Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №754/5259/18

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 754/5259/18

провадження № 61-14875св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна донька - ОСОБА_4. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, дитиною не цікавиться, не спілкується з нею з серпня 2009 року, добровільно допомоги на утримання дитини не надає, аліменти сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі, не бере участі у додаткових витратах, дитина проживає з позивачем та знаходиться на повному утриманні матері.

Враховуючи наведене, позивачка просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити розмір аліментів та щомісячно стягувати аліменти із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 4 650,00 грн, починаючи з 15 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року, позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками, при цьому суд виходив виключно з інтересів дитини, врахувавши повідомлення завідувача навчально-методичного центру психологічної служби РНМЦ Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, за результатами роботи зі ОСОБА_4, що станом на 04 липня 2018 року емоційних зв'язків з батьком та потреби в їх налагодженні з боку дитини не зафіксовано, а також той факт, що відповідачем не доведено поважність причин невиконання протягом тривалого часу своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини.

Щодо вимог про зміну розміру аліментів, то суд виходив з того, що відсутні докази зміни матеріального і сімейного стану платника аліментів у бік поліпшення, а тому відсутні підстави для задоволення вимог у цій частині.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками, проте доказів того, що матеріальний і сімейний стан платника аліментів змінився в бік поліпшення, позивачем не надано.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими та такими, що не спростовують висновків суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У серпні 2019 року ОСОБА_3 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суди не встановили підстав, необхідних для позбавлення особи батьківських прав, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховним Судом переглядаються рішення судів лише в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 грудня 2009 року було розірвано, про що Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, зроблено відповідний запис №399 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів.

Сторони у справі мають спільну малолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до копії довідки від 20 квітня 2018 року № 1153185 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_4 зареєстрована разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, із 08 вересня 2009 року по теперішній час.

Згідно з наданою заступником начальника виконкому Полтавської міської ради управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Титаренко С. Ю. інформацією за наявними обліками Реєстру територіальної громади, місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до наданої інформації директором дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №9, який малолітня ОСОБА_4 відвідувала з березня 2011 року по травень 2015 року, вказано, що за період відвідування закладу до садочку приводили та забирали дитину мати ОСОБА_2, бабуся ОСОБА_6, дідусь ОСОБА_7 батько дитини жодного разу не відвідував дошкільний навчальний заклад, не був присутній на батьківських зборах, не відвідував заходи за участю своєї дитини, які проводилися в закладі і взагалі не виявляв інтересу до життя доньки.

Згідно з характеристикою спеціалізованої школи I ступеню № 322 Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 навчається в школі з першого класу, у період навчання ОСОБА_4 у школі успіхами дитини цікавилася тільки мати дівчинки, батько жодного разу не виявляв свого інтересу до життя та успіхів доньки в даному навчальному закладі, класний керівник ніколи не бачила його. Зі слів ОСОБА_4, батька вона ніколи не бачила у своєму свідомому житті, участі в її вихованні він не бере.

Мати ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню доньки, систематично відвідує батьківські збори класу, постійно цікавиться життям та успіхами доньки, дівчинка завжди має охайний вигляд.

Відповідно до копії висновку від 15 березня 2018 року №102/03/31-2179 щодо перебування дитини на вихованні та утриманні тільки одного з батьків відповідно до якого дитина проживає в належних житлово-побутових умовах, перебуває на повному утриманні та вихованні матері. На підставі матеріалів справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 15 січня 2018 року № 5), Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, дійшла висновку, що ОСОБА_3 нехтує своїми обов'язками, ухиляється від виховання та навчання доньки, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров'ям, не утримує матеріально. Виховання, контроль та матеріальне забезпечення малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює тільки мати ОСОБА_2

Відповідно до розпорядження від 04 березня 2010 року № 148 головою Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації розглянуто заяву ОСОБА_3 про участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 Згідно з розпорядженням встановлено порядок спілкування батька, ОСОБА_3, з малолітньою донькою ОСОБА_4, щосуботи кожного місяця з 11:00 години до 12:30 години. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника голови Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації В. М. Онуфрійчука.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що у період із 10 серпня 2013 року по 02 серпня 2018 року, відповідач систематично здійснював виїзди за межі України, тривалість яких становила від одного до п'яти місяців.

Згідно з копією довідки, виданою директором Київської дитячої школи мистецтв №3 від 27 червня 2018 року № 139 зазначено, що ОСОБА_4 із вересня 2012 року по травень 2017 року відвідувала заняття з фаху "Хореографія" у Мистецькому навчальному закладі "Дебют" при Київській дитячій школі мистецтв № 3 з вересня 2017 року і на даний час навчається на хореографічному відділенні в Київській дитячій школі мистецтв №3 в класі викладача ОСОБА_8.

За період відвідування закладу дитину на заняття приводили та забирала мати дитини ОСОБА_2, бабуся ОСОБА_6 та здійснювали плату за навчання. Батько дитини жодного разу не відвідував школу та не був присутній на святкових концертах за участю своєї дитини, які проводилися в школі.

Відповідно до довідки від 04 липня 2018 року № 34-2725 наданої завідувачем навчально-методичного центру психологічної служби РНМЦ Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, повідомлено, що за результатами роботи зі ОСОБА_4 навчально - методичним центром надано інформацію, що дівчинка легко йде на контакт, адекватно сприймає запропоновані завдання і з цікавістю їх виконує. Пізнавальні процеси дитини відповідають віковим нормам.

Самооцінка адекватна. Добре розвинута уява. Дівчинка має мрії, любить все нове та цікаве. На час зустрічі перебуває в спокійному стані з незначними проявами тривоги. Чутлива, любить красиве. Під час зустрічі проявляються прагнення до незалежності та відмови від чітких рамок. Розмовляти про тата ОСОБА_4 відмовляється категорично. Станом на 04 липня 2018 року емоційних зв'язків з батьком та потреби в їх налагодженні з боку дитини не зафіксовано.

Згідно з копією довідки КДУ УПМСД №4 від 05 червня 2018 року малолітня ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: часто хворіє гострими простудними захворюваннями. Лікується амбулаторно. Спостерігається вдома та відвідує поліклініку з матір'ю.

За висновком Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 10 липня 2018 року №102/02/3-6239 про доцільність позбавлення батьківських прав, підписаного першим заступником голови В. Крохмалюком, Деснянська районна в м.

Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважала за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_3, стосовно малолітньої дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 05 липня 2018 року № 12).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 лютого 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ухилявся від виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду про сплату аліментів на утримання дитини, як наслідок Київським відділом державної виконавчої служби м. Полтави ТУЮ у Полтавській області було винесено постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_3 та про встановлення тимчасового обмеження останнього у праві керування транспортними засобами.

Заборгованість зі сплати аліментів відповідач погасив у березні 2018 року.

Згідно з наданою копією договору від 10 серпня 2017 року про надання спортивно- оздоровчих послуг малолітня ОСОБА_4 2008 року народження, відвідує спортивно-оздоровчі послуги мережі фітнес клубу "Sport Life".

Відповідно до копії довідки, виданої директором Мистецького закладу "Дебют" 2 від 05 квітня 2018 року, ОСОБА_4, відвідувала заняття з фаху "Хореографія" у мистецькому навчальному закладі "Дебют" при Київській дитячій школі мистецтв № 3 з 01 вересня 2012 року по 31 травня 2017 року. Розмір щомісячної плати за навчання в 2012-2016 навчальних роках становив 270,00 грн., 2016-2017 навчальних роках - 300,00 грн. Плата за навчання здійснювалася в повному обсязі.

Згідно з довідкою, виданої директором Київської дитячої школи мистецтв від 05 квітня 2018 року № 3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в Київській дитячій школі мистецтв № 3 на хореографічному відділенні з 01 вересня 2017 року і на даний час в класі викладача ОСОБА_8 Розмір щомісячної плати за навчання на 2017-2018 навчальні роки становить 230,00 грн. Плата за навчання приходить вчасно.

Нормативно-правове обґрунтування

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом пунктів 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Хант проти України"

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57,58).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Згідно із частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки, звертав увагу на те, що відповідач умисно перешкоджала йому в спілкуванні з донькою, як наслідок він звертався до Служби у справах дітей, розпорядженням якої йому було встановлено порядок спілкування з донькою, проте відповідач також нехтувала й цим розпорядженням. Також посилався на те, що він постійно сплачує аліменти на утримання доньки і заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Згідно з пунктом 3 частини 3 та частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд усупереч вищевказаних положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи характер спірних правовідносин, з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і лише у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи суд може ухвалити рішення про позбавлення особи цих прав.

За загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, які не були перевірені та встановлені апеляційним судом, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська