Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2018 року у справі №308/5065/17
Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №308/5065/17

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 308/5065/17

провадження № 61-45427 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний заклад «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року у складі судді Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви, судових рішень першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року.

На обгрунтування заяви зазначав, що зазначеною ухвалою йому відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2017 року, скасованої ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради (далі - КП «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв») про виправлення у документах прізвища, імені та по батькові та відшкодування моральної шкоди.

З огляду на те, що йому є незрозумілим, яким чином процедурно оформляються наслідки скасування ухвали судом вищої інстанції, вважав, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

05 лютого 2018 року підлягає роз'ясненню.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

03 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що необхідність у роз'ясненні судового рішення зумовлюється нечіткістю його змісту, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. З положень статті 271 ЦПК України слідує, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яке ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року про відмову у роз'ясненні судового рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому не може бути предметом роз'яснення.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року залишено без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам статті 365 ЦПК України, та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути зазначені недоліки.

На виконання зазначеної ухвали, ОСОБА_1 у вересні

2018 року надав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зміст поданої

ОСОБА_1 заяви від 17 вересня 2018 року не дає підстав для висновку про усунення ним недоліків апеляційної скарги, а тому його апеляційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд в ухвалі від 12 вересня 2018 року безпідставно зазначив про те, що ним не викладено підстав незаконності оскаржуваної ухвали, хоча такі доводи містилися у апеляційній скарзі. Перелік недоліків апеляційної скарги, які він мав усунути, не було конкретизовано, а в ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року суд не зазначив, які з них ним не було усунуто. Крім того зазначив, що оскільки початково апеляційна скарга була оформлена відповідно до вимог чинного процесуального законодавства, суд безпідставно вимагав усунення її недоліків.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу від КП «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у липні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року про відмову у роз'ясненні ухвали суду.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вважав, що вона за формою та змістом не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

На виконання зазначеної ухвали суду, ОСОБА_1 у вересні

2018 року подав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, із зазначенням обставин, які на його думку, свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали суду та допущені судом першої інстанції процесуальні порушення.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що зміст заяви ОСОБА_1 від 17 вересня 2018 року не дає підстав для висновку про усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2018 року.

З такими мотивами апеляційного суду Верховний Суд погодитись не може, з наступних підстав.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у розділі V «Перегляд судових рішень» ЦПК України, у якому врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду у цивільному судочинстві.

Якщо апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам, встановленим статтею 356 ЦПК, перелік яких є вичерпним (зокрема, якщо в ній не зазначено, у чому саме полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали суду; клопотання особи, яка подала скаргу), суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 357 ЦПК застосовує положення статті 185 ЦПК та ухвалою залишає апеляційну скаргу без руху.

У разі невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, яка може бути оскаржена у касаційному порядку (частина сьома статті 357 ЦПК України).

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав на невідповідність формулювань доводів апеляційної скарги вимогам пунктів 5, 7 частини другої статті 356 ЦПК України (помилково пославшись на статтю 365 ЦПК України), і не конкретизував в чому полягає невідповідність змісту апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК, що не надає суду можливість встановити, в чому, на думку заявника, полягає незаконність і (або) необгрунтованість ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року.

У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив в чому, на його думку, полягає незаконність ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року.

Таким чином, перевіряючи наявність підстав для відкриття провадження у справі, апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання про відповідність апеляційної скарги за формою та змістом вимогам статті 356 ЦПК, не зазначив в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, в чому конкретно полягають недоліки апеляційної скарги та належно не перевірив чи заявник їх усунув, відповідно до вказівок наведених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, обмежившись посиланням на те, що зміст поданої ОСОБА_1 заяви не дає суду підстав для висновку про усунення недоліків апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що заявник, у наданий ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2018 року строк, не усунув недоліки апеляційної скарги на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик