Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2019 року у справі №182/2751/17

Постанова

Іменем України

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 182/2751/17

провадження № 61-21933св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

зацікавлені особи: державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Ковальчук Віталій Миколайович, публічне акціонерне товариство "Укргазбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді Рунчевої О. В. від 05 липня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду в складі колегії суддів:

Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 06 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Ковальчука В. М., заінтересована особа: публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк").

Обґрунтовуючи скаргу на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 посилалася на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01 липня 2016 року та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06 квітня 2017 року, винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень", оскільки не враховано, що мало місце часткове виконання рішення за вказаним виконавчим листом та що відбулося подвійне стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач, станом на 01 липня 2016 року, не надав підтвердження зарахування стягнутих раніше коштів по виконавчому листу Нікопольського міськрайонного суду № 2-1192 від 22 листопада 2010 року та не зазначив зменшення суми заборгованості у заяві про відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду, зазначив про те, що дії державного виконавця по виконанню судового рішення відповідають вимога Закону України "Про виконавче провадження".

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що неправомірними діями державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в межах примусового виконання виконавчого листа № 2-1192, виданого 22 листопада 2010 року фактично відбулося подвійне стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в розмірі 152 195,79 грн, виконавчого збору в розмірі 15 249,58 грн та витрат на проведення виконавчих дій, що у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та "Інструкції з організації примусового виконання рішень", в редакції від 05 жовтня 2016 року), є недопустимим, що прямо заборонено нормами права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу Верховного Суду від ПАТ "Укргазбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що відбулось подвійне стягнення коштів з останньої, не відповідає дійсності. На підтвердження наявності заборгованості боржників перед банком станом на 19 травня 2016 року за виконавчим листом надано довідку, що міститься в матеріалах справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 182/2751/17 з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Зупинено дію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 22 листопада 2010 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист по справі № 2-1192 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 18 784,15 дол. США, що еквівалентно станом на 17 червня 2010 року 148 637,10 грн та пені в сумі 3 558,69 грн.

Постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 13 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання вище вказаного виконавчого листа № 2-1192 від 22 листопада 2010 року та вирішено питання про стягнення виконавчого збору.

Постановою старшого державного виконавця від 03 грудня 2013 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1192 від 22 листопада 2010 року було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та вирішено питання про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 21 липня 2014 року, на підставі пункту 9 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист № 2-II92 від 22 листопада 2010 року повернуто стягувачу.

З копії виконавчого листа № 2-1192 від 22 листопада 2010 року вбачається, у графі "Відмітки про виконання" присутні відмітки про повернення 21 липня 2014 року згідно пункту 9 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", про повернення 16 грудня 2015 року, згідно пункту 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Відмітки про залишок суми боргу відсутні.

01 липня 2016 року до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції надійшла зава ПАТ "Укргазбанк" про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором в сумі 18 784,15 дол. США та пені в сумі 3
558,69 грн та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, до якої додано оригінал виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду № 2-1192 від 22 листопада 2010 року.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 01 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51550275 на підставі вказаного виконавчого листа від 22 листопада 2010 року.

Також в рамках вказаного виконавчого провадження № 51550275 державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06 квітня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межа повноважень та у спосіб, визначених статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документів на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавче відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим частини 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", і пред'явлення до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається до виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Так, 01 липня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за відповідною заявою стягувача, та відповідно до вимог статей 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження", такі дії не суперечили Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5 та були направлені на виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження.

Також, під час проведення виконавчих дій державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції було встановлено, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід в ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" та 06 квітня 2017 року, у відповідності до статей 68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника.

Ураховуючи те, що станом на 01 липня 2016 року, стягувач не надав державному виконавцю підтвердження зарахування стягнутих раніше коштів по виконавчому листу Нікопольського міськрайонного суду № 2-1192 від 22 листопада 2010 року, в якому відсутні відмітки про повернення будь-яких коштів, та не зазначив зменшення суми заборгованості у заяві про відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи наведені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною 3 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року зупинено дію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити дію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун