Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №686/6475/19

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/6475/19

провадження № 61-15116св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року в складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Хмельницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 52 187 грн 38 коп.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 497,2 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Земельну ділянку, площею 584 кв. м, на якій розташовані вищевказані приміщення, ОСОБА_1 використовує без правовстановлюючих документів, незважаючи на те, що рішенням Хмельницької міської ради від 25 листопада 2009 року № 25 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2314 кв. м для обслуговування нежитлових приміщень.

Посилаючись на те, що за період з 01 червня 2016 року по 01 серпня 2018 року міська рада була позбавлена можливості отримати орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою в сумі 52 187 грн 38 коп., Хмельницька міська рада просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 52 187 грн 38 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради судового збору в сумі 1 921 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким витрати Хмельницькій міській раді по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 921 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1212 ЦК України та повернення позивачу орендної плати у визначеному судом розмірі.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору, а тому понесені Хмельницькою міською радою витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно визначили розмір орендної плати при здійсненні розрахунку плати за користування земельною ділянкою, оскільки має застосовуватись ставка земельного податку. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка конкретної земельної ділянки не проводились, використання середньої вартості одного квадрату для визначення орендної плати є незаконним. Земельна ділянка, якою фактично користується відповідач, не сформована як об`єкт цивільних прав, а тому орендна плата сплаті не підлягає. Спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і використовує земельну ділянку з метою здійснення підприємницької діяльності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року Хмельницька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Враховуючи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відсутні підставі для їх скасування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 686/6475/19 з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини шостої статті 19 ЦПК України справа № 686/6475/19 є малозначною, проте враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 містила доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій правил суб`єктної юрисдикції, а також посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389, частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 497,2 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

05 грудня 2003 року між Хмельницькою міською радою та приватним підприємством «Укрсервіс-Поділля» в особі директора ОСОБА_2 І. укладений договір № 835 оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар отримав у платне володіння і користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,3844 га, строком на п`ять років до 25 грудня 2007 року.

Актом обстеження земельної ділянки від 08 серпня 2018 року, складеним Хмельницькою міською радою, встановлено, що рішенням 2-ої сесії міської ради від 25 листопада 2009 року № 25 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2314 кв. м, по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень. Проект землеустрою до міської ради на затвердження не надходив, земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не сформована та згідно діючого законодавства ОСОБА_1 не оформлена.

Відповідно до розрахунку Хмельницької міської ради за період з 01 червня 2016 року по 01 серпня 2018 року розмір орендної плати за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 584 кв. м, з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі за 1 кв. м за кожний рік складає 52 187 грн 38 коп.

Звертаючись до суду з цим позовом, Хмельницька міська рада посилалась на те, що ОСОБА_1 право на спірну земельну ділянку не оформив і користується нею без правовстановлюючих документів, внаслідок чого територіальна громада м. Хмельницького позбавлена можливості отримати дохід від здачі її в оренду за вказаний період в сумі 52187 грн. 38 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що відповідач користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень без відповідних документів (договорів), які б посвідчували право на таке користування, та орендну плату не сплачує.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Встановивши, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний повернути ці кошти Хмельницькій міській раді на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що з 29 серпня 2003 року він є фізичною особою-підприємцем та протягом 2016-2018 років займається роздрібною торгівлею в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться по АДРЕСА_1

Оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і використовує земельну ділянку з метою здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідач подав до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовлено з посиланням на те, що правовідносини з користування земельною ділянкою виникли не з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з приводу здійснення ним підприємницької діяльності на земельній ділянці, а з фізичною особою - власником нерухомого майна.

Встановивши відсутність підстав для закриття провадження у справі, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, які розглянуто судом у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок апеляційного суду передчасним з огляду на наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідач користується земельною ділянкою без відповідних документів (договорів), оскільки рішенням 2-ої сесії міської ради від 25 листопада 2009 року № 25 йому, як фізичній особі, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2314 кв. м, по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень, проте відповідне право ОСОБА_3 не оформив.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на судові рішення у справі 924/1142/16 за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Так, постановою господарського суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 10 серпня 2017 року, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради 204 609 грн 75 коп. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01 червня 2013 року по 01 червня 2016 року.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що рішенням Хмельницької міської ради № 25 від 25 листопада 2009 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2314 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ,

Таким чином, у судовими рішеннями встановлено, що у період з 01 червня 2013 року по 01 червня 2016 року земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 використовував як фізична особа-підприємець.

Звертаючись до суду з цим позовом, Хмельницька міська рада просила стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 52 187 грн 38 коп., недоотримані внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01 червня 2016 року по 01 серпня 2018 року.

Згідно зі статтею 3 ЗК України 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Статтею 7 ЗК України 1990 року врегульовано питання щодо користування землею, зокрема воно може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.

У вказаній статі також зазначені випадки, кому може бути передана земля у постійне та тимчасове користування. Так, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; у тимчасове користування - громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не встановив, кому саме (фізичній особі ОСОБА_1 чи фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ) відповідно до рішення Хмельницької міської ради № 25 від 25 листопада 2009 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 314 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому в матеріалах справи відсутня копія вказаного рішення Хмельницької міської ради.

У постанові від 15 травня 2019 року в справі № 686 /19389/17 (провадження № 14-42цс19) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що для встановлення факту користування відповідачкою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Заперечуючи проти розгляду справи в порядку цивільного судочинства, відповідач надав апеляційному суду докази (копії накладних, договорів), які, на його думку, підтверджують факт ведення діяльності ним на земельній ділянці як фізичною особою-підприємцем, проте вказані докази апеляційний суд не дослідив і оцінку їм не надав.

Таким чином, апеляційний суд не встановив, чи виникли правовідносини з користування ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яка належить Хмельницькій міській раді, як фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов