Ухвала КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №756/9043/17

Друк

Пошук

346

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №756/9043/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 756/9043/17

провадження № 61-48040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Вергелес Тимур Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців та просила:

- зобов`язати начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві та начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надати письмові пояснення з приводу порушення Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого листа №2-6262 у виконавчому провадженні № 44042052;

- зобов`язати відділ державної виконавчої служби в м. Києві, в якому перебуває виконавче провадження, вжити невідкладних заходів, щодо примусового виконання судового рішення;

- зобов`язати внести відомості до Єдиного реєстру боржників;

- зобов`язати районний відділ державної виконавчої служби в м. Києві, в якому перебуває виконавче провадження, вжити заходів щодо перевірки довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва щодо офіційного працевлаштування боржника ОСОБА_3 у товаристві з обмеженою відповідальністю «ІНРЕАЛ».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2007 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття з 21 листопада 2007 року. На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання. Проте, державні виконавці не проводять жодних дій щодо примусового виконання рішення, а сума заборгованості по аліментам збільшується, що, в свою чергу, призводить до порушення прав дитини. Державними виконавцями не було звернуто стягнення на майно боржника з метою погашення заборгованості по аліментам.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.

Зобов`язано начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві та начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надати письмові пояснення з приводу порушення Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження № 44042052 з виконання виконавчого листа у справі № 2-6262/07, виданого Оболонським районним судом м. Києва.

У задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з неналежного виконання державними виконавцями своїх обов`язків, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», при вчиненні виконавчих дій з примуосовго виконання виконавчого листа №2-6262/07.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року в частині задоволення скарги скасовано.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві та начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надати письмові пояснення з приводу порушення Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження № 44042052 з виконання виконавчого листа у справі № 2-6262/07, виданого Оболонським районним судом м. Києва, відмовлено.

В іншій частині ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку начальника відділу державної виконавчої служби надавати письмові пояснення з приводу дотримання чи порушення державними виконавцями вимог законодавства при вчиненні виконавчих дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року та прийняти нову про задоволення її вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що державні виконавці при примусовому виконанні рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2007 року не вчиняли ефективних та своєчасних дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Матеріали виконавчого провадження безпідставно передані зі Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві, оскільки боржник зареєстрований та проживає у Дарницькому районі м. Києва.

Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві у порушення Закону України «Про виконавче провадження» не виконується постанова від 05 березня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог скарги про зобов`язання відділу державної виконавчої служби в м. Києві, в якому перебуває виконавче провадження, вжити невідкладних заходів щодо примусового виконання судового рішення, зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру боржників та щодо зобов`язання районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві, в якому перебуває виконавче провадження, вжити заходів щодо перевірки довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про офіційне працевлаштування ОСОБА_3 у товаристві з обмеженою відповідальністю «ІНРЕАЛ» в касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2007 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сини ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21 листопада 2007 року.

19 грудня 2007 року ОСОБА_1 отримала виконавчий лист № 2-6262, який пред`явлено до виконання.

16 липня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бурла В. Е. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва, вчинялися передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання судового рішення про стягнення аліментів, зокрема щодо виявлення джерел доходів та майна боржника.

У липні 2014 року виконавчий лист № 2-6262 відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва був переданий для виконання до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва за місцем проживання боржника.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 22 вересня 2016 року, 24 жовтня 2016 року та 15 лютого 2017 року зверталася до виконуючого обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва ОСОБА_4 із заявами щодо стану виконання виконавчого листа № 2-6262, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду від 07 грудня 2007 року.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановивши, що вказаною статтею не передбачено обов`язку начальника відділу державної виконавчої служби надавати стягувачу письмові пояснення з приводу дотримання законодавства під час здійснення виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставної передачі виконавчого листа на виконання з відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва, а також щодо виїзду боржника за межі України за наявності тимчасового обмеження у такому праві колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не були предметом оскарження та перевірки судами.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у скарзі на дії державного виконавця, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду