Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2019 року у справі №539/447/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 539/447/17

провадження № 61-17084св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року у складі судді Жаги Е. Г. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2017 року о 13 год. 40 хв. в м. Лубни Полтавської області водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виїзджаючи від стадіону з прилеглої території на головну дорогу - вул. Я.Мудрого, не надав переваги в русі автомобілю марки «Тoyota camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під її керуванням, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Автомобіль марки «Тoyota Сamry», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить їй на праві приватної власності. При зіткненні її автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком оцінювача від 10 лютого 2017 року, звіт № 0512, вартість матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) складає 285 973,45 грн.

Крім того, нею понесено витрати за проведення експертизи в розмірі - 1 950,00 грн.

Внаслідок ДТП їй також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням власності - автомобіля, та неможливістю користуватися автомобілем за його призначенням, порушенням її нормальних життєвих зв'язків, витрачанням свого часу для організації ремонту автомобілю. Завдану моральну шкоду визначила у розмірі 10 000,00 грн.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просила суд стягнути на її користь із відповідача 285 973,45 грн - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1 950,00 грн витрат на проведення експертизи.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 285 973,45 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 3 199,33 грн судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 285 973,45 грн, які протилежною стороною не спростовані, та підтверджені звітом оцінювача № 0512 від 10 лютого 2017 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивач не обґрунтувала розмір заявленої до стягнення суми.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено його клопотання про залучення ПрАТ «Європейський страховий союз» як співвідповідача, оскільки його відповідальність застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, судами не враховано його доводів, що вартість відновлювального ремонту відповідно до звіту від 10 лютого 2017 року складає 122 696,80 грн, а судами стягнуто 285 973,45 грн, що становить його ринкову вартість, при цьому судами не перевірено чи автомобіль є фізично знищеним. Пошкоджений автомобіль на теперішній час є фактично відновленим, проте позивач зазначала, що автомобіль не підлягає ремонту.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначала, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки відповідно до звіту від 10 лютого 2017 року її автомобіль визнано таким, що відновлювальному ремонту не підлягає, так як ремонт перевищує його ринкову вартість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 24 січня 2017 року о 13 год. 40 хв. в м. Лубни Полтавської області водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виїзжаючи від стадіону з прилеглої території на головну дорогу - вул. Я. Мудрого, не надав переваги в русі автомобілю марки «Тoyota Сamry», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, яка рухалася по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП Українита накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (а. с. 6).

Автомобіль марки «Тoyota Сamry», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить позивачеві на праві приватної власності (а. с. 20).

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності від 10 лютого 2017 року, викладеним у звіті № 0512, вартість завданого позивачеві матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає 285 973,45 грн (а. с. 7-19).

Вартість проведеного оцінювачем дослідження становить - 1 950,00 грн (а. с. 19).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Проте, суди не звернули уваги на наступні обставини та норми матеріального права.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ9006550 (далі - Поліс).

Згідно з цим Полісом забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, життю і здоров'ю - 200 000, 00 грн, розмір франшизи - 500,00 грн (а. с. 39, 72).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час ДТП) (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон визначає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, у підпункті 33.1.4 Закону визначено, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 «ґ» пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Суд першої інстанції на наведені норми матеріального права уваги не звернув, належним чином не перевірив доводи відповідача, не розглянув його клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ПрАТ «Європейський страховий союз» (а. с. 70-71), та не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

Крім того, статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Проте, суди всупереч наведеним нормам Закону, посилаючись на звіт від 10 лютого 2017 року № 0512, відповідно до якого відновлювальний ремонт є економічно недоцільним, оскільки вартість відновлювального ремонту не менша ринкової вартості авто, дійшли висновку, що розмір, завданого позивачеві матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає його ринкову вартість - 285 973,45 грн (а. с. 7-13).

Таким чином, суди не з?ясували фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановили дійсного розміру, завданої позивачу шкоди, та хто є належним відповідачем у справі.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку запереченням відповідача, доводам апеляційної скарги.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик