Історія справи

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 589/1343/20

провадження № 61-21127св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля Фольксваген Т-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , від 10 вересня 2019 року та стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частини вказаного автомобіля у розмірі 1 850 доларів США.

На обґрунтування позову зазначала, що під час перебування з відповідачем у шлюбі 10 вересня 2019 року ними за спільні кошти було придбано автомобіль Фольксваген Т-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , за 3 700 доларів США у ОСОБА_3 . Після передачі ОСОБА_3 коштів відповідач забрав автомобіль, однак не оформив право власності на нього. У подальшому 21 січня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано, однак ОСОБА_2 так і не оформив право власності на автомобіль і ухиляється від виплати компенсації Ѕ частини його вартості.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Фольксваген Т-4», державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений 10 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки «Фольксваген Т-4», державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 1 850 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що за нотаріально посвідченою односторонньою угодою, укладеною ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , був прихований інший правочин - договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_3 грошові кошти за придбаний автомобіль у розмірі 3 700 доларів США, що підтверджується, зокрема, розпискою ОСОБА_3 від 21 січня 2020 року та поясненнями останнього в судовому засіданні, а він передав ОСОБА_2 автомобіль, а згодом оформив на сестру ОСОБА_2 . ОСОБА_4 довіреність з правом відчуження вказаного автомобіля.

Отже, фактично ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля.

Оскільки спірний автомобіль був придбаний відповідачем під час перебування з позивачем у зареєстрованому шлюбі та згодом був відчужений без згоди ОСОБА_1 , остання має право на відшкодування їй вартості його Ѕ частини.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 10 вересня 2019 року не відбулось належного оформлення у письмовій формі договору купівлі-продажу автомобіля, ОСОБА_2 в подальшому на мав наміру його укладати та оформлювати право власності на автомобіль, тому суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про укладення між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірного автомобіля, який визнав об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений не був, відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 половини вартості автомобіля як компенсації вартості майна, набутого у період шлюбу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року в справі № 6-486цс16 та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 444/848/16-ц, від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 23 жовтня 2019 року в справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18), від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд фактично підтвердив встановлений судом першої інстанції факт передачі відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів за придбання спірного автомобіля у розмірі 3 700 доларів США у період перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

04 лютого 2022 року справа № 589/11343/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2016 року по 21 січня 2020 року.

Відповідно до розписки ОСОБА_3 від 21 січня 2020 року, він 10 вересня 2019 року отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 700 доларів США за продаж машини Фольксваген Т-4, державний номерний знак НОМЕР_1 .

23 грудня 2020 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність, згідно з якою уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися, в тому числі продати, обміняти, передати в оренду (позичку, лізинг), заставити в забезпечення як його, так і третіх осіб зобов`язань належним йому автомобілем марки Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 .

29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з пропозицією виплати їй Ѕ вартості автомобіля Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було придбано у період перебування в шлюбі 10 вересня 2019 року, у розмірі 1 850 доларів США.

18 листопада 2020 року ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , уклала зі ОСОБА_5 договір купівлі-продажу транспортного засобу 5945/2020/2303706, за умовами якого продала ОСОБА_5 автомобіль Volkswagen Transporter 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 40 000 грн. Цього ж дня право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_5 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 Порядку.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Вказаний пункт визначає перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, оформлені в установленому порядку договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС та центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Враховуючи викладене, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Тобто законом встановлено умови щодо форми укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, внаслідок якого відбувається правомірний перехід права власності на таке майно.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, договір купівлі-продажу автомобіля підлягає визнанню дійсним в судовому порядку лише у разі його укладення у письмовій формі без дотримання вимог щодо нотаріального посвідчення такого договору.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належні та допустимі докази на підтвердження укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 вересня 2019 року письмового договору купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Transporter 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання такого договору купівлі-продажу дійсним та стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 Ѕ вартості вказаного автомобіля.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов