Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №373/174/17
Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №373/174/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 373/174/17

провадження № 61-14779св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Дарін»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року у складі судді Керекези Я. І. та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Дарін» (далі - ПП «Дарін»), про витребування земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що рішенням сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 29 квітня 2004 року № 184 передано у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площею по 0,25 га кожному, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які розташовані в межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

У 2008 році земельні ділянки, які виділені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були ними відчужені на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 .

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури посилався на те, що вказані земельні ділянки відведено за рахунок земель водного фонду (100 метрової прибережної смуги річки Дніпро Канівського водосховища), відповідно до вимог земельного законодавства землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

Ураховуючи викладене, заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури просив витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223388200 :02:015:0003 та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223388200 :02:015:0001, які розташовані в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року в задоволенні позову заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до водного фонду та вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, тому наявні підстави для їх витребування з чужого незаконного володіння. Проте прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І. Н. залишено без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передача органом місцевого самоврядування у власність відповідачам земельних ділянок проведена з порушенням норм земельного законодавства, однак прокурор звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року заступник прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Дарін», про витребування земельних ділянок призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Таким чином, відповідачі у справі не можуть законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки державної власності водного фонду. Крім того, заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом в межах позовної давності, оскільки про порушення інтересів держави дізнався в 2016 році.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 вересня 2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0003, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована в урочищі В`юнище на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (т. 1, а.с. 20-21).

26 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0001, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована в урочищі В`юнище на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (т. 1, а.с. 22-23).

Відповідно до повідомлення Управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 12 вересня 2016 року за № 10-1014-99.3-3396/2-16 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстровано 06 лютого 2009 року за № 010933200037 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 929013, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 3223388200:02:015:0003, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі, на ім`я ОСОБА_1

06 лютого 2009 року за № 010933200038 на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 929012, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 3223388200:02:015:0001, що розташована за адресою: Київська область , Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі (т. 1, а.с. 24).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 лютого 2009 року серії ЯЖ № 929013 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, урочище В`юнище (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 лютого 2009 року серії ЯЖ № 929012 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, урочище В`юнище (т. 1, а.с. 26).

Згідно з витягом з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 26 лютого 2009 року зареєстровано за № 010933200037 та за № 010933200038 вказані вище державні акти (т. 1, а.с. 27-30).

Відповідно до повідомлення управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 07 листопада 2016 року за № 10-1014-99.3-4422/2-16 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0001 та 3223388200:02:015:0003 знаходяться в урочищі В`юнище Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, за межами населеного пункту с. Циблі (т. 1, а.с. 39).

Відповідно до повідомлення Циблівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області від 23 листопада 2016 року за № 492 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0001 та 3223388200:02:015:0003 знаходяться за межами населеного пункту с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області (т. 1, а.с. 40).

Відповідно до повідомлення КДП «Київгеоінформатика» від 08 серпня 2016 року № 01-01/962 та наданих викопіювань з топографічних матеріалів із схемою накладення земельної ділянки вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0001 та 3223388200:02:015:0003 станом на 2008 рік та на 2015 рік повністю накладаються на землі водного фонду (т. 1, а.с. 35-37).

29 січня 2010 року сільському голові с. Циблі від Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури було направлено протест № 283 з вимогою скасувати рішення сільської ради від 29 квітня 2004 року № 184 (т. 1, а.с. 104).

02 березня 2010 року рішенням № 529/6 Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області сорок шостої сесії п`ятого скликання про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міськрайонного прокурора від 29 січня 2010 року № 283, скасовано рішення Циблівської сільської ради від 29 квітня 2004 року № 184 «Про надання земельних ділянок» під забудову в межах Циблівської сільської ради урочище «В`юнище» в частині виділення земельних ділянок громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с. 105, т. 1).

Видані громадянам у власність на підставі зазначеного розпорядження земельні ділянки розташовані у водоохоронній зоні Канівського водосховища річки Дніпро.

Відповідач подала до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (т.1 а.с. 100 -102).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що сільська рада, приймаючи оскаржені рішення, розпорядилася землями, які є землями водного фонду, а отже, не можуть бути передані у власність фізичним особам.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до водного фонду та вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, тому наявні підстави для їх витребування з чужого незаконного володіння. Проте прокурор звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18) (пункт 70), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 80) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 96 постанови).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк