Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №607/6922/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 607/6922/17

провадження № 61-10877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірина Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Сташківа Б. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко І. М. (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів додаткову інформацію про нього, як вкладника публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» (далі - ПАТ «Авант-Банк»), який має право на відшкодування коштів за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «Авант-Еталон» від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-28 на суму 10 000 грн (з нарахованими процентами) та від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-29 на суму 49 000 грн (з нарахованими процентами), за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позов мотивований тим, що 28 січня 2016 року між ним та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори відступлення права вимоги, за умовами яких позивач набув права вимоги за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «Авант-Еталон» від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-28 та від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-29.

У лютому 2016 року він надіслав на адресу ПАТ «Авант-Банк» заяву, у якій повідомив банк про укладення договорів відступлення права вимоги.

У березні 2016 року позивач звернувся до відповідачів із заявами, у яких просив включити його до загального реєстру вкладників, подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про нього, як вкладника ПАТ «Авант-Банк», та виплатити кошти.

Посилаючись на те, що відповіді на вищевказані заяви не отримав, а також вважаючи, що невнесення його до реєстру осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є незаконним та порушує його права, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко І. М. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) «Авант-Еталон» від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-28 та «Авант-Еталон» від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-29. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко І. М., до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач є владником ПАТ «Авант-Банк», оскільки заміну кредиторів у зобов`язаннях за договорами банківських вкладів від 18 грудня 2015 року № № Д-Ю/15/1040-28, Д-Ю/15/1040-29 здійснено у відповідності до вимог статей 512-517 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на порушення відповідачами законних прав ОСОБА_1 на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантоване право на відшкодування коштів мають лише особи, які є владниками, у той час як ОСОБА_1 не укладав з ПАТ «Авант-Банк» жодних договорів банківського вкладу (депозиту), у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гарагуца В. Ф. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що Закон України «Про банки та банківську діяльність» не мітить обмежень прав вкладників на укладання договорів уступки права вимоги у зв`язку з початком ліквідаційної процедури банку. Місцевий суд, правильно надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову з огляду на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У травні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осібподав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що задоволення позовних вимог суперечитиме положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У позивача відсутній статус «вкладника банку», який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позовні вимоги, заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасними, оскільки між позивачем та Фондом не виникли спірні правовідносини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 грудня 2015 року між ПАТ «Авант-Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Авант-Еталон» № Д-Ю/15/1040-28 на суму 10 000 грн.

18 грудня 2015 року між ПАТ «Авант-Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Авант-Еталон» № Д-Ю/15/1040-29 на суму 49 000 грн.

28 січня 2016 року між ОСОБА_1 та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладені договори відступлення права вимоги, відповідно до яких первісні кредитори уступили позивачу, новому кредитору, право вимоги на загальну суму 59 000 грн. та нарахованими процентами за договорами строкових банківських вкладів (депозитів) «Авант-Еталон» від 18 грудня 2015 року № № Д-Ю/15/1040-28, Д-Ю/15/1040-29, укладеними між первісними кредиторами та ПАТ «Авант-Банк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 29 січня 2016 року № 44 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Авант-Банк»до категорії неплатоспроможних»виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29 січня 2016 року № 96 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

25 лютого 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства ПАТ «Авант-Банк» та ухвалено рішення про ліквідацію банку.

На підставі вищевказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 лютого 2016 року № 262 про початок процедури ліквідації ПАТ «Авант-Банк» та призначення Уповноваженою особою Фонду Ларченко І. М .

У заяві від 16 березня 2015 року, адресованій Уповноваженій особі Фонду та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання його вкладником на підставі договорів про відступлення права вимоги та просив включити його до переліку вкладників ПАТ «Авант-Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі 59 000 грн, у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповіді на заяву від 16 березня 2015 року ОСОБА_1 не отримав, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій (частина перша статті 17 КАС України).

У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовим є, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тобто до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осібстворений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів фонду станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку.

Правовідносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осібу сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року в справі № 826/1476/15, від 03 жовтня 2018 року в справі № 367/2089/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 20 березня 2019 року в справі № 344/16593/17, від 15 січня 2020 року в справі № 823/70/16, від 15 січня 2020 року в справі № 826/4522/15 та інших.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені норми процесуального права та дійшли помилкового висновку про те, що цей спір, який виник з приводу права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осібу сумі, що не перевищує 200 000 грн, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов