Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.01.2021 року у справі №591/1090/20

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 591/1090/20

провадження № 61-9541св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року

у складі колегії суддів: Мамінової О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") про визнання в порядку спадкування права на отримання компенсації знеціненого грошового заощадження, яка обліковується на банківському компенсаційному вкладі.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка є матір'ю ОСОБА_4.

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте свідоцтво про право на спадщину за заповітом не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Також до складу спадщини увійшов грошовий вклад у розмірі 4 822,85 грн, який знаходиться на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_3 у філії Макіївського міського відділення Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк України") Донецької області, правонаступником якого є Донецьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України".

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, а ОСОБА_2 - його сином.

25 липня 2017 року, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частку спадкового майна, а ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки спадкового майна. Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Проте до спадкового майна не ввійшов компенсаційний рахунок, який був відкритий за життя ОСОБА_3 в філії № 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України" Донецької області, оскільки АТ "Державний ощадний банк України" зазначило, що за наявними даними банку відсутні діючі рахунки, відкриті на ім'я вкладника, а рахунок № НОМЕР_1 є компенсаційним.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з урахуванням збільшених позовних вимог, просили суд визнати за ними в порядку спадкування право на отримання суми компенсації знеціненого грошового заощадження за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 4 822,85 грн, а саме: 1 205,17 грн за ОСОБА_1 та 3
717,14 грн за ОСОБА_2, які обліковуються на банківському компенсаційному вкладі, відкритому в філії Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України" Донецької області - Донецькому обласному управлінні АТ "Державний ощадний банк України", що дорівнює ј частки у спадщині ОСОБА_1 та ѕ частки у спадщині ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 12 листопада 2020 року (у складі судді Клименко А. Я.) позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право на отримання суми компенсації знеціненого грошового заощадження за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 1 205,17 грн, які обліковуються на банківському компенсаційному вкладі № 91551/1956, відкритому в філії 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України"

філії - Донецьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", що дорівнює ј її частки у спадщині.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на отримання суми компенсації знеціненого грошового заощадження за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 3 717,14 грн, які обліковуються на банківському компенсаційному вкладі № 91551/1956, відкритому в філії 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України"

філії - Донецьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", що дорівнює ѕ його частки у спадщині.

Стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову у розмірі 1 681,60 грн, тобто по 840,80 грн кожному.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами доведено на підставі належних та допустимих доказів відкриття за життя ОСОБА_3 компенсаційного рахунку № НОМЕР_1 у сумі 4 822,85 грн у філії № 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України" Донецької області, правонаступником якого є Донецьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України".

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зазначені обставини. При цьому банк не заперечував проведення 27 серпня 2012 року банківської операції зі списання з вказаного рахунку та виплату 500 грн, а також, що на час смерті ОСОБА_4 залишок грошової суми складав 4 822,85 грн.

За своєю правовою природою грошові кошти, які вказані в ощадній книжці компенсаційного рахунку № НОМЕР_1, є компенсаційними витратами знеціненого грошового заощадження, внесеного за життя ОСОБА_3 до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, які діяли на території Української СРСР.

Повернення таких витрат гарантовано державою у порядку поетапного перерахунку АТ "Державний ощадний банк України" облікованої компенсаційної грошової суми за кошти державного бюджету згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537 "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" з метою здійснення виплати компенсаційних витрат проіндексованих знецінених сум заощаджень.

Грошові заощадження, проіндексовані згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537 "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", є вкладами і об'єктом права приватної власності громадян та належать до цивільно-правових відносин.

Позовні вимоги не стосуються фактичних виплат успадкованих часток компенсаційної грошової суми, бо саме банком не визнається факт відкриття на ім'я померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 компенсаційного рахунку, і ці обставини створюють перешкоди на отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину щодо успадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_4 права на отримання компенсаційних виплат знеціненого грошового заощадження, які обліковуються на банківському компенсаційному рахунку у встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету відповідно до їх часток і які на час їх фактичної виплати підлягають індексації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ "Державний ощадний банк України" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року (у складі судді

Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. ) визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ "Державний ощадний банк України" про визнання в порядку спадкування права на отримання компенсації знеціненого грошового заощадження для розгляду в апеляційному порядку - Харківському апеляційному суду (оскільки ОСОБА_2 є суддею Сумського апеляційного суду).

Матеріали цивільної справи № 591/1090/20 направлено для розгляду до Харківського апеляційного суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 листопада 2020 року в частині судових витрат скасовано, судові витрати покладено на позивачів.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 листопада 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки вказані позовні вимоги не стосуються фактичних виплат успадкованих часток компенсаційної грошової суми. Відповідачем не визнається сам факт відкриття на ім'я померлої ОСОБА_3 компенсаційного рахунку, і ці обставини створюють перешкоди позивачам у отриманні свідоцтва про право на спадщину щодо успадкування після смерті ОСОБА_4 права на отримання компенсаційних виплат знеціненого грошового заощадження, які обліковуються на банківському компенсаційному рахунку у встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету відповідно до їх часток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та покладаючи судові витрати на позивачів, апеляційний суд виходив з того, що ~law21~ передбачено, що при пред'явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно, судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 07 червня 2021 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат і в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права на отримання компенсації знеціненого грошового заощадження в касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного перегляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18)

та від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19).

Касаційна скарга мотивована тим, що роз'яснення, викладені у ~law22~, стосуються статті 88 ЦПК України, яка втратила чинність 15 грудня 2017 року.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що вказаний вище порядок розподілу судових витрат не може бути застосований у цій справі, оскільки між позивачами як спадкоємцями не існує спору щодо розміру успадкованих часток, у зв'язку з чим судові витрати підлягають розподілу між сторонами у загальному порядку та відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати кожному позивачу сплачену суму судового збору повністю.

Доводи інших учасників справи

У липні 2021 року АТ "Державний ощадний банк України" подало відзив

на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У червні 2021 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 22 січня 1987 року ОСОБА_3 в філії № 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України" Донецької області відкрила рахунок, на якому зберігалися її грошові заощадження, що підтверджується ощадною книжкою, виданою ОСОБА_3 (а. с. 181-83, т. 1)

Згідно з ощадною книжкою протягом 1992-1993 років на грошові заощадження нараховувалися відсотки, які рахувалися на рахунку станом на 02 січня 1992 року.

26 травня 2002 року філією Макіївського міського відділення

ВАТ "Ощадбанк України" на ім'я ОСОБА_3 оформлена ощадна книжка

з відкриттям компенсаційного рахунку № НОМЕР_1, за яким 26 травня 2002 року банк провів зарахування на рахунок 5 372,85 грн з відміткою про розхід на суму 50 грн (а. с. 15, т. 1).

28 листопада 2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким усе майно, яке їй буде належати на день смерті, заповіла своєму синові ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

23 квітня 2009 року Першою Макіївською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 319/2009 після смерті

ОСОБА_3.

Державний нотаріус Першої Макіївської нотаріальної контори Дегтярьова І. В. направила до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Макіївське міське відділення № 3292 Донецької області запит щодо підтвердження наявності рахунків на ім'я померлої ОСОБА_3, яка постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1, та повідомлення про наявність заповідального розпорядження на суму внесків (з урахуванням індексації, компенсації та належних процентів).

15 липня 2009 року Макіївське міське відділення № 3292 ВАТ "Державний ощадний банк України" Донецької області надало відповідь, що на ім'я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, наявні рахунки, відкриті у відділенні, а саме: № НОМЕР_2 із залишком коштів у розмірі 0,48 грн, заповідальне розпорядження на ім'я ОСОБА_4 від 05 лютого 1986 року; № 91551/1956 із залишком коштів у розмірі 5
322,85 грн, заповідальне розпорядження відсутнє; № 0571439 із залишком коштів у розмірі 0,39 грн (а. с. 16, т. 1).

ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері шляхом її фактичного прийняття, юридично не оформив.

27 серпня 2012 року проведено виплату з компенсаційного рахунка у розмірі 500
грн із визначенням грошової суми залишку на цю дату у розмірі 4 822,85 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер

Спадкоємцями майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2, які у передбачений законодавством строк звернулися до Першої макіївської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Після прийняття від позивачів заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 державний нотаріус Першої макіївської державної нотаріальної контори Макарова Н. І. направила до АТ "Державний ощадний банк України" в особі Донецького обласного управління, розташованого у місті Краматорську Донецької області, запит щодо наявності грошових внесків, банківської ячейки, нарахованих сум, компенсаційних виплат, цільових безвідсоткових займів, депозитних рахунків на ім'я ОСОБА_3.

Відповідно до відповіді Донецького обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" від 29 травня 2017 року за наявними даними банку станом на 29 травня 2017 року на ім'я вкладника ОСОБА_3 відсутні діючі банківські рахунки.

Крім того, постановами правління АТ "Державний ощадний банк України" від 22 листопада 2014 року № 243 та від 03 березня 2015 року № 182 зупинено діяльність територіально-відокремлених безбалансових відділень банку, які підпорядковані філії - Донецьке обласне управління, розташованих в населених пунктах Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Тому існують обставини, які унеможливлюють здійснення коректної та повної процедури розшуку клієнтських рахунків та, відповідно, відображення їх стану до моменту відновлення працездатності вищезазначених відділень (а. с. 13, т. 1).

25 липня 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4, а ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_4. Спадщина, на яке видано свідоцтво, складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Державний нотаріус Першої макіївської державної нотаріальної контори Макарова Н. І. не включила до складу спадкового майна компенсаційний рахунок, який був відкритий ОСОБА_3 в філії № 3292/053 Макіївського міського відділення ВАТ "Ощадбанк України" Донецької області.

Відповідно до листа Донецького обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" від 03 вересня 2018 року на ім'я ОСОБА_3 відкрито рахунок № НОМЕР_1, який є компенсаційним та утворено його на підставі Закону України від 21 листопада 1996 року № 537 "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". Такі рахунки не забезпечені грошима і обліковуються на позабалансових рахунках. Порядок повернення збережень Кабінетом Міністрів України на 2018 рік не визначено. З вказаного рахунку 27 серпня 2012 року (після смерті вкладника) виплачені кошти у розмірі 500 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 346 "Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації витрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадбанку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадбанку СРСР, придбані на території Української РСР", положеннями якої було передбачено виплату спадкоємцям вкладників, які померли протягом 2005-2012 років, суми на поховання у розмірі 500 грн (а. с. 21, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених статтею 1 Закону України "Про судовий збір". Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18) та у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), на висновок якої посилаються заявники у касаційній скарзі, зазначила, що процесуальні витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, понесених позивачами, за рахунок відповідача, оскільки такі витрати документально підтверджені, а їх відшкодування відповідає правилам частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України.

При цьому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про покладення судових витрат на позивачів як спадкоємців за їх вимогами про право на майно пропорційно виділеної їм частки спадкового майна, оскільки предметом позову у цій справі не є розподіл часток у спадковому майні, а також між позивачами як спадкоємцями відсутній спір щодо права на спадкове майно, тому відповідно до положень статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, понесені позивачами і документально підтверджені, покладаються на відповідача (АТ "Державний ощадний банк України", а не спадкоємців).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених Статтею 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ухвалене відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України у вказаній частині необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду в цій частині - скасувати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 листопада 2020 року в цій частині залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук