заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями для висновку про наявність дійсних підстав для забезпечення позову є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання

в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог

є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від

10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив, що ефективним заходом забезпечення позову у цій справі є заборона ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

Такі заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із заявленими вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову.

Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 05 липня

2023 року у справі № 493/1451/22 (провадження № 61-4485св23) та від 18 липня

2023 року у справі № 493/1516/22 (провадження № 61-6617св23).

Щодо доводів касаційної скарги

Посилання в касаційній скарзі на неврахування при постановленні оскаржуваного судового рішення висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18,

є безпідставними оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать цим висновкам.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування висновків, сформульованих

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі

№ 361/6799/14-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі

№ 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21, є необґрунтованими, оскільки в наведених справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є різними встановлені фактичні обставини. Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги ПП «Левчик» про те, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном, є необґрунтованими, оскільки, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також за матеріалами цієї справи, відповідачка сама не оскаржувала ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, тобто не заявляла про те, що у такий спосіб її право власності може бути обмежено.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є оспорювання права користування об`єктом нерухомого майна, а доводи заяви про забезпечення позову

є обґрунтованими, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність забезпечення позову

у цій справі.

Крім того, враховуючи, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05 червня 2023 року позов ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» задоволено, а заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року, залишені в силі до набрання рішенням суду законної сили, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням, і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та додержання норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень є очевидним, а наведені

у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду та не дають підстав вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому касаційна скарга ПП «Левчик» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик»залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову шляхом заборони Приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 5,01 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0568, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська