Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №758/11255/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 758/11255/21

провадження № 61-6761св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Київська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО»,

третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2021 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О., Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» (далі - ТОВ «КУРСОР-АВТО»), третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія», про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48514557, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 .

13 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50633538, яким право приватної власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «КУРСОР-АВТО».

Київська міська рада, як розпорядник землями комунальної власності, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «КУРСОР-АВТО», ні іншим особам у власність чи користування не приймала.

31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890, проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі Гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31 січня 2020 року № 20-0050-07.

Позивач вважає, що в діях ОСОБА_1 та ТОВ «КУРСОР-АВТО» наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) у АДРЕСА_1 не була відведена відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, тому таке майно підлягає знесенню.

Крім того, дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. вважає такими, що прийняті у спосіб, що суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна таким, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, Київська міська радапросила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року № 48514557 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906745180000 за ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2020 року № 50633538 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906745180000 за ТОВ «Курсор-Авто»;

- зобов`язати ТОВ «КУРСОР-АВТО» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 22.5 кв. м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, позов Київської міської ради задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року № 48514557 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906745180000 за ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2020 року № 50633538 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906745180000 за ТОВ «КУРСОР-АВТО».

Зобов`язано ТОВ «КУРСОР-АВТО» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 22.5 кв. м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що спірна земельна ділянка, на якій побудований гараж, не була відведена відповідачам відповідно до порядку, встановленого для будівництва таких об`єктів нерухомого майна, отже на підставі приписів частин першої, другої статті 376 ЦК України на нього не можна набути право власності, отже, в діях ОСОБА_1 та ТОВ «КУРСОР-АВТО» наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Районний суд вказав, що реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 порушує право власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку, на якій він розташований.

Відхиляючи доводи ТОВ «КУРСОР-АВТО» щодо спливу позовної давності, суд першої інстанції, ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, вважав, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що вони відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційних скарг не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційних скарг ТОВ «КУРСОР-АВТО» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. зазначив, що розпорядження Київського міського голови від 03 серпня 2001 року № 969-г «Про погодження місць розташування об`єктів» та рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки гаражному кооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки», не є рішенням про передачу земельної ділянки у користування чи у власність гаражному автокооперативу. Крім того, здійснюючи реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_1 на підставі довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» від 08 серпня 2019 року про виплату останнім паю, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. не перевірила наявність у Гаражного автокооперативу «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться такий гараж.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «КУРСОР-АВТО», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Київської міської ради.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «КУРСОР-АВТО» залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «КУРСОР-АВТО» мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про задоволення позову Київської міської ради.

Посилається на те, що Київська міська рада своїмидіями не заперечувала проти будівництва гаражів на АДРЕСА_1 , а навпаки надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Гаражі на території спірної земельної ділянки знаходяться більше 30 років та будувалися на підставі відповідних документів про виділення земельної ділянки.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не покладає на державних реєстраторів обов`язок перевіряти факт користування кооперативом земельною ділянкою, на якій побудований гараж, та вимагати надання довідки про присвоєння гаражу окремої адреси.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин законодавство, яке діяло на час будівництва гаражів, оскільки Земельний кодекс УРСР 1970 року, який втратив чинність 15 березня 1991 року, не містив регулювання питання виділення земельної ділянки під гаражно-будівельні кооперативи.

Вказує, що після набрання чинності новим ЗК України Гаражним автокооперативом «Вікторія» були вжиті відповідні заходи по оформленню земельних ділянок та отримано погодження місце розташування об`єкта, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наразі процес оформлення земельної ділянки триває.

Вважає, що фактичне користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «КУРСОР-АВТО» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, від 31 травня 2019 року у справі № 816/2150/18, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17 та від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07 липня 2021 року № 264708887 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. 04 вересня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48514557, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 . Право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі довідок гаражного автокооперативу від 08 серпня 2019 року № 70 та № 71 (том 1, а. с. 16-17).

Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29 жовтня 2019 року № 062/14-14547 (И-2019) повідомлено, що відповідно до даних реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 в Гаражному кооперативі «Вікторія» (том 1, а. с. 18).

13 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50633538, яким право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 зареєстровано за ТОВ «КУРСОР-АВТО».Право власності на вказане майно зареєстроване за ТОВ «КУРСОР-АВТО» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу товариства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07 липня 2021 року № 264708887 (том 1, а. с. 16-17).

Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 січня 2020 року № 073-1066 Департаментом за адресою АДРЕСА_1 , будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалися та не реєструвалися (том 1, а. с. 19).

31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки 91:066:0005), за результатами якого складений акт № 20-0050-07, під час якого встановлено, земельна ділянка площею 1,4548 га на АДРЕСА_1 обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія»; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони (том 1, а. с. 20-21).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ТОВ «КУРСОР-АВТО» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам закону не відповідають.

Щодо позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, Київська міська рада зазначала, що ОСОБА_1 незаконно зареєстрував за собою право власності на гараж на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності, оскільки рада жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки під будівництво ОСОБА_1 у власність чи користування не приймала, та просила скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 04 вересня 2019 року № 48514557 про реєстрацію права власності на спірний гараж за ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту (постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 09 листопада 2022 року у справі №2-325/11, від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18, від 21 вересня 2022 року у справі №461/3490/18 та від 30 вересня 2022 року у справі №201/2471/20).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи було ТОВ «КУРСОР-АВТО», а не ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. від 04 вересня 2019 року № 48514557 про державну реєстрацію права власності на спірний гараж за ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог Київської міської ради, пред`явлених до приватних нотаріусів

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. та Падалко Р. О. є неналежними відповідачами у цій справі.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, які перешкоджають розгляду справи по суті, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. та Падалки Р. О. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Київської міської ради.

Щодо позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «КУРСОР-АВТО», зобов`язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернення її Київській міській раді

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимоги Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державу реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «КУРСОР-АВТО», зобов`язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її Київській міській ради. Тобто учасниками спору є орган місцевого самоврядування та юридична особа.

Отже, спір у справі в частині вказаних вимог за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Тому судам попередніх інстанцій слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «КУРСОР-АВТО», зобов`язання ТОВ «КУРСОР-АВТО» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернення її Київській міській раді підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки Верховний Суд частково задовольняє касаційну скаргу ТОВ «КУРСОР-АВТО», скасовує судові рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, з Київської міської ради на користь ТОВ «КУРСОР-АВТО» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 15 890 грн (6 810 грн + 9 080 грн).

Керуючись статтями 141 255 400 410 412 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності відмовити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, зобов`язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернення її Київській міській раді закрити.

Роз`яснити Київській міській раді, що розгляд зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції господарських судів.

Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 15 890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець