Історія справи

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 452/1417/19

провадження № 61-6597св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новокалинівська міська рада Самбірського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Казана І. С. та постанову Львівського апеляційного суду

від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,

Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Новокалинівська міська рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування незаконного рішення ради, скасування права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовну заяву мотивувала тим, що 20 січня 1972 року ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 , які були подружжям, на підставі договору купівлі-продажу набули у власність кожен по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 і після його смерті 1/2 частину зазначеного будинку фактично успадкувала його дружина ОСОБА_6 ,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла їй (своїй онучці - позивачу ОСОБА_1 ).

Вона зверталась у Самбірську державну нотаріальну контору з приводу спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки дане домоволодіння перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року.

Підставою передачі цього майна у власність ОСОБА_2 стало рішення Дублянської селищної ради від 27 червня 2007 року № 63 «Про перереєстрацію житлового будинку в АДРЕСА_1 » на підставі заяви ОСОБА_2 .

Проте, з урахуванням наведених обставин, зазначене рішення Дублянської селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню, та як наслідок підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року.

Послилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а також встановити факт родинних відносин, зокрема, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подружжям.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила замінити Дублянську селищну раду на її правонаступника Новокалинівську міську раду Самбірського району Львівської області, а також скасувати державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 09 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право позивачки на спадкування не є порушеним, оскільки право на оскарження рішення Дублянської селищної ради (нині Новокалинівської міської ради) за життя із 2007 року по час смерті 2017 року могла мати

ОСОБА_6 , проте це рішення не оспорювала, а за приписами ЦК України не передбачено спадкування прав спадкодавця на звернення до суду за захистом своїх прав.

Під час розгляду справи позивач не довела та суди не встановили, що спірний будинок на момент смерті ОСОБА_6 належав їй на праві власності та входив до складу спадкової маси.

Позивач не могла претендувати на спадкування майна, яке фактично спадкодавцю не належало.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження. Справу витребувано із суду першої інстанції.

11 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17, від02 вересня 2020 року

у справі № 522/19969/16, від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16.

Згідно вказаних постанов спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Під час вирішення справи суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та дійшли неправильних висновків про відсутність права власності

у ОСОБА_6 на домоволодіння АДРЕСА_1 і, як наслідок, неуспадковування цього права позивачем ОСОБА_1 .

Відсутність свідоцтва про право на спадщину, відсутність реєстрації, відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суди дійшли до неправильних висновків про відсутність у позивача ОСОБА_1 права на оскарження рішення про перереєстрацію за

ОСОБА_2 , оскільки за життя ОСОБА_6 не знала та не могла знати про існування оскаржуваного рішення селищної ради.

В обґрунтування висновків про відмову у задоволенні позову суди послались на те, що право на звернення до суду не спадкується. Проте суди не врахували, що спірне рішення селищної ради оскаржується позивачем, як спадкоємцем усіх прав та обов`язків ОСОБА_6 , оскільки до неї перейшли усі права, у тому числі і право власності на спірний будинок. Тобто позивач має право скористатися будь-яким із способів захисту своїх цивільних прав передбачених статтею 16 ЦК України, зокрема пред`явити позов про визнання незаконним і скасування рішення, а також про визнання права власності. Про існування спірного рішення ОСОБА_1 довідалася при оформленні своїх спадкових прав у квітні 2019 року.

Суди не врахували, що за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 набули у власність спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу та це майно не відчужували. Рішення про перереєстрацію будинку не є правочином, за яким відбувся перехід права власності до ОСОБА_2 , а отже оскаржуване рішення відповідача є безпідставним, про що відповідач, Дублянська селищна рада, заявила, визнавши позов.

Суд, відмовляючи у прийнятті визнання позову відповідачем Дублянською селищною радою та її правонаступника Новокалинівської міської ради, не зазначив у рішенні у чому це визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Визнання позову відповідачем ОСОБА_4 , взагалі не знайшло свого відображення у судовомурішенні.

Доводи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_2 заперечував проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просила залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 27 червня 2007 року № 63 вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на перереєстрацію житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а Самбірському міському бюро технічної інвентаризації провести перереєстрацію цього житлового будинку та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на це майно.

15 серпня 2007 року Дублянською селищною радою Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 . Самбірським бюро технічної інвентаризації 11 вересня 2007 року право власності ОСОБА_2 зареєстроване за № 19938556.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

Відповідно до заповіту, посвідченого Дублянською селищною радою

28 травня 2013 року, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, що належатиме їй на день смерті і на що за законом матиме право, своїй онучці ОСОБА_1 .

Станом на день смерті ОСОБА_6 до складу спадкової маси не увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки право власності на це майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , яка, як і позивач є онукою ОСОБА_6 .

За життя, зокрема з дати прийняття Дублянською селищною радою рішення від 27 червня 2007 року №63 «Про перереєстрацію житлового будинку в

АДРЕСА_1 » до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не оспорювала право власності ОСОБА_2 на спірне майно, до суду з позовом, в тому числі щодо скасування рішення Дублянської селищної ради від 27 червня 2007 року №63, не зверталася.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи має особа відповідне право або інтерес та чи були вони порушені.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 діяла як спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та, за твердженнями позивача, була власником спірного нерухомого майна, право власності на яке було протиправно оформлено за ОСОБА_2 на підставі рішення Дублянської селищної ради від 27 червня 2007 року.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню разом із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року, видане ОСОБА_2 , що у свою чергу, є підставою для визнання за нею права власності в порядку спадкування на спірне майно.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до змісту статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно,

то спадкоємець також не набуває право власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Тобто право спадкоємця є похідним від прав, які існували у спадкодавця на момент відкриття спадщини та успадкувати можливо тільки те майно, яке належало спадкодавцю на час смерті.

На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не була власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на це майно відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року було зареєстровано за ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_6 не оспорювала права власності ОСОБА_2 на спірне майно, не зверталась до суду з вимогами про скасування рішення Дублянської селищної ради від 27 червня 2007 року, як акту індивідуальної дії, та на підстав якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2007 року, а також не ставила питання про визнання недійсним цього свідоцтва.

Під час розгляду справи позивач не довела, що спадкодавець за життя звернувся за захистом свого порушеного права про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння або взагалі заперечувала проти того, що її онука ОСОБА_2 оформила 15 серпня 2007 року на своє ім`я право власності на спірний будинок.

Установивши, що на час відкриття спадщини ОСОБА_6 не була власником спірного майна та право власності було зареєстровано у встановленому порядку за іншою особою - ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що це майно не увійшло до спадкової маси та підстав для визнання за позивачем права власності на це майно в порядку спадкування відсутні.

Доводи касаційної скарги позивача про те, що до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України) та суди не обґрунтували підстав відмови у задоволенні позовних вимог

є безпідставними, оскільки суди правильно вказали, що на час смерті спадкодавець не була власником спірного будинку та не оспорювала зареєстроване право власності на це майно за ОСОБА_2 .

З огляду на встановлені судами обставини справи позивач не довела порушення її прав щодо спадкування спірного будинку, оскільки таке право

у неї існувало б за умови належності цього майна спадкодавцю на час смерті, звернення спадкодавця до суду з позовом за захистом права власності на це майно, оспорювання права власності відповідача, що у цій справі не встановлено.

Посилання у касаційній скарзі на визнання позову Дублянською селищною радою та ОСОБА_4 не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки визнання одним із відповідачів позову не є безумовною підставою для задоволення заявлених позивачем вимог. Тим більше, що заявлені у цій справі позовні вимоги безпосередньо заявлені та стосуються ОСОБА_2 , право власності якої на спірне майно оспорюється і яка позов не визнавала. Суд дав належну оцінку поданим сторонами доказам і встановленим на їх підставі обставинам та не знайшов підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням змісту вимог касаційної скарги, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк