Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №563/623/19

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 563/623/19-ц

провадження № 61-5176св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненської області, Корецька районна державна адміністрація Рівненської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року

у складі судді Загородько Н. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М.,

Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Сапожинської сілької ради Корецького району Рівненської області

та Корецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2. На момент її смерті ОСОБА_1 проживав з нею,

та у встановлений законом строк звертався із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці спадщину у встановлений законом строк

не прийняли.

ОСОБА_1 зазначав, що за життя ОСОБА_2 була членом "Селянської спілки села Сапожин", що підтверджується листом Управління Держкомзему у Корецькому районі Рівненської області від 18 листопада 2009 року, і вона мала право на земельну частку (пай) та була включена

за № 491 до додатку № 1 списку громадян - членів "Селянської спілки села Сапожин" до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ 00008, виданого 13 вересня 1995 року. Проте, під час підготовки списків на розпаювання земель "Селянської спілки села Сапожин"

ОСОБА_2 помилково не була включена до переліку осіб на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним у порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну частку (пай) у розмірі 2,35 умовних кадастрових гектарів на території Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних

та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, й обґрунтоване тим, що сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_2 до списку громадян - членів "Селянської спілки села Сапожин", який є додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю серія РВ 0008

не є беззаперечним свідченням набуття ним такого права, а лише вказує

на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було. При цьому, судом першої інстанції враховано, що сама спадкодавець ОСОБА_2 питання щодо надання їй земельної частки (паю) за життя не порушувала та про наявність такого права не заявляла.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки намір виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) не може бути об'єктом спадкування

і входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав на отримання після її смерті цієї земельної частки (паю) її син, позивач у справі, не набув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду

від 30 жовтня 2019 року у справі № 632/1191/16-ц (провадження № 61-18433св18) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта

на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі

й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 563/623/19-ц

із Корецького районного суду Рівненської області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1,

що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11 жовтня 2010 року

серія НОМЕР_1 (а. с. 6).

Згідно інформації Головного управління Держкомзему у Рівненській області управління Держкомзему у Корецькому районі Рівненської області

від 18 листопада 2009 року № 01-06/3413 відповідно до додатку № 2 протоколу комісії "Селянської спілки села Сапожин" від 15 серпня

1997 року, щодо змін та доповнень у списках громадян-членів колективного підприємства "Селянська спілка села Сапожин" Корецького району Рівненської області ОСОБА_2 виключеною із списків не є.

Відповідно до інформації Головного управління Держкомзему у Рівненській області управління Держкомзему у Корецькому районі Рівненської області від 19 жовтня 2010 року № 01-06/5678 ОСОБА_2 в додатку № 1 списку громадян - членів селянської спілки села Сапожин до державного акта

на право колективної власності на землю серії РВ 00008, виданого

13 вересня 1995 року зазначена під № 491.

Згідно із Державним актом на право колективної власності на землю

від 13 вересня 1995 року він виданий "Селянській спілці села Сапожин" Сапожинською сільською радою народних депутатів Корецького району Рівненської області, якій передані у колективну власність 1334,6 гектарів землі у межах згідно зі планом.

Відповідно до довідки, виданої Сапожинською сільською радою Корецького району Рівненської області, від 27 лютого 2009 року № 60 розмір земельної частки (паю) пайовиків по сільській раді становить 2,35 умовних кадастрових гектарів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав

та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),

до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Не входять до складу спадщини права та обов'язки,

що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому

і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта

на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 1,2 Закону України "Про порядок виділення в натурі

(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"

до осіб, які мають право на земельну ділянку частку (пай) відносяться спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої

статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 питання щодо надання їй земельної частки (паю) за життя

не порушувала та про наявність такого права не заявляла, обґрунтовано вважав, що сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_2 до списку громадян - членів "Селянської спілки села Сапожин", який є додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю

серія РВ 00008, не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права,

а лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки,

що за її життя реалізовано не було, у зв'язку із чим намір виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) не може бути об'єктом спадкування і входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав

на отримання після її смерті цієї земельної частки (паю) її син, позивач

у справі, не набув.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того,

що вимоги позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай)

в порядку спадкування після смерті матері не доведені та не підтверджені необхідними доказами.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2019 року у справі № 632/1191/16-ц (провадження № 61-18433св18), на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня

2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 лютого

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович