Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №755/14412/18

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 755/14412/18

провадження № 61-14061св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національна спілка кінематографістів України,

третя особа: Профспілковий комітет Національної спілки кінематографістів України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року в складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Національної спілки кінематографістів України та просила поновити її на роботі на посаді виконавчого директора будинку кіно Національної спілки кінематографістів України з 14 вересня 2018 року; скасувати запис у трудовій книжці про звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2018 року по день ухвалення судового рішення, завдану моральну шкоду в сумі 5 000 грн та судові витрати в розмірі 50 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 2013 року вона працювала на посаді виконавчого директора будинку кіно Національної спілки кінематографістів України. 12 серпня 2018 року її ознайомили з наказом про звільнення з роботи з 14 вересня 2018 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату працівників. У день звільнення 14 вересня 2018 року їй було видано трудову книжку, але без надання довідки про розмір заробітної плати, як вона того вимагала.

Вказує, що її звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету, який мав запросити її на своє засідання при розгляді питання за зверненням роботодавця, що є порушенням статті 43 КЗпП України.

До того ж зазначає, що відповідач при її звільненні порушив порядок вивільнення працівників, передбачений статтею 49-2 КЗпП України, оскільки на підприємстві відповідача було утворено нову посаду головного менеджера, якому передано її повноваження, тобто фактично, на її думку, відбулась зміна назви посади, однак цієї обставини не було відображено в штатному розкладі.

Окрім цього, внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральну шкоду, розмір якої оцінений нею у 5 000 грн.

Посилаючись на викладене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора будинку кіно Національної спілки кінематографістів України.

Стягнуто з Національної спілки кінематографістів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 940, 57 грн з вирахуванням обов'язкових податків та зборів.

В іншій частині позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з порушенням установленого чинним законодавством України порядку, оскільки в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновано переведення на іншу роботу та в порушення статті 43 КЗпП України подання відповідача про надання згоди на її звільнення розглядалось профспілковим комітетом за її відсутності.

Водночас, відмовляючи в відшкодуванні позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів її завдання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників з виведенням зі штатного розпису посади виконавчого директора, яку обіймала позивач, при цьому останню було попереджено про наступне вивільнення за два місяці та в зв`язку із відсутністю вакантних на підприємстві посад і неможливістю переведення на іншу роботу на цьому підприємстві, за попередньою згодою профспілкового комітету, обґрунтовано звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати в повному обсязі постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року та скасувати частково рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року в частині відмови в відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні її із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства, що вказує на незаконність здійсненого звільнення.

Висновок апеляційного суду про те, що не є підставою для поновлення її на посаді та обставина, що подання відповідача розглядалось профспілковим комітетом за її відсутності є помилковим і таким, що суперечить положенням статті 43 КЗпП України.

Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні позивачу судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, в розмірі 50 000 грн, які підтверджуються угодою (договором) та додатковою угодою від 22 вересня 2018 року про надання правової допомоги адвокатом та прибутково-касовим ордером № 37 від 24 грудня 2018 року.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом, то в касаційному порядку не перевіряється.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 вересня 2019 року справа № 755/14412/18 надійшла до Верховного Суду.

03 жовтня 2019 року голова Національної спілки кінематографістів України Янчук О. С. направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Судувід 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що наказом голови Національної спілки кінематографістів України від 06 червня 2018 року № 25 «Про внесення змін до штатного розпису в зв`язку із скороченням штату працівників» з 15 вересня 2018 року виведено зі штатного розпису Національної спілки кінематографістів України, введеного в дію з 01 січня 2018 року, посаду виконавчого директора - 1 штатну одиницю.

Згідно копії повідомлення профспілкового комітету № 1 від 06 червня 2018 року «Про скорочення штату працівників», голова Національної спілки кінематографістів Україниповідомляє профспілковий комітет, що на підставі вищевказаного наказу 14 вересня 2018 року планується провести скорочення штату працівників, а саме: виведення зі штатного розпису посади «виконавчий директор» - 1 штатна одиниця.

До вказаного повідомлення додане обґрунтування необхідності скорочення штатної одиниці - виконавчого директора, зі змісту якого суди встановили, що грошові кошти, які спілка отримує від договорів оренди, є основним джерелом формування коштів спілки, тому існує нагальна необхідність в залученні фахівців та/або фахової організації, яка надає послуги у сфері діяльності, спрямованої на пошук орендарів, укладення та належне виконання договорів оренди. В обґрунтуванні зазначено, що, з метою оптимізації фонду заробітної плати та беручи до уваги той факт, що існування у штатному розписі штатної одиниці «виконавчий директор», на якого посадовою інструкцією покладено обов`язок «виконання плану доходів спілки за статтею оренди приміщення і обладнання будинку кіно», не сприяє підвищенню ефективності діяльності спілки, спрямованої на формування коштів спілки шляхом укладення договорів оренди, голова Національної спілки кінематографістів України вважає за необхідне скоротити штатну одиницю «виконавчий директор» у порядку, передбаченому чинним трудовим законодавством.

За змістом копії протоколу № 5 засідання профспілкового комітету НСКУ від 07 червня 2018 року профспілковий комітет, розглянувши повідомлення голови Національної спілки кінематографістів України та обґрунтування необхідності скорочення посади «виконавчий директор», ухвалив: ОСОБА_1 надати пояснення та розрахунки за період роботи в Національній спілці кінематографістів України в письмовому вигляді профкому та голові Національної спілки кінематографістів України, оскільки посадовою інструкцією покладено обов`язок «виконання плану доходів спілки за статтею «оренда приміщення і обладнання будинку кіно» на виконавчого директора ОСОБА_1 .

Згідно акту, складеного працівниками Національної спілки кінематографістів України 07 червня 2018 року, ОСОБА_1 ознайомилась з наказом голови Національної спілки кінематографістів України № 25 від 06 червня 2018 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням штату працівників», а саме: виведення зі штатного розпису Національної спілки кінематографістів України з 15 вересня 2018 року посади виконавчого директора, однак засвідчувати ознайомлення з цим наказом своїм підписом відмовилась.

Наказом № 78-ОС від 26 червня 2018 року «Про попередження про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників», ОСОБА_1 , виконавчого директора, попереджено про звільнення 14 вересня 2018 року в зв`язку із скороченням штату працівників. Однак засвідчувати ознайомлення з цим наказом своїм підписом позивач також відмовилася, про що працівниками Національної спілки кінематографістів України складено відповідний акт.

Згідно з копією довідки відділу кадрів Національної спілки кінематографістів України від 21 серпня 2018 року, станом на 21 серпня 2018 року в Національній спілці кінематографістів України відсутні вакантні посади в штатному розписі.

21 серпня 2018 року голова Національної спілки кінематографістів України звернувся до голови профспілкового комітету Національної спілки кінематографістів України з поданням про надання згоди на звільнення виконавчого директора ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно з копією протоколу № 6 засідання профспілкового комітету Національної спілки кінематографістів Українивід 21 серпня 2018 року комітет ухвалив: у зв`язку з тим, що відділ кадрів надав довідку, що станом на 21 серпня 2018 року відсутні вакантні посади в штатному розписі, надати згоду на звільнення з посади виконавчого директора будинку кіно Національної спілки кінематографістів України ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з наданням ОСОБА_1 гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Установлено, що ОСОБА_1 не була присутня на цьому засіданні, оскільки в цей час перебувала у відпустці. Даний факт визнаний також відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до наказу № 109-ОС від 12 вересня 2018 року позивача звільнено із займаної посади виконавчого директора 14 вересня 2018 року в зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 43 КЗпП України передбачено порядок розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Так, згідно з частиною третьою цієї статті подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Таким чином, розгляд подання власника або уповноваженого ним органу про звільнення працівника за відсутності на засіданні органу профспілки цього працівника (за виключенням, якщо від нього надійшла письмова заява про розгляд подання без його участі або він повторно без поважних причин не з`явився на засідання) свідчить про порушення встановленого статтею 43 КЗпП України порядку його розгляду, а тому згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з працівником, надана на такому засіданні, не може бути визнана такою, що має юридичне значення.

Частиною 9 статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник або уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що на засіданні 21 серпня 2018 року профспілковий комітет Національної спілки кінематографістів України розглянув подання голови Національної спілки кінематографістів України про надання згоди на звільнення з посади виконавчого директора ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, за результатами розгляду якого надав свою згоду на її звільнення. Позивач не була присутня на засіданні профспілкового комітету, письмової заяви про розгляд подання без її участі не подавала.

Таким чином, згода профспілкового органу на звільнення позивача, яка була надана на цьому засіданні, є такою, що не має юридичного значення, оскільки подання відповідача про надання цієї згоди розглянуто з порушенням встановленого статтею 43 КЗпП України порядку його розгляду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, вимоги частини дев`ятої статті 43 КЗпП України не виконав, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність з боку відповідача порушень вимог трудового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляді апеляційному суду, на виконання вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, необхідно звернутися до профспілкового комітету Національної спілки кінематографістів України з запитом, у якому, зокрема, порушити питання щодо повторного розгляду питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на засіданні профкому з належним викликом позивача, після чого розглянути спір по суті.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в випадку прийняття профспілковим органом рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем таке рішення саме по собі не може бути беззаперечною підставою для визнання звільнення незаконним. У такому випадку суд повинен буде, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства, перевірити обґрунтованість такого рішення (відповідність рішення нормам трудового законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника, його діловим і професійним якостям), за наслідками чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов