Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.09.2025 року у справі №462/8609/23

Постанова

Іменем України

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 462/8609/23

провадження № 61-8660св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року (повний текст складено 26 травня 2025 року) в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтований тим, що батько позивача ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склав заповіт від 14 лютого 2008 року, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-230, згідно із яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 - позивачу у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець помер, а 19 квітня 2023 року позивач подав приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ложовській Й. Є. заяву про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Оскільки встановити місцезнаходження та долю оригіналів вказаних документів не можливо, а позивач позбавлений можливості отримати їх дублікат.

ОСОБА_1 просив:

визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,8 кв. м та житловою площею 18,3 кв. м.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова в складі судді: Іванюк І. Д., від 11 жовтня 2024 року:

позов ОСОБА_1 задоволено;

визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,8 кв. м та житловою площею 18,3 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що

представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що ОСОБА_1 , як син ОСОБА_4 не належним чином виконував свої синівські обов`язки щодо спадкодавця. Водночас саме ОСОБА_2 займалась доглядом за ОСОБА_4 , а її донька займалась його похованням. На цей час ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі та не заперечує право позивача на спадкове майно. Водночас, просила відмовити у позові з тих підстав, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту його прав, так як відсутнє порушене, невизнане чи оспорюване право позивача. Позивачем не додано доказів на підтвердження втрати правовстановлюючих документів на майно, як і того, що такі неможливо відновити;

відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 09 листопада 1995 року за № 743 «Про передачу квартир у власність громадян», ОСОБА_4 у приватну власність передано 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане розпорядження затверджене розпорядженням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 14 листопада 1995 року за № 809;

14 лютого 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-230, згідно із яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 ;

з спадкової справи № 06/2023, заведеної 19 квітня 2023 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 19 квітня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й. Є. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 12 червня 2023 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й. Є. звернулась ОСОБА_2 , яка зазначила, що є його колишньою дружиною. Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19 квітня 2023 року вбачається, що дійсно шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано на підставі спільної заяви від 18 листопада 2020 року, про що Залізничним районним у м. Львові відділом ДРАЦС ЗМРУЮ м. Львів здійснено актовий запис № 90 від 19 грудня 2020 року.

02 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й. Є. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним не надано документів, що посвідчують право власності на спадкове майно;

у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 694/1433/17, провадження № 61-4135св20, де вказано, що у разі втрати оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) узгоджується з положеннями статті 392 ЦК України;

дослідивши матеріали справи та інші надані докази, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, який прийняв спадщину, інших спадкоємців або осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині не має, однак він не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у зв`язку із втратою оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

частиною 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 2-3378/2008;

суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду;

14 лютого 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-230, згідно із яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 . З спадкової справи № 06/2023, заведеної 19 квітня 2023 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 19 квітня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й.Є. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 12 червня 2023 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й. Є. звернулась ОСОБА_2 , яка зазначила, що є його дружиною;

08 квітня 2024 року судом першої інстанції задоволено клопотання адвоката Іваніва О. Б., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , щодо залучення ОСОБА_2 як співвідповідача в справі (т. 1, а. с. 133). Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19 квітня 2023 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано на підставі спільної заяви від 18 листопада 2020 року, про що Залізничним районним у м. Львові відділом ДРАЦС ЗМРУЮ м. Львів здійснено актовий запис № 90 від 19 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 124). За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва О. Б. суд першої інстанції виключив ОСОБА_2 із числа відповідачів, залишивши її в статусі третьої особи по справі, оскільки встановлено, що на час смерті спадкодавця - станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , а спадкове майно - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яку він заповів своєму синові ОСОБА_1 є особистою власністю спадкодавця (т. 1, а. с. 200);

в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник Н. П. підтвердила, що на час смерті ОСОБА_4 його довірителька не перебувала у зареєстрованому шлюбі з останнім, однак продовжували проживати разом. В подальшому, вони будуть звертатися до суду про встановлення факту спільного проживання. Право на обов`язкову частку у майні померлого у ОСОБА_2 також немає. Отже, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 не була відповідачкою у справі та оскаржуваним рішенням суду питання про її права, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося. За змістом зазначеної статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб. Тобто особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. ОСОБА_2 не доведено правового зв`язку з ОСОБА_4 на час його смерті;

рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19 та від 29 вересня 2021 року у справі № 452/213/19;

колегією суддів встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2024 року, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувались у розумінні частини першої статті 352 ЦПК України, що є підставою для закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

07 липня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційні скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року (повне судове рішення складено 26 травня 2025 року), у яких просила:

оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;

справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційні скарги мотивовані тим, що:

суд апеляційної інстанції помилково вважав, що ОСОБА_2 не учасником у справі, а такою особою, яка участі у справі не брала і оскаржує судове рішення, як таке, що стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків. Отже, закриття апеляційного провадження у цій справі з підстав, визначених змістом пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, не відповідає нормам процесуального законодавства;

07 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом про визнання права власності на квартиру після смерті ОСОБА_4 , визначаючи відповідачем Львівську міську раду. 23 листопада 2023 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче провадження. 06 квітня 2024 року позивач звернувся з заявою про залучення співвідповідачем ОСОБА_2 , як особи, яка також подала заяву на спадщину після смерті спадкодавця. 08 квітня 2024 року в судовому засіданні протокольною ухвалою залучено ОСОБА_2 як співвідповідача у справі. 09 вересня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова відкрито загальне позовне провадження у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 11 жовтня 2024 року в межах розгляду справи по суті суд першої інстанції виключив ОСОБА_2 як відповідача і залучив як третю особу, (а.с.195 - 200). Фактично Суд першої інстанції зініціював та змінив процесуальний статус ОСОБА_2 з співвідповідача на третю особу і це відбулося на стадії розгляду справи по суті, хоч при цьому ні таке право позивача, ні таке право чи такий обов`язок суду, жодна норма цивільного процесу не передбачає;

як визначає частина перша статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони і треті особи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, саме особа не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України);

отже, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження має процесуальну можливість закрити провадження пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України виключно стосовно апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і не довела, що судовим рішенням впливає на її права, свободи, інтереси. Таким чином, оскільки висновок суду апеляційної інстанції стосовно визначення процесуального статусу ОСОБА_2 у цій справі не як учасника справи, - є помилковим, то, як наслідок, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження з підстав, визначених змістом пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, вдався до процесуальний дій, які не передбачені при такому вирішенні справи;

закриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження у даній справі внаслідок не вірного визначення судом процесуального статусу апелянта, не відповідає нормам процесуального законодавства України.

18 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

оскаржене судове рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

апелянт, в апеляційній скарзі на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2024 року, жодним чином не доводить (навіть не наводить) обставини наявності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права та інтересу. Натомість апелянт вдався до тлумачення норм матеріального права, до роз`яснення поведінки інших учасників в реалізації права на спадкування, тощо. Фактично жодних порушень прав та інтересів апелянта рішенням Залізничного районного суду міста Львова не допущено. А тому і підстав розглядати по суті апеляційну скаргу для суду апеляційної інстанції не було;

тому за відсутності відповідних порушень прав та інтересів Апелянта рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2024 року, апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року:

поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року;

відкрито касаційне провадження у справі.

08 серпня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повідомлення про судовий розгляд справиі участь в судовому засіданні відмовлено;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 липня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 70 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 .

Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 09 листопада 1995 року за № 743 «Про передачу квартир у власність громадян», ОСОБА_4 у приватну власність передано 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане розпорядження затверджене розпорядженням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 14 листопада 1995 року за № 809.

14 лютого 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-230, згідно із яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 .

Відповідно до спадкової справи № 06/2023, заведеної 19 квітня 2023 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 19 квітня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й. Є. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4

12 червня 2023 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й. Є. звернулась ОСОБА_2 , яка зазначила, що є його колишньою дружиною.

Згідно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано на підставі спільної заяви від 18 листопада 2020 року, про що Залізничним районним у м. Львові відділом ДРАЦС ЗМРУЮ м. Львів здійснено актовий запис № 90 від 19 грудня 2020 року.

02 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ложовською Й.Є. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним не надано документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

08 квітня 2024 року судом першої інстанції задоволено клопотання адвоката Іваніва О. Б., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , щодо залучення ОСОБА_2 як співвідповідача в справі (т. 1, а. с. 135).

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва О. Б. суд першої інстанції виключив ОСОБА_2 із числа відповідачів, залишивши її в статусі третьої особи по справі, оскільки встановлено, що на час смерті спадкодавця - станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , а спадкове майно - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яку він заповів своєму синові ОСОБА_1 є особистою власністю спадкодавця (т. 1, а. с. 200).

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Касаційний суд підкреслює, що пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України поширюється на випадки подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі в справі. Натомість, якщо апеляційна скарга подається учасником справи (зокрема, третьою особою), то апеляційне провадження не може закриватися на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності задовольнив. ОСОБА_2 є третьою особою у справі;

апеляційний суд при закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка є третьою особою у справі, вважав, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_2 ;

апеляційний суд не звернув уваги, що пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України поширюється на випадки подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі в справі. Натомість, якщо апеляційна скарга подається учасником справи (зокрема, третьою особою), то апеляційне провадження не може закриватися на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України;

за таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження. Тому постанову апеляційного суду необхідно скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду..

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційні скарги належить задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко