Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2063/2008

провадження № 61-21530св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житлово-будівельний кооператив № 163,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 163 (далі - ЖБК № 163)та просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку він набув у власність як член ЖБК № 163, сплативши за неї пайовий внесок. Вказувала, що оскільки пайовий внесок за квартиру був внесений у період перебування в шлюбі з нею, за їх спільні кошти, то спірна квартира вважається їх спільною сумісною власністю, а частки у ній рівними.

Посилаючись на те, що за життя її чоловік та вона не встигли оформити в установленому законом порядку право спільної приватної власності на квартиру, що позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після його смерті, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2008 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пайові внески за спірну квартиру виплачені ОСОБА_5 за час шлюбу, а тому відповідно до положень статті 22 КпШС України така є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і Ѕ частина квартири належить позивачу.

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, яка є спадкоємцем першої черги за законом (інших спадкоємців першої черги, які прийняли чи претендували на її прийняття немає), фактично вступила у володіння і управління спадковим майном, а тому є такою, що прийняла спадщину відповідно до статті 549 ЦК України (у редакції 1963 року).

Тому, з урахуванням того, що Ѕ частина спірної квартири належить позивачу як частка в спільному майні подружжя, а іншу Ѕ частину вона успадкувала після смерті чоловіка, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 , яка не була учасником справи, оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2008 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважав, що оспорюваним судовим рішенням від 23 липня 2008 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалося, оскільки вона не входила до числа спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси, оскільки вона як член ЖБК № 163 має право на частку в спірній квартирі, за яку відповідно до вимог закону внесла свій пайовий внесок та у якій постійно проживає, а тому вважає, що апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 січня 2020 року справа № 754/4297/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та голова ЖБК № 163 Березовська Л. І. надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять її задовольнити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_5 , який помер у лютому 1992 року , був членом ЖБК № 163 і за життя набув право власності на вказану квартиру, сплативши повністю пайові внески за квартиру в період перебування в шлюбі з нею.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 липня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішенням суду вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки вона як член кооперативу має право на частку у вказаній квартирі, однак її не було залучено до участі в розгляді цієї справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Визнаючи за позивачем право власності на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що Ѕ частина цієї квартири належить їй як частка в спільному майні подружжя, а іншу Ѕ частину вона успадкувала після смерті чоловіка як спадкоємиця першої черги за законом. При цьому встановлено, що інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були залучені до участі в розгляді справи та визнали позовні вимоги ОСОБА_1 .

Установивши, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_4 , яка не входила до кола спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Твердження заявника про те, що вона має право на частку в спірній квартирі, оскільки як член кооперативу внесла за неї пайовий внесок, колегія суддів не приймає до уваги, так як жодних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а зводяться до невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства, власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 рокубез змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук