Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №372/393/17

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 372/393/17

провадження № 61-34759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Устименко Вікторія Тимофіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року у складі судді Потабенко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т.

Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т., про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 червня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1,та земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок.

03 липня 2015 року приватним нотаріусом Устименко В. Т. посвідчено договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер, розміром 0,25 га, що знаходиться за вказаною адресою, на користь ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 оку, відкрилась спадщина на все належне їй майно.

27 лютого 2016 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку, що знаходитьс АДРЕСА_1. Оскільки земельна ділянка розміром 0,25 га входила до заповіту разом з жилим будинком, що знаходиться на ній, права позивача є порушеними. Крім того, відповідач заборонила позивачу обробляти спірну земельну ділянку та збирати врожай. При вчиненні оспорюваного правочину приватним нотаріусом Устименко В. Т. допущено порушення вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 3223189301:01:011:058, розміром 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 03 липня 2015 року, укладеного на користь ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що на момент укладення оспорюваного правочину були порушені його права.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до спадкоємця переходить право на спадкове майно лише після смерті спадкодавця та за умови прийняття ним спадщини. До моменту відкриття спадщини майно, зазначене у заповіті, належить спадкодавцю. Так, після складання заповіту ОСОБА_3 як власник земельної ділянки, на власний розсуд розпорядилася нею, подарувавши її ОСОБА_2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів",

за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку

за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що статтею 120 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в яких вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 червня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належні їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, заповіла в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 26, т. 1).

03 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3223189301:01:011:058, розміром 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т., зареєстрований у реєстрі за № 739 (а. с. 38, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 42, т.1).

27 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що 13 червня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла йому та ОСОБА_2 у рівних частках житловий будинок по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій він розміщений. 03 липня 2015 року ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку за вказаною адресою ОСОБА_2. Позивач вважає, що договір дарування порушує його права, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який він успадкував після смерті матері, а земельна ділянка розміром 0,25 га входила до заповіту.

Відповідно до вимог статей 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що до спадкоємця переходить право на спадкове майно лише після смерті спадкодавця та за умови прийняття ним спадщини. До моменту відкриття спадщини майно, зазначене у заповіті, належить спадкодавцю. Так, після складання заповіту ОСОБА_3 як власник земельної ділянки на власний розсуд розпорядилася нею, подарувавши її ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на статтю 120 ЗК України, статтю 377 ЦК України та зазначенням того, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди, є безпідставними, оскільки, звертаючись до суду з позовом позивач не заявляв позовних вимог про визнання за ним права власності на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку.

Право власності на житловий будинок перейшло до позивача після укладення оспорюваного договору дарування.

Разом з тим це не позбавляє позивача звернутися до суду з позовом до відповідача про встановлення земельного сервітуту.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівськогорайонного суду Київської області від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк