Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2020 року у справі №755/11481/19

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 755/11481/19

провадження № 61-1753св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року у складі судді Проценко Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. (далі - ПНКМНО Каплун Ю. В.), про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із відкриттям спадщини та на підставі її заяви 28 грудня 2018 року ПНКМНО Каплуном Ю. В. заведено та зареєстровано спадкову справу №14/2018. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві на праві власності.

28 грудня 2018 року з метою встановлення наявності заповітів, складених спадкодавцем ОСОБА_3 за життя, нотаріус перевірив Спадковий реєстр та встановив, що будь-які заповіти ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини та реєстрації спадкової справи №14/2008 відсутні.

Разом з тим, 05 лютого 2019 року до ПНКМНО Каплуна Ю. В. звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 за заповітом, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Разом із вказаною заявою про прийняття спадщини від 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 було надано заповіт від 29 серпня 2018 року, який начебто складений і підписаний ОСОБА_3 та посвідчений у Безуглівській селищній раді Згурівського району Київської області 29 серпня 2018 року о 15 год. 05 хв., однак зареєстрований у реєстрі лише 31 січня 2019 року.

Вказувала, що заповіт від 29 серпня 2018 року складено та підписано не ОСОБА_3 , а іншою особою, що встановлено судовою почеркознавчою експертизою від 27 червня 2019 року, проведеною в рамках кримінального провадження № 42019101060000086 від 27 березня 2019 року. Крім того, 05 квітня 2019 року у рамках вказаного кримінального провадження проведено огляд жорсткого диску, який знаходився у персональному комп`ютері спадкодавця ОСОБА_3 , що використовувався останнім за своїм місцем проживання, та відповідно до протоколу огляду речей встановлено, що 29 серпня 2018 року о 10 год. 11 хв., 14 год. 29 хв., 14 год. 34 хв., 16 год. 20 хв., тобто у день та час, коли ОСОБА_3 нібито складав та підписував заповіт у с. Безуглівка, Згурівського району, Київської області. Крім того, відповідно до документів, наданих ПрАТ «Київстар» в рамках кримінального провадження, мобільний телефон ОСОБА_3 29 серпня 2018 року знаходився у межах баз станцій мобільного зв`язку, які розташовані за адресами: м. Київ, Дніпровський район, вул. А. Шептицького, 4 , ТРЦ «Комод»; вул. Р. Окіпної, 2, готель «Турист». Таким чином, заповіт від 29 серпня 2018 року складено та підписано не ОСОБА_3 ,а іншою особою, він не містить волевиявлення спадкодавця та не відповідає його волі, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 29 серпня 2018 року щодо квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , який посвідчено у Безуглівській сільській раді Згурівського району Київської області (номер у Спадковому реєстрі 63691848).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 від 29 серпня 2018 року щодо заповідання квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , який посвідчено у Безуглівській сільській раді Згурівського району Київської області (номер у Спадковому реєстрі 63691848).

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено факт відсутності з боку спадкодавця волевиявлення на вчинення оспорюваного заповіту, який є недійсним відповідно до обраного нею способу захисту порушеного права, у порядку, передбаченому частиною другою статті 1257 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано жодних належних доказів, що ОСОБА_3 не підписував вказаний заповіт, а вона лише посилалась на матеріали кримінального провадження та висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження. Разом із тим, вказує, що зазначена експертиза проведена з порушенням Інструкції про призначення і проведення судових та експертних досліджень, а тому не може братися до уваги. Також посилається на порушення судами норм процесуального права.

Вказує, що жодного порушення щодо складання та підпису заповіту ОСОБА_3 не було, а позивачем наявність такого порушення не доведено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 грудня 2018 року, актовий запис № 2248 (а. с. 9).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 квітня 1997 року, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а. с.14-15,16, 17).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за родинною лінією батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . (а. с. 43, 44, 45, 46).

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ПНКМНО Каплуна Ю. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої нотаріусом зареєстровано спадкову справу № 14/2018 (№ 63569495) (а. с. 12,13). В той же день даним приватним нотаріусом зроблено витяг зі Спадкового реєстру, відповідно до якого станом на 28 грудня 2018 року відсутні заповіти, здійснені від імені ОСОБА_3 (а. с.18).

ОСОБА_2 звернувся до ПНКМНО Каплуна Ю. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 05 лютого 2019 року . Підставою для звернення ним вказано заповіт, складений ОСОБА_3 на його користь, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області 29 серпня 2018 року за реєстровим № 5, за умовами якого ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_2 своє спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Даний заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі - 31 січня 2019 року (а. с. 19, 20, 41).

Згідно висновку експерта, складеного у рамках кримінального провадження № 42019101060000086 від 27 березня 2019 року судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру MBС України від 27 червня 2019 року №17-3/992: «Підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті від 29 серпня 2018 року виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті від 29 серпня 2018 року виконано під впливом на виконавця збиваючих факторів, ймовірніше за все, штучного характеру (намагання особи наслідувати почерк (підпис) іншої особи». На експертизу було надано об`єкти дослідження за 2005, 2007, 2018 роки. (а. с. 25-32).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порядок спадкування за заповітом регламентується Главою 85 Книги шостої ЦК України.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Частиною другою статті 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судами встановлено, що згідно висновку експерта, складеного у рамках кримінального провадження № 42019101060000086 від 27 березня 2019 року судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру MBС України від 27 червня 2019 року №17-3/992: «Підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті від 29 серпня 2018 року виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті від 29 серпня 2018 року виконано під впливом на виконавця збиваючих факторів, ймовірніше за все, штучного характеру (намагання особи наслідувати почерк (підпис) іншої особи». На експертизу було надано об`єкти дослідження за 2005, 2007, 2018 роки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахувавши подані позивачем докази як на підтвердження своїх позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 доведено факт відсутності з боку спадкодавця - ОСОБА_3 волевиявлення на вчинення оспорюваного заповіту, а тому такий в порядку, визначеному частиною другою статті 1257 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що вказаний висновок складено із порушенням Інструкції про призначення і проведення судових та експертних досліджень, не можуть бути прийняті судом, оскільки даний висновок складений фахівцем у відповідній галузі науки, питання щодо належності підпису потребують спеціальних знать і для їх встановлення необхідне залучення експертів. Матеріали справи не мітять інших доказів на спростування відповідачем даного експертного дослідження.

Посилання заявника на те, що апеляційний судом не було вирішено питання щодо його заяв про призначення судової почеркознавчої експертизи та виклик свідків, є безпідставними, оскільки спростовуються висновками, які містяться у постанові апеляційного суду.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2018 року було зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян