Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №522/11266/17
Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №522/11266/17
Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №522/11266/17
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №522/11266/17

Постанова

Іменем України

(додаткова)

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 522/11266/17

провадження № 61-208св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:Військова прокуратура Південного регіону України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Державної казначейської служби України про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2020 року позов задоволено.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 062 675,00 грн, завдану незаконними діями органів досудового слідства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Південного регіону України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2020 року змінено.

Викладено мотивувальну частину рішення в редакції мотивувальної частини постанови.

Викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у наступній редакції: «Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 1 062 675,00 грн, завданої незаконними діями органів досудового слідства».

У січні 2022 року Державна казначейська служба України звернулася до суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У червні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційні скарги Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (Військової прокуратури Південного регіону України) задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокузмінено.

Мотивувальні частини рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 18 травня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду

від 02 грудня 2021 року викладено в редакції цієї постанови.

Викладено резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 306 995 грн (триста шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок компенсації на відшкодування моральної шкоди».

Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду із заявою, у якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат за наслідками перегляду касаційної скарги Державної казначейської служби України.

Заявник вказуває, що у зв`язку зі зміною судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , підлягає зменшенню і сума стягнутого з відповідача судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги, виходячи із розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до платіжних доручень від 04 лютого 2022 року № 112 Державна казначейська служба України понесла судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн. Заявник вважає, що у зв`язку зі зменшенням судом касаційної інстанції суми відшкодування моральної шкоди, виникла потреба у вирішенні судом питання розподілу судових витрат.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позов ОСОБА_1 подано у 2017 році.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600,00 грн.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 062 675,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Отже, за вказану вимогу до сплати підлягала сума у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від оплати судового збору в цій справі як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і при апеляційному та касаційному переглядах справи.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становила 12 000,00 грн (8 000,00 грн * 150 %).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становила 16 000,00 грн (8 000,00 грн * 200 %).

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково у сумі 306 995,00 грн, що становить 29 % від ціни позову, заявленої у сумі 1 062 675,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що Державна казначейська служба України понесла судові витрати у розмірі 16 000,00 грн зі сплати судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням від 04 лютого 2022 року № 112 (т. 4 а. с. 49). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року заяву Державної казначейської служби України про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (т. 4 а. с. 215, 216). Вказана ухвала Державною казначейською службою України суду не виконана.

Оскільки касаційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, тому вона має право на компенсацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11 360,00 грн (пропорційно до задоволених вимог касаційної скарги). Однак, оскільки Державна казначейська служба України не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги, то вона має право на компенсацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України лише 7 880,00 грн (11 360,00 грн - 3 480,00 грн (судовий збір за апеляційну скаргу, пропорційний до задоволених вимог).

За подання до Верховного Суду касаційної скарги Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону сплачено 31 880,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 січня 2022 року № 13 (т. 4 а. с. 92). За подання до апеляційного суду апеляційної скарги Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону сплачено 23 910,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 серпня 2020 року № 706 (т. 2 а. с. 229).

Оскільки касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено частково, тому на її користь підлягає компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 19 880,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам).

Колегія суддів звертає увагу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, про те, що вона не позбавлена права звернутися до апеляційного та касаційного суду із заявою про повернення їй надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державної казначейської служби України про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати, понесені зі сплати судового збору в розмірі 7 880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Компенсувати Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати, понесені зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 19 880 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк