Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2020 року у справі №210/1419/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 210/1419/18

провадження № 61-13231св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - первинна профспілкова організація Всеукраїнська профспілка працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг",

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Ступак С. В.,

від 23 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

від 05 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - первинна профспілкова організація Всеукраїнська профспілка працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства (далі -

ВПП НВФ ПАТ) "АрселорМіттал Кривий Ріг", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за часу вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він працював на посаді провідного спеціаліста по оперативній роботі піддільниці "Відділ по оперативній роботі" дільниці "Охорона, режим і оперативна робота" Департаменту з безпеки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та наказом № 253/л від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року був звільнений з роботи за скороченням штату, згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач вважав вказане звільнення незаконним, оскільки в порушення частини 7 статті 43 КЗпП України його звільнено за наявності обґрунтованих рішень первинної профспілкової організації ВПП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 08 лютого 2018 року та Криворізької міської організації профспілки працівників науки, виробництва та фінансів від 07 лютого 2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1.

Крім того відповідачем було допущено порушення порядку звільнення.

Так йому було запропоновано та ним обрано вакантну посаду фахівця адміністрації з маркетингу та збуту у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з проханням про переведення на зазначену посаду. Проте йому було відмолено в такому переведені з посиланням на те, що за результатами співбесіди і додаткового тестування керівництвом на вакантну посаду обрано іншого працівника, який показав більш високий результат у порівнянні з результатом позивача.

Наголошував на тому, що в подальшому йому не було запропоновано жодної вільної вакансії на підприємстві, що є незаконним.

Посилаючись на викладене, просив суд:

- визнати незаконним наказ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 253/л

від 28 лютого 2018 року про звільнення з роботи;

- зобов'язати відповідача скасувати зазначений наказ;

- поновити його із 01 березня 2018 року на попередній роботі, у якості провідного спеціаліста по оперативній роботі піддільниці "Відділ по оперативній роботі" дільниці "Охорона, режим і оперативна робота" Департаменту з безпеки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг";

- стягнути ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2018 року до дня поновлення на роботі та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року,

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що на підприємстві відповідача було проведено скорочення чисельності штату працівників, зокрема посади, яку обіймав ОСОБА_1, та роботодавець своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення і вжив всіх можливих заходів, спрямованих на його працевлаштування.

Судами також враховано, що рішення профспілкових органів про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки позивач завчасно отримав попередження про майбутнє звільнення та йому тричі пропонувались наявні вакантні посади на підприємстві, в тому числі й ті, що потребували перенавчання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 210/1419/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, вважаючи, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня

2015 року у справі № 6-491цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15 (пункт 1

частини 2 статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що суди дійшли необґрунтованого висновку, що посада спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту не входить до переліку вакансій, які відповідають його кваліфікації, оскільки такий висновок помилково обґрунтований результатами проведеного конкурсу та тестування на цю посаду, тоді як посадова інструкція не передбачає будь-яких особливих вимог для цієї посади і можливості її зайняття на конкурсній основі.

Звертає увагу на те, що апеляційний суд, вказавши на відповідність проведеного тестування вимогам трудового законодавства, не зазначив якими саме нормами законодавства регулюються дані правовідносини.

Вважає, що відповідач упродовж більшої частини терміну попередження щодо наступного вивільнення не вживав дій з його працевлаштування.

Зазначає, що судами попередніх інстанції не було взято до уваги лист центру зайнятості, який свідчить про те, що відповідач мав вакантні посади.

Крім того вказує, що незгода суду з правовим обґрунтуванням рішень профспілкових органів про відмову в наданні згоди на його звільнення не є підставою для визнання таких рішень необґрунтованим.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17 листопада 2020 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало до відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 25 липня 2005 року по 28 лютого 2018 року перебував у трудових відносинах із ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Наказом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 1223 від 06 жовтня

2017 року "Про внесення змін в організаційну структуру департаменту з безпеки" у зв'язку з перерозподілом функцій та задач між спеціалістами департаменту з безпеки, з метою ефективної роботи персоналу в частині контролю проведення заходів з попередження нанесення матеріальної шкоди підприємству, збереження його власності, забезпечення збору інформації та матеріалів щодо виявлення порушень та недопущення їх в подальшому із штатного розпису Департаменту з безпеки виключено 3 штатні одиниці провідних спеціалістів відділу з оперативної роботи.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1, якій обіймав посаду провідного спеціаліста відділу з оперативної роботи, був ознайомлений з наказом

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 1223 від 06 жовтня 2017 року.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням № 1 про можливе звільнення не раніше 04 січня 2018 року із пропозицією іншої роботи.

Відповідно до акту про надання роботи № 1 від 09 жовтня 2017 року

ОСОБА_1 ознайомився зі списком вакантних посад і обрав посади директора департаменту управління прокатного департаменту та директора управління сталеплавильного департаменту.

Згідно пункту 1.1 Посадової інструкції директора прокатного департаменту, на посаду директора департаменту можуть призначатися особи, що мають повну вищу освіту за відповідним направленням підготовки (магістр, спеціаліст).

Післядипломна освіта у галузі управління. Рівень володіння англійською мовою - базовий професійний. Стаж роботи на керівних посадах в області організації виробництва не менше п'яти років.

Відповідно до пункту 1.3 Посадової інструкції директора сталеплавильного департаменту, на посаду директора сталеплавильного департаменту можуть призначатися особи, що мають повну вищу освіту за відповідним напрямком підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в області управління.

Стаж роботи в області організації виробництва на керівних посадах не менше п'яти років.

Згідно копій дипломів серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2,

ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю "Маркетинг" та повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство".

Відповідно до акту про надання роботи № 4 від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 роз'яснено про неможливість призначення на обранні ним посади, оскільки його кваліфікаційний рівень не відповідає вимогам (відсутня необхідна освіта, стаж роботи), та повторно запропоновано розглянути можливість переведення на вакантні робочі місця у відповідності до його спеціальності та кваліфікації, а також іншу роботу, яку б він зміг виконувати, з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства, надано інформацію про наявні вакансії на підприємстві.

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністрації

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" із заявою про переведення його на посаду: директора управління сталеплавильного департаменту або на посаду директора департаменту управління прокатного департаменту посаду. Також в даній заяві позивач надав згоду про переведення його на запропоновану посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту.

ОСОБА_1 видано направлення № 151-40 від 01 листопада 2017 року на співбесіду з виконуючим обов'язки начальника управління по маркетингу адміністрації по маркетингу та збуту ОСОБА_2 з питання працевлаштування на вакантну посаду спеціаліста адміністрації по маркетингу та збуту.

За результатами попередньої співбесіди, начальником управління по маркетингу адміністрації по маркетингу та збуту ОСОБА_2 для прийняття остаточного рішення з питання працевлаштування ОСОБА_1, останньому запропоновано пройти повторну співбесіду у відділі з розвитку персоналу департаменту з персоналу, шляхом тестування, яке також проходив інший кандидат для переведення на посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту.

23 листопада 2017 року ОСОБА_1 пройшов повторну співбесіду на посаду спеціаліста адміністрації по маркетингу та збуту шляхом тестування по п'яти компетенціям: "специфіка роботи (маркетинг, ВЕД та виробництво)", "тестування по MS Excel 2013-2016", "Інтерпретація цифрової інформації", "Інтерпретація вербальної інформації", "Абстрактне мислення".

Згідно результатів тестування кандидатур ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту рекомендовано на вказану посаду ОСОБА_3, який показав кращі результати в порівнянні зі ОСОБА_1.

Листом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 05-3068 від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для задоволення його клопотання про переведення на посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту, оскільки, за результатом співбесіди та тестування, керівництвом адміністрації з маркетингу та збуту був відібраний

ОСОБА_3 для призначення на вакантну посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту, який показав більш високі результати у порівнянні з результатами ОСОБА_1.

Згідно заяви від 01 грудня 2018 року до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_1 просив його перевести на посаду спеціаліста бюро з контролю сторонніх організацій вантажної служби.

Листом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 05-3135 від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено, що задовольнити прохання про переведення на посаду спеціаліста бюро з контролю сторонніх організацій вантажної служби транспортного Департаменту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не вбачається за можливе, через відсутність такої посади у штатному розписі вантажної служби транспортного департаменту

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Відповідно до виписки з наказу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 621/л від 10 червня 2016 року штатним розкладом вантажної служби транспортного Департаменту передбачена 1 штатна одиниця "спеціаліст бюро з контролю сплати послуг сторонніх організацій", яку з 10 червня

2016 року тимчасово займає ОСОБА_4, призначена на згідно наказу № 621/л від 10 червня 2016 року.

Відповідно до акту № 5 від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 був проінформований про наявність на підприємстві вакансій керівників та спеціалістів, на які здійснювався підбір кандидатур, а також йому було надано список робочих місць для працевлаштування на іншу роботу, яку він зможе виконувати, з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства (списки № 55-8, №55-9 від 10 січня 2018 року). Від переведення на запропоновані посади ОСОБА_1 відмовився.

ОСОБА_1 на підставі його особистих заяв була надана можливість самостійного пошуку нового місця роботи в робочий час зі збереженням середнього заробітку, а саме: 23 жовтня 2017 року, 31 жовтня 2017 року,

27 листопада 2017 року, 28 листопада 2017 року, 04 грудня 2017 року,

18 грудня 2017 року, 02 січня 2018 року, 22 січня 2018 року, 05 лютого

2018 року, 26 лютого 2018 року,

Криворізькою міською організацією профспілки працівників науки, виробництва і фінансів, а також первинною профспілковою організацією ВПП НВФ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", згідно відповідей № 2

від 09 лютого 2018 року та № 12 від 09 лютого 2018 року із копіями відповідних протоколів засідань, було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 через те, що, на думку профспілкових органів, адміністрацією підприємства при вивільненні ОСОБА_1 порушено вимоги статті 43 Конституції України, статей 40, 42, 492 КЗпП України.

Наказом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 253/л від 28 лютого

2018 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною 7 статті 43 КЗпП України та частиною 6 статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки відповідач своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення і вжив заходів, спрямованих на його працевлаштування, дотримавшись вимог статті 492 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників, в той час як рішення профспілкових органів про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року в справі № 214/7688/18.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди враховуючи, що у розглядуваній справі не встановлено порушення роботодавцем прав працівника.

Оскільки судами у розглядуваній справі встановлено дотримання відповідачем при звільненні ОСОБА_1 порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 492 КЗпП України, висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду у постанові від 06 травня

2020 року у справі № 487/2191/17, постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Проведення роботодавцем співбесіди та тестування для вирішення питання про можливість переведення ОСОБА_1 на посаду спеціаліста адміністрації з маркетингу та збуту не суперечить діючому трудовому законодавству, а крім того в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ці співбесіди та тестування відбувалися за відсутності згоди

ОСОБА_1.

Також є необґрунтованим посилання заявника на висновки Верховного Суду України в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення профспілкових органів щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованими та суперечать встановленим у справі обставинам.

При цьому, судами вірно враховано як дотримання відповідачем норм трудового законодавства щодо повідомлення позивача у встановлений законом строк про скорочення займаної ним посади та подальше звільнення, так і те, що роботодавцем відповідно до вимог КЗпП України неодноразово пропонувалися позивачу наявні на підприємстві вакантні посади.

Підлягають відхиленню і доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги лист Криворізького міського центру зайнятості № 01-11/1175 від 10 квітня 2019 року щодо вакантних посад, оскільки судом першої інстанції встановлено, що зазначені в цьому листі посади пропонувалися позивачу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а переважно зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами та наданою ними оцінкою доказів у справі.

Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суддів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович