Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №607/13761/17

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 607/13761/17

провадження № 61-7173св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Міщій О. Я., Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільський МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області), треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»; банк), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 листопада 2013 року у виконавчому проваджені № 40629249 та постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16 липня 2015 року у виконавчому провадженні № 48119159, які зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 3290948 від 08 листопада 2013 року та № 10470551 від 20 липня 2015 року, на належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовувала тим, що 07 серпня 2008 року ОСОБА_2 і ПАТ «КБ «Надра» уклали кредитний договір № 107/2008, який забезпечений договором поруки, укладеним між нею і банком.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2013 року стягнуто солідарно з неї, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 107/2008 в розмірі 367 571 грн 01 коп. і судовий збір у сумі 3 441 грн.

Постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 08 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження № 40629249 і накладено арешт на все належне їй майно в межах суми стягнення 371 012 грн 01 коп. та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 31 жовтня 2014 року зазначений виконавчий лист повернутий стягувачу.

На підставі заяви ПАТ «КБ «Надра» постановою державного виконавця від 16 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48119159 та повторно накладено арешт на все її майно в межах суми стягнення з оголошенням заборони на його відчуження.

Вважала арешти неспівмірними із сумою стягнення та вартістю належного їй нерухомого майна.

Зазначала, що забезпеченням за кредитним договором від 07 серпня 2008 року є також застава належного ОСОБА_2 рухомого майна, за рахунок якого стягувач може задовольнити всі свої вимоги. Однак посадові особи ДВС не вчиняють жодних дій щодо звернення стягнення на предмет забезпечення позичальника.

Ураховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, провадження у даній справі закрито.

Суди зробили висновки про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають вирішенню в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що суди неправильно застосували норми статті 255 ЦПК України, оскільки ухвала про закриття провадження приймається у підготовчому засіданні, а не після вступного слова учасників, дослідження доказів та закінчення з`ясування обставин, як це було зроблено судом першої інстанції.

Фактично суди позбавили її права на судовий захист і справедливий суд, що гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

З часу відкриття провадження у справі місцевим судом до її закриття пройшло більше року, за який суд не проаналізував викладених у позові питань.

Прийнявши позов до розгляду, міськрайонний суд позбавив її права на подання скарги на дії державного виконавця у зв`язку зі спливом строків звернення.

При розгляді справи суди не врахували незаконності арешту на її частину квартиру.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є майновим поручителем ОСОБА_2 за кредитним договором.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2013 року з неї стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором.

Постановами державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ Кущака В. Б. від 08 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 607/4603/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у загальній сумі 371 012 грн 01 коп. та накладено арешт на майно боржника.

Постановою цього ж державного виконавця від 31 жовтня 2014 року виконавчий лист повернутий стягувачеві.

Постановами старшого державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ Юрчак О. П. від 16 липня 2015 року повторно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 607/4603/13-ц та накладено арешт на майно ОСОБА_1 .

Незгода з такими діями державних виконавців стала підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, вона є боржником у виконавчому провадженні, тому заявлені нею вимоги про скасування арешту майна, накладеного державним виконавцем у зазначеному виконавчому провадженні, підлягають вирішенню в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень»ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Колегія з такими висновками не погоджується.

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частинами першою та третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Внаслідок безпідставного закриття провадження у справі позивач була позбавлена права на судовий захист її прав і законних інтересів.

У зв`язку з наведеними порушеннями норм процесуального права ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасувати.

Справу № 607/13761/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2019 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук