Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2021 року у справі №602/1336/20

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 602/1336/20

провадження № 61-2060св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1,

відповідач- Лановецька міська рада Тернопільської області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року у складі судді Костів Л. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лановецької міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області від 22 травня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Юськівці та передачу земельної ділянки у власність" № НОМЕР_1, а також вирішення питання про розподіл судових витрат (а. с. 1-30).

Позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, розташованої на території Юськовецької сільської ради с. Юськівці. Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ТР № 040079, виданим 29 травня 2002 року Юськовецькою сільською радою народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 41.

За наслідками розгляду заяви позивача внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 07 серпня 2020 року (реєстраційний номер ЗВ-9707649112020) Державним кадастровим реєстратором - Відділом у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято рішення № РВ-6100781142020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 серпня 2020 року.

Згідно із протоколом № ПП-6100618622020 проведення перевірки електронного документа від 07 серпня 2020 року має місце накладка земельних ділянок, а саме: земельна ділянка позивача 100 % співпадає із земельною ділянкою кадастровий номер 6123886200:02:003:0045.

Земельна ділянка кадастровий номер undefined належить ОСОБА_2 і передана йому у приватну власність на підставі рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області від 22 травня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Юськівці та передачу земельної ділянки у власність" № НОМЕР_1.

Будь-яким законним чином право позивача на спірну земельну ділянку ні самим позивачем, ні органами влади не припинялося.

Таким чином, оспорюваним рішенням позивача незаконно позбавлено права власності на належну йому земельну ділянку. Зокрема, позивач позбавлений можливості самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці, передати її в оренду, відчужити тощо.

На підставі викладеного просив визнати протиправним та скасувати рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області від 22 травня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с.

Юськівці та передачу земельної ділянки у власність" № НОМЕР_1, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області. Роз'яснено позивачу право на звернення до Тернопільського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства (а. с. 32).

Ухвала суду мотивована тим, що з урахуванням суб'єктного складу учасників справи та характеру правовідносин, що склались між ними, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що наявність існуючого майнового права позивача на земельну ділянку ОСОБА_2 не встановлено. Тобто між сторонами у справі майнові, приватноправові відносини не виникли. У цих правовідносинах Лановецька міська рада як орган місцевого самоврядування реалізувала управлінські функції, спори про оскарження таких її рішень належать до юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, суд першої інстанції правильно вважав, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до Лановецького районного суду Тернопільської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу з Лановецького районного суду Тернопільської області.

11 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Також заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 26/631/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 357/14358/15-а, та постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, що призвело до постановлення помилкових судових рішень.

16 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від Лановецької міської ради про розгляд справи без участі представника відповідача в якій також зазначалось про необхідність взяти судом до уваги відзив на апеляційну скаргу Лановецької міської ради, яка знаходиться у матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області від 22 травня 2018 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с.

Юськівці та передачу земельної ділянки у власність" № НОМЕР_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лановецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 815/742/14 (провадження № 11-108апп19) зазначила, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Верховний Суд врахував, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом обумовлено виникненням спору приватно-правового характеру, який не може бути вирішено за правилами адміністративного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, з огляду на зміст спірних правовідносин необґрунтованим є висновок суду про те, що спір, який виник між сторонами у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає, що заявлені вимоги мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс18), справа за позовом про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта узгодження меж земельних ділянок залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо клопотання Лановецької міської ради

У своєму клопотанні, що надійшло на адресу Верховного Суду 16 березня 2021 року, Лановецька міська рада просила суд взяти до уваги відзив на апеляційну скаргу Лановецької міської ради, яка знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито провадження у справі надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Таким чином відповідач не був позбавлений права подати до суду відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк.

Отже, касаційний суд не приймає до уваги як відзив на касаційну скаргу поданий Лановецькою міською радою відзив на апеляційну скаргу.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров