Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2020 року у справі №750/8819/19

Постанова

Іменем України

06 липня 2020 року

м. Київ

справа № 750/8819/19

провадження №61-4348св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2, яка з 2014 року отримувала пенсію у Срібнянському відділі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Вказувала, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01 серпня 2015 року, оскільки пенсіонерка не проживала на території Срібнянського району Чернігівської області.

Відповідно до листа Срібнянського відділу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2019 року № 305 сума невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 30 вересня 2018 року становить 152 567,58 грн.

Стверджувала, що 02 липня 2019 року приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Е. А. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлої тітки у розмірі 118 028,13 грн за період часу з 01 червня 2016 року до 30 вересня 2018 року.

Зазначала, що 26 липня 2019 року вона отримала поштовий переказ від відповідача на недоотриману тіткою пенсію у розмірі 114 140,43 грн. На її звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області, останнє повідомило, що виплатило недоотриману пенсію померлої за період часу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2018 року відповідно до положень частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, посилаючись на статтю 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просила суд визнати за нею право власності на набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 червня 2016 року у розмірі 34 539,45 грн; стягнути з відповідача на свою користь набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 жовтня 2016 року у розмірі 38 427,15 грн та судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у розмірі 3 887,20
грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач незаконно перешкоджає позивачу у реалізації своїх прав як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.

Визначаючи розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з різниці загального розміру належної позивачу суми недоотриманої пенсії померлої тітки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та фактично виплачених їй грошових коштів недоотриманої пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 червня 2016 року у розмірі 34 539,45 грн, місцевий суд вказав, що право на спадщину ОСОБА_1 після смерті тітки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 липня 2019 року, яке не є предметом спору в даній справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Чернігівській областізалишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року - без змін.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на володіння та розпорядження майном у вигляді отриманої спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2.

Апеляційний суд вказав, що районний суд дійшов правильного висновку про розмір грошових коштів недоотриманої пенсії, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1.

При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Чернігівській області, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 750/8819/19 з Деснянського районного суду м. Чернігова та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2020 року ГУ ПФУ в Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Рішення судів попередніх інстанцій є мотивованими, ґрунтуються на підставі належних та допустимих доказів, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла тітка позивача - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2018 року (а. с. 11 зворот).

ОСОБА_2 з 01 серпня 2014 року перебувала на обліку в Срібнянському відділі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України та з 01 серпня 2015 року їй було призупинено виплату пенсії, оскільки пенсіонерка не проживала на території Срібнянського району Чернігівської області. Сума невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 30 вересня 2018 року становить 152 567,58 грн, що підтверджується листом Срібнянського відділу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2019 року № 305 (а. с. 13-16).

02 липня 2019 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Е. А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлої тітки у розмірі 118 028,13 грн за період часу з 01 червня 2016 року до 30 вересня 2018 року (а. с. 17).

23 липня 2019 року ГУ ПФУ в Чернігівській області було перераховано на ім'я ОСОБА_1 недоплачену пенсію у розмірі 114 140,43 грн, що підтверджується копією поштового переказу Акціонерного товариства "Укрпошта" (а. с. 18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статей 12, 13 ЦПК України випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 13 ЦПК України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частинами 1 та 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь набутих у порядку спадкування за законом грошових коштів недоотриманої пенсії після смерті тітки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у цій частині, оскільки остання успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що положення частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, за останні три роки. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 червня 2016 року у розмірі 34 539,45 грн, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 липня 2019 року, видане ОСОБА_1 не є предметом спору у даній справі.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 липня 2019 року, видане ОСОБА_1 не оспорено та є чинним.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є безпідставними, оскільки Верховним Судом було викладено правовий висновок у побідних правовідносинах у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк