Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №404/5748/17
Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №404/5748/17

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 404/5748/17

провадження № 61-3013св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька державна нотаріальна контора № 1, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Драна Ірина Валентинівна, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Ваврентович Валентина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року у складі судді Варакіної Н. Б. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Дьомича Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кропивницька державна нотаріальна контора № 1, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Драна І. В., приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Ваврентович В. І., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна, скасування державної реєстрації та поновлення попередньої реєстрації права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_1 з 29 червня 1996 року по 19 жовтня 2009 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .

Під час шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказували, що на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року їм на праві приватної спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 та дочка залишились проживати в квартирі.

30 жовтня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвала повторно шлюб і взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_1 .

Зазначала, що в кінці 2016 року ОСОБА_2 (донька) переїхала проживати до бабусі за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_6 (колишній чоловік) поїхав у тривале закордонне відрядження до Китаю.

В січні 2017 року ОСОБА_6 приїхав до ОСОБА_1 із проханням, щоб вона відмовилася від своєї частки квартири на його користь для того, аби він мав можливість її продати.

Проте, ОСОБА_1 повідомила його, що дасть згоду на продаж квартири тільки за умови, якщо на ім`я дочки буде придбана однокімнатна квартира.

Вказувала, що протягом квітня - серпня 2017 року ОСОБА_6 був відсутній в м. Кропивницький.

В серпні 2017 року ОСОБА_6 повідомив дочку про те, що він продав квартиру. Також зазначив, що покупці шахрайським способом заволоділи квартирою та повністю не розрахувалися з ним.

ОСОБА_2 звернулася до ЖЕО для з`ясування вказаних обставин, де їй повідомили, що в квартирі проживають нові власники, які її зняли з реєстрації за рішенням суду та зазначили, що в паспорті необхідно про це зробити відмітку.

Позивачі вказували, що звернувшись до державного реєстратора, отримали інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що 14 березня 2017 року державний нотаріус Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биков С. Є. посвідчив договір купівлі-продажу спірної квартири.

На підставі договору в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені зміни у відомості про права власності, а саме власником квартири зареєстрований - ОСОБА_3

23 березня 2017 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно знову внесені зміни у відомості про права власності, а саме власником квартири зареєстрована ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1-182.

24 травня 2017 року за договором купівлі-продажу серія та номер 1553, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міської нотаріального округу Драною І. В., в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені зміни у відомості про права власності, а саме власником квартири зареєстрований ОСОБА_5 .

Вважали, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 14 березня 2017 року повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним, оскільки позивачам на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року належали по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 .

Вказували, що наміру продавати свої частки квартири вони не мали, нікого не уповноважували на підписання оспорюваного правочину і самі не підписували його, що підтверджується висновками судово-почеркознавчих експертиз.

Зазначали, що спірний договір купівлі-продажу укладено іншими особами, а не ними, а тому квартира була відчужена всупереч їх волевиявленню.

Крім того, померлий ОСОБА_6 повідомив дочку про те, що за оспорюваним договором купівлі-продажу покупці не розрахувалися з ним за продану квартиру.

Сторонами правочину було порушено переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, а саме співвласникам квартири, продавець своєї частки зобов`язаний повідомити письмово про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, за яких він її продає.

Враховуючи вищевикладене просили суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер 1-182 від 14 березня 2017 року квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є., номер запису про право власності 19417999, індексний номер рішення: 34243032;

витребувати у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначену квартиру, номер запису про право власності 19602368, індексний номер рішення: 35343653;

визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням;

поновити попередню державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 14 березня 2017 року серія та номер 1-182 квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є., номер запису про право власності 19417999, індексний номер рішення: 34243032.

Витребувано у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначену квартиру, номер запису про право власності 19602368, індексний номер рішення: 35343653.

Поновлено попередню державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 24 жовтня 2006 року № НОМЕР_1 .

У задоволенні вимоги про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення щодо вчинення оскаржуваного правочину, тому відповідно до вимог частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України такий підлягає визнанню недійсним.

Суди дійшли висновку про наявність підстав для витребування у ОСОБА_5 спірної квартири на підставі статті 388 ЦК України, оскільки спірна квартира була відчужена особою, яка не мала права на її продаж.

Також суди дійшли висновку, що державна реєстрація права власності ОСОБА_5 підлягає скасуванню в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та є необхідність поновити попередню державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою, суди виходили із того, що матеріали справи не містять доказів того, що останній чинить перешкоди позивачам в користування спірною квартирою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/15-ц, провадження № 61-30882св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що задоволення позовних вимог про витребування в нього, тобто в добросовісного набувача, спірної квартири призвело до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в разі задоволення позовних вимог на нього покладено індивідуальний та надмірний тягар, який є непропорційним.

Також заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано порушення нотаріусами діючого законодавства щодо встановлення учасників правочину при посвідченні спірного договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року та подальших договорів купівлі-продажу.

Суди протиправно не зупинили провадження у вказаній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі 405/3949/20, у якій позивачами було подано цивільний позов.

Доводи осіб, яка подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 29 червня 1996 року по 19 жовтня 2009 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилась дочка ОСОБА_2 .

Після реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище: йому - ОСОБА_6 , їй - ОСОБА_1 .

24 жовтня 2006 року згідно з розпорядженням (наказом) № 41912 від 24 жовтня 2006 року Кіровоградською міською радою видано ОСОБА_6 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12410937 від 06 листопада 2006 року Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 , номер запису 54656, в книзі №157, реєстраційний номер 16639222, належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року (Кіровоградська міська рада) на праві приватної спільної часткової власності, частка - по 1/3. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 06 листопада 2006 року (т. 1, а. с. 126).

ОСОБА_1 30 жовтня 2009 року зареєструвала шлюб, після державної реєстрації якого її прізвище - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 15).

10 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_1 видано Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 16).

11 січня 2014 року Кіровським РВ у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області видано громадянці України ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 17).

Начальником КП «ЖЕО» № 3 03 березня 2017 року видано ОСОБА_6 довідку № 0700 про те, що він є власником квартири, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Склад сім`ї четверо осіб: дружина (колишня) - ОСОБА_1 , 1977 року народження, донька - ОСОБА_2 , 1996 року народження, мати - ОСОБА_12 , 1951 року народження (т. 1, а. с. 124).

Державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є. 14 березня 2017 року посвідчено договір купівлі-продажу, за яким з однієї сторони ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як продавці, та з другої сторони ОСОБА_3 , як покупець, уклали договір про таке: на умовах, передбачених цим договором, продавці передають у власність (продають), а покупець приймає у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , сплативши за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (т. 1, а. с. 109-150).

При посвідченні договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року державному нотаріусу Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Бикову С. Є. були надані оригінали документів, зокрема тих, які встановлюють осіб сторін за договором - паспорта, а їх копії долучено до договору.

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_4 Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28 січня 1998 року його видано громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Кіровоград, Україна; 28 січня 1998 року Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області видано громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 ; 11 січня 2014 року Кіровським РВ у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області видано громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 ; 21 серпня 2001 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області видано громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_6 (т. 1, а. с. 115-123).

Як вбачається із направлених 29 листопада 2017 року начальником Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому УДМС України в Кіровоградській області на виконання ухвали суду від 28 листопада 2017 року ксерокопій заяв про видачу паспортів (Ф-1): 28 січня 1998 року оформлено Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області паспорт серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженці м. Кіровоград; 10 грудня 2009 року оформлено Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області паспорт серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженці м. Кіровоград; 11 січня 2014 року оформлено Кіровським РВ у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області паспорт серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Кіровоград (т. 1, а. с. 151-154).

Начальником КП «ЖЕО» № 3 видано 21 березня 2017 року ОСОБА_3 , 1984 року народження, довідку за № 0889 про те, що він є власником квартири, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .

Склад сім`ї троє осіб: ОСОБА_6 , 1976 року народження, ОСОБА_1 , 1977 року народження, ОСОБА_2 , 1996 року народження (т. 1, а. с. 170).

Згідно з договором купівлі-продажу від 23 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Ваврентович В. І., ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру під номером АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 157-159).

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1553 від 24 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Драною І. В., ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Квартира, яка є предметом цього договору, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ваврентович В. І., приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу 23 березня 2017 року за реєстровим № 362.

Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Ваврентовим В. І. 23 березня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 83258231, номер запису про право власності: 19602368, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1194738935101.

Пунктами 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу від 24 травня 2017 року встановлено, що продаж квартири вчинено за 83 736,00 грн, які отримані продавцем від покупця повністю.

Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру згідно чинного законодавства та постанови Правління Національного банку України № 210 від 06 червня 2013 року (т. 1, а. с. 82-84).

Відповідно довідки слідчого Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Балануца О. О. від 05 серпня 2016 року за № 11551/117/13-16 про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, поданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , про те, що 30 липня 2016 близько 05 год. невстановлена особа, знаходячись по АДРЕСА_6 , таємно викрала барсетку, в якій знаходилося майно, належне ОСОБА_3 , в тому числі і паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_3 , ідентифікаційний код, приписне посвідчення, а також посвідчення водія, видані на ім`я останнього, техпаспорт на автомобіль марки ЗАЗ 11027.

31 липня 2016 року зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12016120020009439 від 31 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 185 КК України (т. 1, а. с. 57, 179).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12017120020012604, дата реєстрації провадження: 10 листопада 2017 року, потерпілий, заявник - ОСОБА_5 , правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина третя статті 190 КК України.

Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 24 травня 2017 року ОСОБА_4 , за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, шляхом обману ОСОБА_5 , заволоділа його грошовими коштами в сумі 450 000 грн, уклавши договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою вони заволоділи шахрайським шляхом, чим спричинили потерпілому майнової шкоди на вказану суму (т. 2, а. с. 142).

Крім того, 16 листопада 2017 року державний нотаріус Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биков С. Є. звернувся до Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, яким просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочати досудове розслідування (т. 1, а. с. 181).

Відповідно до висновку експерта № 4075/4076/18-27 від 16 січня 2019 року, проведеного Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_1 : підпис в графі «продавці» договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; підпис в заяві продавців квартири від 14 березня 2017 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 про те, що квартира є їх особистою власністю, і в рядку «підпис» ОСОБА_1 ; підпис на заяві ОСОБА_3 до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 про повідомлення про походження грошових коштів від 14 березня 2017 року в рядку «підпис» ОСОБА_1 , виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підписи від імені ОСОБА_1 : підпис в графі «продавці» договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; підпис в заяві продавців квартири від 14 березня 2017 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 про те, що квартира є їх особистою власністю, і в рядку «підпис» ОСОБА_1 ; підпис на заяві ОСОБА_3 до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 про повідомлення про походження грошових коштів від 14 березня 2017 року в рядку «підпис» ОСОБА_1 , виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 2, а. с. 104-108).

30 липня 2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - експертом Бандурко В. В. складено висновок № 2285/2286/19-27, згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 у досліджуваних документах виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_2 в: графі «продавці» договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , заяві продавців квартири від 14 березня 2017 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 про те, що квартира є їх особистою власністю, і в рядку «підпис» ОСОБА_2 , рядку «продавець» в журналі реєстрації нотаріальних дій Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 від 14 березня 2017 року ОСОБА_2 , заяві продавців квартири від 14 березня 2017 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 після абзацу «Обставини, викладені вище, нам, продавцям відомі» в рядку «підпис» ОСОБА_2 , виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 2, а. с. 244-250).

Відповідно до листа державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Цапенко О. М. від 18 грудня 2019 року за вих. № 2908/02-14 після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , була заведена спадкова справа № 97/2018.

Станом на 18 грудня 2019 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 надійшла заява від ОСОБА_2 (заява про прийняття спадщини, зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 20 лютого 2018 року № 216) (т. 3, а. с. 75).

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, ОСОБА_2 , як спадкоємець 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 померлого ОСОБА_6 , є власником оспорюваного майна, але не володіє ним.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 , поновлення попередньої державної реєстрації права власності на спірну квартиру, тому в указаній частині такі не переглядаються.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині першою статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ним, нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Жилі будинки (квартири), що є приватній власності громадян, не можуть бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, квартирою крім випадків, встановлених законом (стаття 155 ЖК України).

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2006 року по 1/3 частки кожному.

Спірна квартира вибула із власності позивачів на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року, за яким з однієї сторони ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як продавці, та з другої сторони ОСОБА_3 , як покупець, уклали договір про таке: на умовах, передбачених цим договором, продавці передають у власність (продають), а покупець приймає у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , сплативши за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено Державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до положень частин другої та третьої цієї статті, особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підписували, що підтверджується висновками судово-почеркознавчих експертиз.

Таким чином, враховуючи те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14 березня 2017 року укладено від імені позивачів, проте підписаний не ними, а іншими особами, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що такий відповідно до положень статей 203 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_5 придбав спірну квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати, та те, що майно вибуло із власності позивачів не з їх волі, а у зв`язку з неправомірними діями сторонніх осіб, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявні підстави для витребування спірної квартири від ОСОБА_5 на користь позивачів відповідно до положень статті 388 ЦК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що він є добросовісним набувачем та витребування у нього квартири є порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відхиляються колегією суддів, оскільки суди, встановивши, що квартира вибула із власності позивачів поза їх волею, та врахувавши положення пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, правомірно задовольнили позов у вказаній частині. При цьому, як зазначено вище, вибуття майна із володіння власника поза його волею є підставою для витребування майна у добросовісного набувача.

Крім того, обґрунтовуючи порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_5 посилається на висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/15-ц.

У вказаних постановах міститься висновок про те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу спірного нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих таким відчуженням.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) зроблено висновки про те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 100)). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову (стаття 338 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із наявністю підстав для витребування спірної квартири в ОСОБА_5 , оскільки, враховуючи обставини вказаної справи, не порушуватиме принцип пропорційного втручання у право мирного володіння майном, тому що приватний інтерес позивачів у поверненні свого майна, яке вибуло з їх власності поза їх волею, переважає приватний інтерес кінцевого набувача у збереженні за ним права на спірне майно і менш обтяжливого захисту та поновлення прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у цій справі не має, так як ОСОБА_5 як кінцевий набув, із власності якого витребовується майно, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до особи, в якої він придбав квартиру, про відшкодування збитків, натомість позивачі такого права позбавлені.

Крім того, ОСОБА_5 мав проявити розумну обачність та звернути увагу на те, що спірна квартира протягом нетривалого часу була відчужена декілька разів за договорами купівлі-продажу від 14 березня 2017 року, від 23 березня 2017 року, від 24 травня 2017 року.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди протиправно не зупинили провадження у вказаній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 405/3949/20, у якій позивачами було подано цивільний позов, що, на думку заявника, може призвести до подвійного стягнення, відхиляються колегією суддів, оскільки суд апеляційної інстанції 26 січня 2023 року, вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, встановив, що у справі № 405/3949/20 позивачами поставлено питання про залишення без розгляду вимог в частині стягнення матеріальних збитків, отже відсутні підстави вважати, що відбудеться подвійне стягнення шкоди на користь позивачів. Апеляційним судом також зазначено, що представник позивачів надав суду відповідну заяву від 25 січня 2023 року, завірену належним чином Кіровоградським районним судом Кіровоградської області.

Доводи заявника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович