Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.10.2018 року у справі №161/795/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 161/795/17-ц

провадження № 61-19017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест-2», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луцьку,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2017 року у складі судді Пушкарчук В. П. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Будінвест-2» (далі - ТОВ «Оріон Будінвест-2»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луцьку (далі - ВВД ФССНВ у м. Луцьку), у якому просив відшкодувати моральну шкоду, заподіяну трудовим каліцтвом.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2012 року його прийнято підсобним робітником до ТОВ «Оріон Будінвест-2».

18 жовтня 2012 року, під час подачі на риштування цегли та будівельного розчину, підсковзнувшись на розлитому розчині, він впав з висоти близько 4 метрів, отримавши при цьому травми хребта. Дані обставини підтверджені актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20 травня 2013 року № 1 (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком від 20 травня 2013 року (форма Н-5).

Зазначає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві він перебував на стаціонарному лікуванні, йому встановлено ІІІ групу інвалідності (трудове каліцтво) та 40 % втрати працездатності. На цей час не може виконувати роботу, пов'язану з будь-якими фізичними навантаженнями, що супроводжується незручностями в повсякденному житті та веденні господарства. Оскільки функції хребта не відновились, змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичайного способу життя.

Вважає, що отриманим трудовим каліцтвом йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, розмір якої оцінює у 50 000 грн. Також просив стягнути з ВВД ФССНВ у м. Луцьку моральну шкоду у розмірі 3 200 грн щомісячно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Оріон Будінвест-2» на користь ОСОБА_4 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виробнича травма позивача пов'язана із незабезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці з боку роботодавця, а тому відповідальність за шкоду покладається саме на підприємство.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ВВД ФССНВ у м. Луцьку, суди виходили із того, що частина третя статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачала право на таке відшкодування виключена на підставі Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V.

У травні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повним обсягом.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

У червні 2017 року ВВД ФССНВ у м. Луцьку подало заперечення на касаційну скаргу, у яких просило залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 07 травня 2018 року справа № 161/795/17-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 18 жовтня 2012 року під час виконання робіт ОСОБА_4 впав з висоти близько 4 метрів, отримав травму хребта.

20 травня 2013 року складено акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком (форма Н-5).

З акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком від 20 травня 2013 року вбачається, що причинами нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4 є недосконалість технологічного процесу; незадовільне функціонування системи управління охороною праці; невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 отримав ушкодження здоров'я з діагнозом «Компресійний перелом тіла 9 грудного хребця 1-2 ст. без деформації спинномозкового каналу».

У період з жовтня 2012 року по 2016 рік він неодноразово лікувався у медичних установах.

23 травня 2013 року висновком Луцької міської медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_4 вперше встановлено стійку ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % з повторним оглядом 23 травня 2014 року.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша, друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Таким чином, висновок судів про наявність підстав для відшкодування моральної школи ОСОБА_4, яка спричинена внаслідок отримання травми, є правильним. Виробнича травма позивача пов'язана із незабезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці з боку ТОВ «Оріон Будінвест-2».

ОСОБА_4 також просив стягнути моральну шкоду з ВВД ФССНВ у м. Луцьку, як на підставу посилався на частину третю статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте, вказану норму виключено на підставі Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 року, Суд визнав Закон N 717-V конституційним і зазначив, що скасування права застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, не є порушенням цього права, оскільки згідно зі статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України вони мають право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким чином, висновок судів про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди ВВД ФССНВ у м. Луцьку, оскільки таку шкоду повинен відшкодувати роботодавець, є правильним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат