Історія справи

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 638/2019/21

провадження № 61-14707св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року у складі судді Ляха М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (далі - ТОВ «ФК «Маніту»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № ML702/818/2008 року та договором іпотеки від 03 квітня 2008 року№ РML 702/818/2008.

Разом з позовом до суду подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Заява обґрунтовано тим, що 03квітня 2008 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML 702/818/2008 на суму 130 000,00 дол. США.

На забезпечення зобов`язань за кредитним договором 03 квітня 2008 року вона уклада з банком іпотечний договір № РML 702/818/2008.

Надалі кредитний договір був переданий за договором купівлі-продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Договір іпотеки був також переданий ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором про відступлення прав вимоги.

14 січня 2021 року їй стало відомо, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Маніту» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Вважає, що укладення між відповідачами вищевказаних договорів відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки спрямоване на захоплення належного їй житлового буднику літ.«М-2», загальною площею 241,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «ФК «Маніту» має на меті вчинити незаконну перереєстрацію належного їй майна та позбавити її законного володіння та користування належним їй житловим будинком, який є єдиним її житлом.

Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна - житлового будинку літ. «М-2», загальною площею 241,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 10810168), що належить на праві власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2006 року у цивільній справі 2-3919/06/15, до закінчення розгляду справи № 638/2019/21.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна - житлового будинку літ. «М-2», загальною площею 241,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , до закінчення розгляду справи по суті.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано наявністю обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна.

Суди врахували існування між сторонами спору щодо нерухомого майна, тому з метою дотримання балансу їхніх прав та законних інтересів, з урахуванням принципу співмірності, враховуючи можливість подальшого відчуження спірного майна, що може призвести до ускладнення розгляду справи та необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, вважали, що саме вказаний захід забезпечить дотримання прав та законних інтересів всіх зацікавлених осіб, забезпечить недопущення порушення прав третіх осіб на час розгляду позову. Накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна є ефективним засобом забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року до Верховного Суду із касаційною скаргою звернулось ТОВ «ФК «Маніту» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає, яке саме її цивільне право, свобода чи законний інтерес є порушеними, невизнаними або оспорюваними внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги та заміни кредитора у основному зобов`язанні.

У справі № 640/19220/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «ФК «Маніту». Отже, ТОВ «ФК «Маніту» має право на звернення до виконання судового рішення, ухваленого у справі № 640/19220/13-ц.

Вжиті судами заходи забезпечення позову неправомірно обмежують суб`єктивні права кредитора та іпотекодержателя на отримання задоволення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Вжиті судами заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами про визнання недійсними договорів, оскільки заборона відчуження майна жодним чином не пов`язана із задоволенням вимог позивача за немайновим позовом.

Рішення суду про визнання правочину недійсним (у разі ухвалення такого у справі) саме по собі не потребує примусового виконання, оскільки не передбачає вжиття заходів примусового виконання, отже, не існує і будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що застосування обраних судом заходів забезпечення позову сприятиме виконанню такого рішення.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 149 150 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у жовтні 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Березовський Є. В. заперечує проти доводів ТОВ «ФК «Маніту», просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що загроза невиконання можливого рішення суду полягає в тому, що на підставі незаконно отриманого права вимоги ТОВ «ФК «Маніту» може відчужити єдине житло позивачки, а отже, поки рішення набирає законної сили, існує загроза реєстрації права власності за третьою особою, що спричинить необхідність у зміні предмета та підстав позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення судами попередніх інстанцій статей 149 150 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «ФК «Маніту», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № ML702/818/2008 року та договором іпотеки від 03 квітня 2008 року№ РML 702/818/2008.

Разом з позовом подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна - житлового будинку літ. «М-2», загальною площею 241,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 10810168), що належить на праві власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2006 року у цивільній справі 2-3919/06/15, до закінчення розгляду справи № 638/2019/21.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою - другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14 - 88цс20).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпеченні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна.

Верховний Суд не погоджується з такими висновкавками судів з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20, провадження № 61-2564св21 (за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Фідобанк», ТОВ «ФК «Маніту» про припинення договору іпотеки та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), зроблено правовий висновок, що вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача власності на житловий будинок (предмет іпотеки). За вказаних обставин, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження предмету договору іпотеки не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду по цій справі.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-19696св21, за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними дійшов висновку, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «ФК «Маніту» про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, тобто з немайновими вимогами.

На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 є власницею спірного будинку, а іпотекодержателем указаного об`єкта нерухомого майна є правонаступник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором про відступлення права вимоги від 16 грудня 2020 року - ТОВ «ФК «Маніту».

За фактичних обставин у цій справі, враховуючи, що забезпечення позову у обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивача), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 .

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна - житлового будинку літ. «М-2» за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи № 638/2019/21.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права у частині задоволення заяви про забезпечення позову, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року та постанова Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ТОВ «ФК «Маніту» судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 270,00 грн, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Маніту» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У забезпеченні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко