Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №693/41/18

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 693/41/18

провадження № 61-45425св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство "Степ",

відповідач-1 - іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна",

відповідач-2 - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Ювшина В. І. від 15 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулось до суду з позовом до іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2008 року між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,2827 га в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.

26 травня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Договором емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року.

Посилаючись на те, що укладення договору про встановлення емфітевтичного права на земельну ділянку суперечить діючому договору оренди ділянки та є порушенням вимог Закону України "Про оренду землі ", ФГ "Степ" просило суд визнати недійсним договір емфітевзису від 26 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" та визнати укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ФГ "Степ" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" договору встановлення емфітевзису від 26 травня 2015 року не були допущені порушення вимог законодавства і права ФГ "Степ" цим договором не порушені, оскільки земельна ділянка за оспорюваним договором передається у користування ІП "Агро-Вільд Україна" вже після закінчення договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Степ", про продовження якого ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено ФГ "Степ".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" задоволено. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову ФГ "Степ".

Визнано недійсним договір емфітевзису від 26 травня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 на використання земельної ділянки площею 4,2872 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради, кадастровий номер 7120910100:05:001:1124.

Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, зареєстрованого 17 лютого 2008 року за №
040878200068.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельна ділянка, яка є предметом спору, під час дії договору оренди землі була передана у користування відповідно до договору встановлення емфітевзису іншій особі, що є порушенням норм діючого законодавства, оскільки одна і та сама земельна ділянка не може бути передана в оренду або в інше користування одночасно.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а оскільки спірна земельна ділянка, ще під час дії договору оренди землі передана у користування іншій особі на підставі договору емфітевзису, то позивач немає можливості реалізувати своє право на продовження договору оренди землі виходячи з положень частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення договору встановлення емфітевзису жодним чином не порушує переважне право ФГ "Степ" на пролонгацію договору оренди, оскільки ОСОБА_1 з іншими орендарями договори оренди не укладалися, а договір емфітевзису є відмінним за своєю правовою суттю договором. Крім того, ОСОБА_1 повідомляв позивачу про небажання продовжувати договір оренди землі.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2019 року до Верховного Суду від ФГ "Степ" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи і правильно її вирішив, оскільки спірним договором було порушено переважне право господарства на продовження користування земельною ділянкою.

Вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 693/41/18 з Жашківського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 23 червня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 21 січня 2008 року між ФГ "Степ" і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 4,2827 га в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено

на 10 років, початок дії договору - 01 липня 2007 року, закінчення - 01 липня 2017 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.

26 травня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року до 01 січня 2025 року.

26 липня та 27 вересня 2017 року ФГ "Степ" листами-повідомленнями №№ 108,253 повідомляло ОСОБА_1 про своє переважне право та намір поновити договір оренди від 21 січня 2008 року на новий строк.

01,07 серпня 2017 року та 04 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомляв ФГ "Степ" про небажання поновлювати договір оренди без зазначення конкретних та чітких підстав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статтею 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 , 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд не врахував, що відповідно до частин 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема: належного виконання своїх обов'язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 21 січня 2008 року ОСОБА_1 повідомив ФГ "Степ" про відсутність у нього наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі.

Отже, за наявності наведених обставин, а також відсутності згоди орендодавця із запропонованими ФГ "Степ" новими умовами договору оренди землі, висновки суду апеляційної інстанції про порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк, а відтак наявність підстав для задоволення вимог ФГ "Степ", не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та вимогах закону.

Факт укладення договору емфітевзису, за встановленими судами фактичних обставин справи, на взаємовідносини між ФГ "Степ" та ОСОБА_1, не впливають, оскільки земельна ділянка передавалась у користування ІП "Агро-Вільд Україна" вже після закінчення договору оренди землі - з 01 січня 2018 року.

Крім того, між ОСОБА_1 і ФГ "Степ" укладено договір оренди земельної ділянки, що відноситься до зобов'язальних правовідносин, а між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" - договір емфітевзису, що відноситься до речового права.

Вказаний висновок узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 693/9/18 (провадження № 61-44407св18), від 12 червня 2019 року у справі № 693/19/18 (провадження № 61-46815св18), від 07 серпня 2019 року у справі № 693/23/18 (провадження № 61-45354св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 693/43/18 (провадження № 61-47224св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 693/42/18 (провадження № 61-44589св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 693/26/18 (провадження № 61-44949св18), від 03 червня 2020 року у справі № 693/16/18 (провадження № 44174св18).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права апеляційним судом при ухваленні ним рішення у цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо заявленого клопотання

У жовтні 2019 року від ФГ "Степ" до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи № 693/41/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 403 ЦПК України.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 403 ЦПК України, так як обґрунтованих правових підстав щодо розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики не наведено та судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 травня 2018 року.

Стягнути з фермерського господарства "Степ" (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 31883500) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 7 048,00 грн судових витрат, які понесені відповідачем за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун