Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №761/15834/17
Ухвала КЦС ВП від 30.09.2019 року у справі №761/15834/17

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/15834/17

провадження № 61-16965св19

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів та відкриті карткові рахунки.

Постановою Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум» та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».

Вказує, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» йому було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн., а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено, через що вважає свої права порушеними і просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 14 547,89 доларів США та 25 250,39 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах, тому з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Форум» не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі позивача, який виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

26 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням обставин справи та принципу пропорційності, є необґрунтованим, оскільки законом не може бути обмежено право позивача на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб`єктами владних повноважень тощо), що, на його думку, суперечить частинам першій, четвертій, п`ятій статті 41 Конституції України, а також практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, вважає, що саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов`язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину, тому вважає висновок суду про відмову у задоволенні позову необґрунтованим.

21 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому він погоджується із висновками судів та зазначає, що задоволення вимог вкладників/кредиторів банку здійснюється у порядку, передбаченому спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і стягнення коштів у будь-який інший спосіб, відмінний від визначеної цим Законом процедури, неможливий, крім того вважає посилання апелянта на те, що спірні відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», необґрунтованими, оскільки правовідносини між вкладником та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб регулюється виключно спеціальним законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів № 2635/1400/5902326 від 13 травня 2013 року, № 2635/1400/574119 від 01 квітня 2013 року, № 2635/1400/619250 від 29 липня 2013 року та № 2635/1400/689489 від 26 лютого 2014 року.

Постановою Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».

Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн., а решту суми віднесено до кредиторських вимог.

Відповідно до виписки по особовим рахункам з 25 червня 2018 року по 07 листопада 2018 року, в рахунок задоволення вимог кредитора 4 черги згідно з рішенням ФГВОС №1805 від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 було виплачено 10 % від акцептованої суми в розмірі 19 588 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним щодо спірних правовідносин.

Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування) є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) та від 13 листопада 2019 року № 761/2987/18 (провадження 14-285цс19).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 14 547,89 доларів США та 25 250,39 грн. Правовими підставами для стягнення цих сум позивач зазначає, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» йому було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 20 000 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.

Такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позовні вимоги стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду і розглядаються за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Стаття 414 ЦПК України визначає, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України вказано, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, касаційний суд скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених стаття 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик