Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2019 року у справі №168/217/17

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 168/217/17

провадження № 61-28660св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дубечненська сільська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня 2017 року

в складі судді Хаврони О. Й. та ухвалу апеляційного суду Волинської області

від 13 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І.,

Шевчук Л. Я.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубечненської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради.

Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 1994 року він придбав житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Дубечненської сільської ради

від 28 січня 1997 року № 5 за вказаною адресою йому було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Він встановив огорожу по периметру ділянки по тих розмірах, що існували.

Рішенням Дубечненської сільської ради від 14 квітня 2014 року № 51/4 надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за вказаною адресою, яку він виготовив.

Відповідно до акту від 02 червня 2016 року комісії сільської ради по вирішенню земельних спорів встановлено, що позивач самовільно загородив проїзд загального користування, а тому вирішено: заборонити йому використовувати самовільно зайняту земельну ділянку загального користування (проїзд) шириною 3,5 м та зобов'язано її звільнити. Цей акт був затверджений рішенням Дубечненської сільської ради від 10 серпня 2016 року № 10/18.

Позивач зазначав, що рішення про затвердження акта від 02 червня 2016 року приймалось сесією з порушенням норм закону.

Рішенням Дубечненської сільської ради від 20 січня 2017 йому відмовлено

в погодженні технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1. Відмова мотивована тим, що він не виконав рішення сесії сільської ради від 10 серпня 2016 року № 10/18, тобто рішення, яким затверджено акт від 02 червня 2016 року.

Вважав, що внаслідок складання акта комісією по вирішенню земельних спорів Дубечненської сільської ради від 02 червня 2016 року, затвердження цього акта рішенням Дубечненської сільської ради від 10 серпня 2016 року № 10/18, та винесення на підставі цих документів рішення від 20 січня 2017 року № 17/11 про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, було порушено його законне право на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка була надана йому у власність рішенням Дубечненської сільської ради від 28 січня 1997 року № 5, а отже і право користуватись та розпоряджатись нею.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Дубечненської сільської ради Старовижівського району

від 10 серпня 2016 року № 10/18 та від 20 січня 2017 року № 17/11.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня

2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області

від 13 вересня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив

з того, що відповідач, відмовляючи в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд діяв відповідно до закону та в межах своїх повноважень. Крім того, позивачем не доведено, що у його користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,25 га.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано нормативні акти, які мали бути застосовані, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради від 28 січня

1997 року № 5 ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням Дубечненської сільської ради від 14 квітня 2014 року № 51/4 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,25 га, на

АДРЕСА_1.

02 червня 2016 року комісія Дубечненської сільської ради встановила, що позивач самовільно загородив проїзд загального користування металевою брамою та посадив саджанці плодових дерев та кущі смородини, про що складено акт розмежування присадибних ділянок. Комісія вирішила заборонити ОСОБА_1 використовувати самовільно зайняту земельну ділянку загального користування (проїзд) шириною 3,5 м та зобов'язати в двотижневий термін зняти залізну браму, звільнити проїзд від саджанців для вільного проїзду громадян до своїх земельних ділянок, після збору урожаю обрізати кущі, які звисають на загорожу ОСОБА_2 і руйнують її.

Рішенням Дубечненської сільської ради від 10 серпня 2016 року № 10/18 затверджено вказаний акт розмежування земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивача зобов'язано виконати пункти, вказані в акті

від 02 червня 2016 року.

Рішенням Дубечненської сільської ради від 20 січня 2017 року № 17/11 відмовлено позивачу в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1, у зв'язку з невиконанням рішення сесії сільської ради від 10 серпня 2016 року № 10/18.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України (у редакції 1970 року) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах

і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Статтею 23 ЗК України 1990 року визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Проте дію вказаної статті було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет).

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва

і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах,

з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3 статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій,

а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування територій детальних планів територій.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачений у статтях 186,

186-1 ЗК України.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Судами встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_1 у 1994 році. Обміри присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 проводились землевпорядником сільської ради у 1997 році. Спірний проїзд є проїздом загального користування і не входить до земельної ділянки, яка надана позивачу. При виготовленні технічної документації не дотримано вимоги, які зазначені в акті від 02 червня 2016 року. ОСОБА_1 не доведено, що у його користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,25 га.

За встановлених обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився

й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, оскаржені рішення? без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук