Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2025 року у справі №335/9016/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 335/9016/24

провадження № 61-5625св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Макарова В. О.від 21 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Подліянової Г. С., Трофимової Д. А.,

від 02 квітня 2025 рокуі ухвалив таку постанову.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22 травня 2017 року старшим слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області підполковником поліції Войтенка В. В. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000003 від 06 січня 2017 року, його було затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

3. 23 травня 2017 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Войтенка В. В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції Крошкою Т. В., відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 480 000 грн.

4. 29 травня 2017 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Войтенка В. В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції Крошкою Т. В., його було відсторонено від посади завідуючого «Південним» кладовищем СКП «Запорізька ритуальна служба».

5. 28 грудня 2017 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя було скеровано обвинувальний акт відносно нього, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з яким його обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, яке кваліфікується як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірні вигоди, вчинене організованою групою.

6. Вироком Комураського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2021 року, який набрав законної сили, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

7. Позивач вказував, що внаслідок незаконних затримання, повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, пред`явлення обвинувачення він перебував під слідством та судом з 23 травня 2017 року по 13 квітня 2023 року, тобто 5 років 10 місяців 22 дні.

8. Позивач стверджував, що незаконні дії та рішення працівників оперативних підрозділів, слідчого та прокурора завдали йому моральних страждань, призвели до погіршення психологічного стану, у зв`язку з тим, що його було незаконно затримано із застосуванням сили. Три доби він перебував у незадовільних умовах ізолятору тимчасового тримання, позбавлений нормального харчування та отримання медичної допомоги. Через те, що відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

25 травня 2017 року він був поміщений до Запорізького слідчого ізолятора. Тільки після того, як його близькі та родичі змогли разом зібрати непід`ємну для нього суму у розмірі 480 000 грн та внесли заставу, 29 травня 2017 року він був звільнений з-під варти.

9. Через те, що його звинувачували у скоєнні корупційного злочину та він займав посаду завідуючого кладовищем «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба», спочатку його на підставі рішення суду відсторонили від займаної посади, а в подальшому змусили звільнитися з роботи. Він залишився без роботи та фактично без засобів до існування. Погіршилися відносини з оточуючими. За час судового розгляду його дружина ОСОБА_3 народила сина, але тривалий судовий процес, безпідставні звинувачення, моральне виснаження призвело до того, що їх шлюб зруйнувався. Його колишня дружина та всі її родичі звинувачували його у тому, що сталося, і по теперішній час він не може нормально спілкуватися зі своєю дитиною.

10. Також вказував, що у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, яке він не скоював, більше шести років на ньому «висить клеймо» корупціонера, він не може знайти гідну роботу. Він був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачав значний час, сили та гроші, це відволікало його від звичайних занять, звичайного способу життя.

11. Позивач вказував, що незаконне затримання, незаконне повідомлення про підозру, незаконне обмеження конституційного права на вільне пересування внаслідок застосування запобіжного заходу, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, якого він не вчиняв, тривалий арешт майна призвели до погіршення психологічного стану, порушення нормальних соціальних та життєвих зв`язків, внаслідок чого він змушений до теперішнього часу вживати додаткових зусиль для нової організації свого життя.

12. Такі незаконні дії відповідачів порушили його життєві плани, усталений спосіб життя та фактично забрали в нього майже 6 років, бо весь цей час він тільки і займався, що доводив свою невинуватість. Отже, моральна шкода, завдана йому, полягає у тому, що внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури йому були спричинені страждання у вигляді душевних переживань та мук, постійному нервуванні, соромі, погіршення відносин з оточуючими, перед якими він повинен був виправдовуватися, що він не є злочинцем. У зв`язку з тривалим перебуванням під слідством та судом він до теперішнього часу не може налаштувати звичайний для себе ритм життя.

13. Враховуючи ступінь негативного впливу на його життя та свідомість факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, а також факту постійного очікування покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, як того вимагала сторона обвинувачення, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які він переніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав, керуючись принципами рівності, виваженості, розумності, справедливості, позивач вважав, що розмір моральної шкоди у 2 000 000 грн є достатнім та обґрунтованим.

14. З урахуванням викладеного позивач, просив, стягнути з Державного бюджету України на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, у розмірі 2 000 000 грн, в рахунок відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження у розмірі 175 000 грн, а всього 2 175 000 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 21 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

16. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, у розмірі 2 000 000 грн та в рахунок відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження у розмірі 175 000 грн. Судові витрати щодо сплати судового збору віднесені на рахунок держави.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено особливості впливу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (5 років 10 місяці 22 днів), наявність запобіжного заходу, відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача та негативні наслідки, які настали для нього та його сім`ї у зв`язку з порушенням його прав.

18. Визначаючи розмір моральної шкоди, який перевищує гарантований законодавством України мінімальний розмір станом на 2024 рік, суд першої інстанції виходив з критеріїв виваженості та поміркованості, водночас, врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних відносинах, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призведе до його збагачення.

19. Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, що загальна сума доведених витрат на послуги адвоката у кримінальному провадженні становить 175 000 грн та підлягає стягненню на користь позивача.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

20. Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року - без змін.

21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди врахував, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду та мотивовано вважав за доцільне збільшити розмір моральної шкоди до 2 000 000,00 грн. Суд першої інстанції врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

22. Керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд вважав, що збільшення розміру моральної шкоди з 565 866,00 грн до 2 000 000,00 грн є обґрунтованим.

23. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в рамках кримінального провадження у розмірі 175 000,00 грн підлягають повному задоволенню. На підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні позивач надав достатні докази їх понесення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 30 квітня 2025 року Запорізька обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінитирішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, зменшивши розмір моральної шкоди до мінімально гарантованого державою, а також скасувати судові рішення у частині стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження у розмірі

175 000,00 грн та у задоволенні цих вимог відмовити.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції Запорізька обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17, від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 522/12731/21-Е, від 08 травня 2024 року у справі № 752/7098/22, від 30 вересня 2024 року у справі № 182/8958/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Запорізька обласна прокуратуравважає, що під час вирішення спору судами було визначено неправильний розрахунок періоду перебування позивача під кримінальним переслідуванням, який насправді становить 70 місяців і 21 день (а не 22 дні), що безумовно вплинуло на розрахунок відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд першої інстанції без належного обґрунтування та без належних і допустимих доказів збільшив розмір моральної шкоди з 565 600 грн до 2 000 000 грн. Судами не досліджено фактичних обставин справи, які обґрунтовують збільшення відшкодування моральної шкоди понад мінімальний розмір. Доводи позивача, на які суд посилався в обґрунтування збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, не підтверджені жодними доказами. Рішення про розірвання шлюбу та порядок побачення з дитиною були прийнятті уже після виправдання позивача, що виключає причинно-наслідковий зв`язок з кримінальним переслідуванням.

27. Згідно з доводами касаційної скарги, під час вирішення спору судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

28. Запорізька обласна прокуратуравважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 175 000 грн здійснено судами без належної перевірки доказів, що підтверджують їх фактичне понесення позивачем. Позивачем було надано лише договори про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт та розрахунки вартості послуг. Проте відсутні належні докази фактичної сплати зазначених сум, а також відсутні докази фактичного обсягу наданих послуг (доказів проведення кількості судових засідань, що зазначені в актах виконаних робіт), що унеможливлює перевірку реальності понесених витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/9016/24.

30. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

31. У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Запорізькій області посилається на те, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а касаційна скарга підлягає до задоволення. Судами попередніх інстанцій неповно та неправильно встановлено період перебування позивача під кримінальним переслідуванням, що призвело до неправильного обрахунку мінімального розміру відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які беззаперечно доводять наявність перерахованих у позові психоемоційних станів та причинно-наслідкові зв`язки. Позивачем не надано доказів звернення до спеціальних експертних установ щодо проведення психологічної експертизи. Обґрунтування позивачем моральної шкоди ґрунтується виключно на його поясненнях та особистих твердженнях, що не може бути доказом у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. 06 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000003 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

33. У рамках вказаного кримінального провадження 22 травня 2017 року ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України

та 23 травня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою368 КК України.

34. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 25 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2017 року з можливість внесення застави у розмірі 480 000,00 грн, яку було внесено

29 травня 2017 року.

35. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 відсторонено від посади завідувача кладовища «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» строком до 24 липня 2017 року.

36. У подальшому вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 02 липня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 333/7735/17, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України,

у зв`язку з недоведеністю наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.

37. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року касаційне провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою прокурора Бичкова В. О. від касаційної скарги на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року відносно ОСОБА_1 та інших.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

39. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

43. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

44. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

45. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

46. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

47. Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР).

48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

49. У частині другій статті 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

51. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

52. У статті 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

53. Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

54. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

55. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

56. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 01 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7 100 грн, та 8000 грн з 01 квітня 2024 року.

57. Позивач перебував під слідством та судом з 23 травня 2017 року по 13 квітня 2023 року, що складає 70 місяців і 21 день.

58. Відповідно гарантований Законом № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди складає 565 600,00 грн ((70*8000=560000)+(8000/30*21=5600)= 565 600).

59. ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

60. У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

61. У постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі

№ 306/701/20 (провадження № 61-3676св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21),від 30 вересня 2022 року

у справі № 753/4724/21 (провадження № 61-947св22), від 05 жовтня 2022 року

у справі № 373/1292/20 (провадження № 61-6909св22), від 09 листопада

2022 року у справах № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22) та

№ 296/4523/19 (провадження № 61-18635св21) зазначено, що статтею 13 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодування немайнової (моральної) шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Отже, з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено. Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

62. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 вказано, що здійснення слідчих дій під час розслідування кримінальної справи належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного спеціальним законом. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи.

63. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

64. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

65. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

66. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в силу положень Закону України № 266/94-ВР.

67. Враховуючи строк перебування позивача під слідством і судом

(70 місяців і 21 день), гарантований Законом № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкодине може становити менше ніж 565 600 грн.

68. Водночас суди не навели вагомих і переконливих аргументів на підтримку того, що розмір відшкодування позивачу моральної шкоди має бути фактично втричі збільшений порівняно з мінімальним - до 2 000 000 грн.

69. Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 17 лютого 2017 року, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син.

70. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2023 року у справі № 333/4202/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

71. Рішення суду у справі № 333/4202/23 не містить жодних посилань на кримінальне провадження, як підставу для розірвання шлюбу. Звертаючи до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 вказувала на неможливість спільного проживання разом.

72. Таким чином, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку кримінального переслідування та погіршення відносин позивача з ОСОБА_3 . Встановлення порядку побачень позивача з дитиною ОСОБА_7 , 22 жовтня 2018 року, лише врегульовує порядок участі батьків у вихованні дитини, яка проживає з матір`ю.

73. Слід також звернути увагу на те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано після винесення вироку Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 02 липня 2021 року, який залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 333/7735/17.

74. Суди попередніх інстанцій загалом правильно вказували на те, що перебування позивача під слідством і судом негативно вплинуло на його психологічний стан. Проте висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач протягом періоду перебування його під слідством і судом був у постійному психологічному напруженні, що завдавало йому душевних страждань, втратив життєві зв`язки, родину, довірливі та люблячі стосунки з членами родини, оточуючими ґрунтуються виключно на поясненнях позивача без фактичного підтвердження вказаних обставин належними доказами і не свідчать про наявність підстав для збільшення у три рази розміру відшкодування моральної шкоди порівняно з мінімальним.

75. Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що суди передніх інстанцій без належного обґрунтування та без належних і достовірних доказів визначили розмір відшкодування моральної шкоди - 2 000 000,00 грн.

76. Верховний Суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди, який гарантований спеціальним законом, має бути не більш, аніж достатнім для покриття немайнових втрат особи, і не має призводити до її безпідставного збагачення.

77. Керуючись принципами виваженості, розумності, справедливості та співмірності, беручи до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення немайнових втрат потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави, Верховний Суд за обставин цієї справи (характер кримінального обвинувачення, строк перебування під слідством і судом, затримання та застосування запобіжних заходів до позивача, відсторонення від роботи, тривалість перебування під слідством і судом) дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна на користь позивача, слід визначити у розмірі 800 000 грн.

78. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано приписи статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у сукупності з статтею 23 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, і зменшення цієї суми з 2 000 000,00 грн до

800 00,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні

79. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

80. Положеннями КПК України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

81. До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.

82. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

83. У постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21) та від 02 листопада 2023 року у справі № 127/9332/22 (провадження № 61-5746св23) вказано, що передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

84. Отже, визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

85. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), акти виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення (інструкція) з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

86. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

87. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20 та від 01 травня 2024 року у справі № 461/2033/23.

88. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 175 000,00 грн у рахунок компенсації витрат, понесених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні.

89. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

90. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

91. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

92. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

93. Задовольняючи вимогу позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні та стягуючи з Державного бюджету України витрати у вигляді сплачених сум за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні у розмірі 175 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач надав суду:

- договір про надання юридичної допомоги від 30 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гришиним О. М.; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 30 травня 2017 року; розрахунок суми гонорару, відповідно до якого клієнтом 31 травня 2017 року проведено авансом оплату у розмірі 40 000 грн в рахунок гонорару за надання правової допомоги під час стадії досудового розслідування; акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 30 травня 2017 року від 17 квітня 2017 року із зазначенням переліку послуг адвоката та їх вартості, на суму

149 000 грн;

- договір про надання юридичної допомоги від 30 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Трофимовим В. В.; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 30 жовтня 2017 року; угоду про заміну сторони зобов`язання від 10 грудня 2018 року; акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 30 жовтня 2017 року

від 08 березня 2024 року на суму 26 000 грн, із зазначенням переліку послуг адвоката та їх вартості (т. 1, а. с. 36-46).

94. Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума доведених витрат на послуги адвоката у кримінальному провадженні становить 175 000 грн.

95. Колегія суддів не знаходить в межах доводів касаційної скарги та повноважень суду касаційної інстанції підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині.

96. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

97. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Водночас зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина черевата статті 412 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 21 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 02 квітня 2025 року у частині стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, 2 000 000 грн змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає до стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн.

3. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 21 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 02 квітня 2025 року у частині стягнення з державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович