Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.08.2019 року у справі №465/4174/14

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 465/4174/14-ц

провадження № 61-19886св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганна Іванівна, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Цяцяка Р. П., Шандри М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І., відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно РС Львівського МУЮ, про визнання недійсною та скасування заяви про скасування заповіту; відновлення дії заповіту та визнання заповіту дійсним; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом; скасування державної реєстрації права власності на квартиру; визнання недійсним та скасування витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; зобов`язання внести відповідний запис в єдиний реєстр речових прав на нерухоме майно; визнання права на спадщину та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що його батько позивача - ОСОБА_3 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі АДРЕСА_1 , яка належала його тітці ОСОБА_4 на праві приватної власності, і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважав, що його батько ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв, лише не встиг її оформити. Тому він звернувся до приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Ткачук Г. І. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_4 від 27 січня 2011 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 126, реєстраційний номер 50648950 про скасування заповіту, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори 14 вересня 2006 року;

відновити дію заповіту, складеного ОСОБА_4 14 вересня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори за номером у реєстрі нотаріальних дій 2078, і зареєстрованого у спадковому реєстрі за № 40625981 та визнати заповіт дійсним;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право на спадщину - Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із переходом прав на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним та скасувати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2015 року за індексним номером 39357782 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 ;

зобов`язати відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно РС Львівського МУЮ внести відповідний запис в єдиний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2016 року у складі судді: Лозинського Б. М., у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_4 і позивачем не надано доказів відсутності у ОСОБА_2 такого права чи порушення на момент видачі свідоцтва процесуальних вимог, встановлених для видачі свідоцтв, тому відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасування витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Батько позивача ОСОБА_3 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 не входив до кола осіб, що мають право на спадщину за законом або заповітом, оскільки заповіт від 14 вересня 2006 року, складений на його користь ОСОБА_4 був скасований її заявою від 27 січня 2011 року. Так само ОСОБА_3 не мав права на спадкування за законом, оскільки не належав до кола спадкоємців за законом, а тому, не будучи спадкоємцем, спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , не прийняв. Суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність у позивача та його батька ОСОБА_3 права на спадщину до майна ОСОБА_4 , і відповідно, відсутність порушення свідоцтвом про право на спадщину, виданого ОСОБА_2 , його прав чи інтересів виключає можливість задоволення його вимог, також і в частині визнання за позивачем права на спадщину частини квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. 19 червня 2015 року ОСОБА_2 про успадкування квартири АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до запису № 10102251 від 19 червня 2015 року скасовано. Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем Ѕ частки спадщини після смерті ОСОБА_3 , що був спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сторони є спадкоємцями ОСОБА_4 за законом. Оскільки позивач є спадкоємцем Ѕ спадщини після смерті свого батька, спадкоємця ОСОБА_4 четвертої черги, та іншу Ѕ частину спадкує його баба (відповідач у справі), суд апеляційної інстанції зробив висновок, що видання свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачу як спадкоємцю ОСОБА_4 п`ятої черги на реалізацію нею такого права, яке у неї, також є, оскільки така має право спадкувати спадщину після смерті ОСОБА_4 і у цій черзі спадкування на власний вибір, порушує права позивача, оскільки усуває його від спадщини, яку б він у своїй Ѕ частині мав би прийняти як спадкоємець спадкоємця попередньої четвертої черги. Тому свідоцтво про право на спадщину видано безпідставно та підлягає скасуванню із скасуванням і державної реєстрації права власності на квартиру. Крім того необхідно визнати позивача спадкоємцем Ѕ частки спадщини після смерті ОСОБА_3 , що був спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки таке його право відповідачем не визнавалося та заперечувалося, як і право його батька на спадкування майна померлої ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач не є особою, яка вправі вимагати скасування заяви ОСОБА_4 про скасування заповіту, складеного на користь його батька, оскільки батько на час своєї смерті був спадкоємцем ОСОБА_4 за законом, а не за заповітом та заяви про скасування заповіту за життя не оспорював та права на спадкування за заповітом не набув і відповідно син, якого вказаний заповіт не стосується не вправі ставити питання про скасування заяви, якою такий заповіт скасовано, оскільки вказане прямо на його права не впливає, а могло б впливати у випадку оспорювання такої заяви за життя його батьком або набуття батьком за життя права на спадкування майна померлої за заповітом. Тому вимоги про скасування заяви про скасування заповіту та визнання заповіту дійсним до задоволення не підлягають.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про скасування витягу про реєстрацію права власності та зобов`язання внести запис про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем на підставі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину задоволенню не підлягають оскільки перша вимога не несе будь-яких юридичних наслідків та таку не слід вважати належним способом захисту прав позивача, оскільки витяг з державного реєстру є лише документом, який посвідчує певну інформацію, що міститься в державному реєстрі речових прав та скасування держаної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем автоматично анульовує такий запис. Зобов`язання внести запис про скасування державної реєстрації можна вважати неналежною вимогою до відповідача ОСОБА_2 , яка такими повноваженнями не наділена інших же відповідачів до участі у розгляді справи не залучено. Вказане питання може бути предметом спору у випадку не вилучення вказаного запису відповідним органом незважаючи на ухвалене рішення про скасування державної реєстрації. Не може бути задоволена вимога позивача про визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири у порядку спадкування після смерті його батька, який успадкував таку як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки таке його право може бути реалізоване у нотаріальному порядку у випадку нереалізації свого права на спадкування майна померлої ОСОБА_4 відповідачем, як спадкоємцем ОСОБА_4 третьої черги, яка відповідно усуває від спадкування спадкоємця четвертої черги - батька позивача.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення у частині задоволених позовних вимог та залишити у силі у цій частині рішення суду першої інстанції. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував чи був ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Посилання апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав з ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 хоча і був зареєстрований у спірній квартирі, проте з 2007 року не проживав з нею. Зазначає, що ОСОБА_3 до 19 вересня 2011 року був одружений із ОСОБА_5 та проживав разом із дружиною та сином однією сім`єю. ОСОБА_3 почав проживати разом із ОСОБА_4 лише після призначення його опікуном з 21 березня 2013 року. Тому відсутні підстави, передбачені статтею 1264 ЦК України, для визнання ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Вказує, що до участі у справі не було залучено П`яту Львівську державну нотаріальну контору, документи якої були скасовані.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 оскаржує рішення апеляційного суду лише у частині позовних вимог, які задоволено. У частині позовних вимог, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції відмовлено, рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 січня 2014 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту, складеного 14 вересня 2006 року, ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3

Заявою від 27 січня 2011 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 126, реєстраційний номер 50648950 ОСОБА_4 заповіт на користь ОСОБА_3 скасувала.

Згідно витягу ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про державну реєстрацію прав від 05 грудня 2011 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватно власності належала ОСОБА_4

27 червня 2014 року із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом, до П`ятої Львівської нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2

19 червня 2015 року П`ятою Львівською нотаріальною конторою ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом і 19 червня 2015 року внесено у державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 та сторони у справі є родичами між собою, а саме позивач та відповідач є рідними бабою та внуком. ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою відповідача та відповідно двоюрідною тіткою батька позивача.

Батько позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом тривалого періоду часу був зареєстрований та постійно проживав з померлою ОСОБА_4 , а саме з 26 січня 2007 року та опікувався нею, зокрема, і був призначений її офіційним опікуном рішенням суду від 21 березня 2013 року, після визнання її недієздатною рішенням суду від 12 листопада 2012 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя померла ОСОБА_4 склала чотири заповіти. Один із яких, останній, від 12 грудня 2011 року визнаний недійсним заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2014 року. Два попередні від 05 листопада 1998 року на користь брата ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та від 14 вересня 2006 року на користь ОСОБА_3 , - скасовані заявами ОСОБА_4 від 27 січня 2011 року, одна із яких позивачем оспорюється. Відомостей про те на користь кого вчинений заповіт від 02 січня 1991 року відсутні.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли ОСОБА_3 , оскільки він проживав постійно з спадкодавцем на час відкриття спадщини та відповідач ОСОБА_2 , яка у передбачений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після її смерті.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв його син - позивач у справі та мати - відповідач у справі, які у передбачений законом строк звернулися у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини.

Апеляційний суд встановив, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті свого батька, який спадщину після його смерті прийняв згідно статті 1261 ЦК України. Батько позивача як спадкоємець ОСОБА_4 четвертої черги, який спадщину після смерті прийняв згідно статті 1264 ЦК України, оскільки проживав із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 третьої черги згідно статей 1263, 1266 ЦК України, оскільки спадкує частку спадщини, що належала б її матері ОСОБА_7 рідній тітці померлої ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої була ОСОБА_8 рідна сестра ОСОБА_7 , яка б спадкувала майно ОСОБА_4 у третю чергу спадкування. Тому обох сторін у справі необхідно вважати спадкоємцями ОСОБА_4 за законом.

ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 третьої черги за правом представлення реалізувала свою право на прийняття спадщини шляхом звернення у передбачений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті. Батько позивача ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_4 четвертої черги, спадщину після її смерті прийняв згідно статті 1264 ЦК України, оскільки проживав із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Згідно частин першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

При задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на квартиру суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 третьої черги за правом представлення реалізувала своє право на прийняття спадщини і підстави для спадкування спадкоємців ОСОБА_4 четвертої черги відсутні.

Посилання апеляційного суду про те, що відповідач без зазначення черги спадкування звернулась до нотаріуса та нотаріусом видано їй спірне свідоцтво як спадкоємцю п`ятої черги колегія суддів вважає необґрунтованим.

У статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Сам факт того, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , вказано, що «на підставі статті 1265 ЦК України» спадкоємцем на зазначене у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1929 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 », не спростовує того, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на прийняття спадщини як спадкоємець ОСОБА_4 третьої черги за правом представлення та не є підставою для недійсності такого свідоцтва. Вимоги про необхідність вказівки у заяві про прийняття спадщини черги спадкування порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, не передбачено.

За таких обставин, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права на спадщину та недійсним свідоцтва про право на спадщину, то немає підстав для скасування державної реєстрації права власності на квартиру, оскільки ця вимоги є похідною від вказаних вимог. Суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та визнання права на спадщину керувався іншими мотивами, а тому в цій частині мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення апеляційного суду у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та визнання права на спадщину скасувати і залишити у цій частині у силі рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Сидор Михайлині Михайлівні на квартиру АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права на спадщину Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із переходом прав на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 скасувати.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Сидор Михайлині Михайлівні на квартиру АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права на спадщину Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із переходом прав на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Сидор Михайлині Михайлівні на квартиру АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права на спадщину Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із переходом прав на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков