Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.04.2025 року у справі №369/15321/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 369/15321/20

провадження № 61-5479св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ковалевською Дар`єю Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивований тим, що 23 жовтня 2019 року між ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Сканія Кредіт Україна» укладено договір № 06/107-69-000205/19 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), згідно з яким позивач взяв на себе зобов?язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 .

21 листопада 2019 року, приблизно о 08:10 год., сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen» та транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої застрахованому у позивача транспортному засобу «Volkswagen» були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ТОВ «Сканія Кредіт Україна» завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно рахунку № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року становив 133 244,40 грн.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі № 369/15284/19 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, визнано ОСОБА_1 .

Відповідно до страхового акту № 190000264215 від 06 грудня 2019 року позивач визнав ДТП, яка сталася 21 листопада 2019 року, страховим випадком та прийняв рішення про виплату власнику застрахованого автомобіля страхового відшкодування у розмірі 132 094,40 грн (1 940,00 грн - безумовна франшиза). ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ТОВ «Сканія Кредіт Україна» суму страхового відшкодування у розмірі 132 094,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3Р 108701 від 10 грудня 2019 року.

Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «ВАЗ» була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» за полісом № EP/130789351 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Франшиза згідно з полісом ЕР/130789351 становить 0,00 грн.

Керуючись статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», позивач звернувся до ТДВ «СК «ГАРДІАН» з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) на суму 132 094,40 грн, у відповідь на яку ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснило виплату у розмірі 75 579,98 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з вирахуванням франшизи (стаття 12, стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») згідно з полісом № ЕР/130789351. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування ТДВ «СК «Гардіан», коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП становив 49,36%.

Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 56 514,42 грн становить суму цього позову (132 094,40 грн - 75 579,98 грн = 56 514,42 грн (різниця)).

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 56 514,42 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року позов ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 56 514,42 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зменшення ТДВ «СК «Гардіан» розміру відшкодування завданої шкоди із заявленої суми 132 094,40 грн до 75 579,98 грн було пов`язане із застосуванням страховиком коефіцієнта фізичного зносу та франшизи. Відповідач не оспорював дій ТДВ «СК «Гардіан» щодо нарахування та виплати позивачу страхового відшкодування на підставі укладеного із ним договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі з підстав незгоди з застосованим коефіцієнтом фізичного зносу автомобіля, не заявляв суду клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру коефіцієнту фізичного зносу та не підтвердив належним чином, що складові частини кузова, кабіни або рами не відновлювали ремонтом. ТДВ «СК «Гардіан» не брало участі в розгляді справи, заяв про залучення даної страхової компанії до участі у справі від сторін не поступало. Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на спростування розрахунку суми страхового відшкодування до справи № 190000264215, не надано інший розрахунок розміру шкоди, не надано документів які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 спеціалістом відділу врегулювання транспортних ризиків Управління врегулювання транспортних та майнових ризиків, що є процесуальним обов`язком відповідача, а призначена експертиза відносно визначення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen Jetta» та вартості його відновлювального ремонту не була проведена у зв`язку із відсутністю оплати її вартості відповідачем. Тому суд приймає та визнає, що зазначений розрахунок є належним та допустимим доказом щодо страхового відшкодування.,

Тому з урахуванням сплати ТДВ «СК «Гардіан» частини виплаченого страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України саме на ОСОБА_1 покладається обов`язок сплатити різницю між фактичним розміром завданої шкоди та здійсненою страховою виплатою в сумі 56 514,42 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковалевської Д. С. задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року змінено, зменшено суму відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з 56 524,42 грн до 36 247,02 грн. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви змінено, зменшено розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з 2 102,00 грн до 1 348,22 грн. Стягнено з ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 130,66 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що на ТДВ «СК «Гардіан» як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Аналогічні висновки, викладеного Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року, у справі № 756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 554/8473/19.

«СК «Гардіан» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме 75 576,98 грн (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), а відтак у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка склала 56 514,42 грн, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що страхова виплата «СК «Гардіан» у розмірі 75 576,98 грн не покриває суму виплаченого страхового відшкодування ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а відтак невідшкодована сума виплати підлягає стягненню з ОСОБА_1 як особи, винної у вчиненні ДТП. А тому, з урахуванням статті 1194 ЦК України, ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.

Однак, при визначенні суми відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при здійсненні виплати страхового відшкодування на користь власника автомобіля «Volkswagen Jetta» ТОВ «Сканія Кредіт Україна» в сумі 132 094,40 грн, ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила розрахунок відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням ПДВ в сумі 22 207,40 грн, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ПДВ відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля. З огляду на те, що виплата страхового відшкодування ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» була здійснена на користь власника автомобіля «Volkswagen Jetta» - ТОВ «Сканія Кредіт Україна», то сума вказаного відшкодування повинна визначатись без урахування ПДВ.

Окрім того, стягненню з відповідача як особи відповідальної за завдані збитки також підлягає і франшиза у розмірі 1 940,00 грн, оскільки це передбачено статтею 12 Закону № 1961-IV.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при визначенні суми задоволених позовних вимог, оскільки з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування у розмірі 132 094,40 грн - 75 579,98 грн - 22 207,40 грн (ПДВ) + 1 940,00 грн (франшиза) = 36 247,02 грн.

Не погоджуючись з грошовою вимогою, вважаючи її завищеною, стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів на спростування суми страхового відшкодування чи її зменшення. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року за клопотанням відповідача було призначено у справі судову авто-товарознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: яка вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 21 листопада 2019 року та вартості його відновлювального ремонту. Однак, вказана експертиза не була проведена у зв`язку з не оплатою її вартості ОСОБА_1 . Окрім того, звертаючись з апеляційною скаргою стороною відповідача не було заявлено клопотання про призначення у цій справі відповідної експертизи.

Як вбачається із розрахунку суми страхового відшкодування, який був здійснений працівником ТДВ «СК «Гардіан», підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу стало те, що автомобіль «Volkswagen jetta», раніше ремонтувався. Відповідачем не було спростовано правильності розрахунку суми фізичного зносу автомобіля та не надано належних та допустимих доказів на його спростування. Окрім того, розрахунок суми фізичного зносу було здійснено ТДВ «СК «Гардіан», що є страховиком відповідача, однак в матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджували б звернення відповідача до власного страховика з метою роз`яснення розрахунку суми фізичного зносу.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували:

за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 130789351 з ТДВ «СК» «Гардіан» франшиза передбачена 0,00 грн, а тому віднімання від страхового відшкодування, яке має бути сплачене ТДВ «СК» «Гардіан», франшизи у розмірі 1 940,00 грн за Договором добровільного страхування наземного транспорту за № 06/107-69-000205/19 у розмірі 1 940,00 грн, суперечить пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та безпідставно покладено вказану суму на відповідача. ТДВ «СК» «Гардіан» при здійснені своїх зобов`язань має керуватися умовами власного полісу ОСЦПВВТЗ, укладеного з відповідачем.

ТДВ «СК» «Гардіан» без належного розрахунку, що відповідав би Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), без проведення автотоварознавчого дослідження самостійно здійснило компенсацію страхового відшкодування позивачу у порядку суброгації частково, а не в повному обсязі, через що належним відповідачем має бути саме ТДВ «СК» «Гардіан». Правові підстави застосування та розмір коефіцієнту фізичного зносу до відновлювального ремонту ТДВ «СК» «Гардіан»» є недоведеними позивачем. Автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 2013 року випуску, а ДТП трапилось в 2019 році, тобто строк експлуатації не перевищував 7 років, а тому значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює 0,00. Таким чином, застосування позитивного значення коефіцієнту фізичного зносу має відбуватись лише у випадках, передбачених п. 7.39 Методики за формулою, що вказана в п. 7.37 Методики, а не в кожному випадку. П. 7.39 Методики, чітко вбачається що підставами для застосування коефіцієнту фізичного зносу є відновлення складових частин КУЗОВА та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ, наявність на них корозії наскрізної або деформації. Однак пошкодження дисків на автомобілі та лако-фарбового покриття на бампері, що не є кузовною деталлю, не є підставою для врахування коефіцієнту фізичного зносу. Також зазначення фрази «ТЗ має сліди відновлювального ремонту» без зазначення складових, що відновлювались, не можна вважати доказом правомірності врахування коефіцієнту зносу, адже сліди відновлювального ремонту могли бути на некузовних деталях або взагалі могли й не бути, адже без конкретики та доказів це твердження немає ніякого смислового навантаження. Апеляційний суд не зазначив, що саме в автомобілі ремонтувалося. Також не надано навіть сам розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, що унеможливлює перевірку його правильності відповідно до вимог п. 7.37 Методики. Проте ці обставини повністю проігноровані судами та з позивача стягнуто безпідставно майновий збиток, який має бути компенсований ТДВ «СК» «Гардіан»;

на відповідача покладено компенсацію витрат на відновлення тих запасних частин, які не відносяться до ДТП з вини ОСОБА_1 та це прямо підтверджено Актом огляду автомобіля № 15753, що складений 25 листопада 2019 року представником позивача, а тому зазначені витрати не мають бути компенсовані ані відповідачем, ані ТДВ «СК» «Гардіан», адже не є наслідками ДТП за участю відповідача. Судом проігноровано, що в Акті огляду автомобіля зазначено пошкодження - задній бампер (пошкодження ЛКП), диск передній правий та диск передній лівий (пошкодження), які включені до ремонтної калькуляції № 2019025459, що є частиною рахунку № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року (вказано фарбування заднього бамперу у розмірі 2 007,14 грн та заміну диску переднього правого колеса у вартості 11 105,18 грн без ПДВ (13 326,20 грн з ПДВ). Разом ця сума становить 13 112,32 грн).

Тому ТДВ «СК» «Гардіан» має бути відшкодовано страхове відшкодування позивачу в порядку суброгації в межах 130 000,00 грн, а з відповідача також не підлягає стягненню 2 094,40 грн, що перевищує ліміт відповідальності страховика, оскільки ремонтна калькуляція № 2019025459 та рахунок № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року містять в собі позиції, що не відносяться до пошкоджень отриманих в результаті дій відповідача, на суму 13 112,32 грн. Тому ані сам відповідач, ані його страховик не мають відшкодовувати зазначені витрати. Тому позивачу ТДВ «СК» «Гардіан» мають бути відшкодовані 118 982,08 грн, а відповідач в межах цих вимог є неналежним відповідачем.

Помилковим є підхід судів, що саме відповідач має доводити обставини та аргументи для застосування або незастосування коефіцієнту зносу, обґрунтований відсоток коефіцієнту зносу, вартість запасних частин, які не відносяться до ДТП, оскільки вказане підлягає доведенню саме позивачем, адже має бути дотримано принцип рівності та змагальності сторін.

Посилання судів на правову позицію, що викладена у постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц є хибним та помилковим, адже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц відступила від старої позиції та вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). З огляду на вказане, винна у ДТП особа не має зобов`язань втручатись у взаємовідносини потерпілої в ДТП особи та страховика, де застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи. В разі, якщо ТДВ «СК» «Гардіан» здійснило неповну виплату страхового відшкодування, то оскаржувати дії страховика має особа, яка має право на отримання такого страхового відшкодування, а не винна в ДТП особа, як це помилково вказують суди та тим паче не компенсовувати «всліпу» сплачені кошти за договором майнового страхування включаючи витрати на відновлення тих запчастин, пошкодження яких не відноситься до ДТП.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, який подає касаційну скаргу, а справа мати виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу(підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від24 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення 36 247,02 грн суми відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 23 жовтня 2019 року між ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Сканія Кредіт Україна» укладено договір № 06/107-69-000205/19 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), згідно з яким позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

21 листопада 2019 року, приблизно о 08:10 год., сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України визнано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/15284/19 від 16 грудня 2019 року.

Відповідно до страхового акту № 190000264215 від 06 грудня 2019 року позивач визнав вказану ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату власнику пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1 - ТОВ «Сканія Кредіт Україна» страхового відшкодування у розмірі 132 094,40 грн (1 940,00 грн безумовна франшиза) згідно з розрахунком суми страхового відшкодування до справи № 190000264215 на підставі рахунку № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року.

Відповідно до рахунку-фактури, складеного ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1 становить 133 244,40 грн (з урахуванням ПДВ).

29 листопада 2019 року генеральний директор ТОВ «Сканія Кредіт Україна» Панченко Д. В. звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» із заявою на виплату страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 21 листопада 2019 року.

Виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 - ТОВ «Сканія Кредіт Україна» страхове відшкодування у розмірі 132 094,40 грн (за вирахуванням франшизи - 1 940,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № ЗР 108701 від 10 грудня 2019 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за полісом № ЕР/130789351 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Франшиза згідно з полісом № ЕР/130789351 становить 0,00 грн.

ТДВ «СК «Гардіан» в порядку регресу здійснило виплату на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 75 576,98 грн згідно з полісом № ЕР/130789351, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з вирахуванням 1 940,00 грн франшизи.Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування ТДВ «СК «Гардіан» коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Volkswagen» на момент ДТП становив 49,36 %.

Позиція Верховного Суду

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV).

У статті 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту(пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:

«68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

73. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

74. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:

«у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

На підтвердження суми відновлювального ремонту позивач надав акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № НОМЕР_3 і платіжне доручення про перерахування коштів (124 503,30 грн) ПП "Техносервісінформ". Водночас у відзиві на позовну заяву ТОВ "Транс-Логістик" наголошувало, що згідно з висновками, викладеними у пункті 4.36 постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. ТОВ "Транс-Логістик" у касаційній скарзі акцентує на невзятті до уваги зазначеного висновку Верховного Суду під час вирішення спору про відшкодування суми непокритого ремонту транспортного засобу, а також на залишенні судами поза увагою доводів відповідача стосовно того, що згідно з актом виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030 до переліку виконаних робіт, запасних частин і паливно-мастильних матеріалів включено найменування робіт і запчастин, заміна (встановлення) яких жодним чином не стосується наслідків ДТП. Отже, позивач належним чином не довів правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суди не з`ясовували, чи належним чином позивач підтвердив розмір заявленого до стягнення відшкодування, з урахуванням посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, та заперечення відповідачем розміру такої шкоди; оцінки всім доводам учасників справи суди не надали; спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, суди не врахували, відповідних обставин щодо визначення позивачем розміру відшкодування у виді непокритої вартості ремонту транспортного засобу, інфляційних втрат і 3 % річних не встановлювали, натомість обмежилися лише застереженням про наявність у позивача права на відшкодування таких збитків».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що відповідно до рахунку-фактури № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року, складеного ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1 становить 133 244, 40 грн (з урахуванням ПДВ); відповідно до страхового акту № 190000264215 від 06 грудня 2019 року позивач визнав вказану ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату власнику пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Jetta - ТОВ «Сканія Кредіт Україна» страхового відшкодування у розмірі 132 094,40 грн (1 940,00 грн безумовна франшиза) згідно розрахунку суми страхового відшкодування до справи № 190000264215; ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 132 094,40 грн 10 грудня 2019 року; на ТДВ «СК «Гардіан» як страховика відповідача покладений обов`язок відшкодувати завдану ним шкоду у межах суми страхового відшкодування за полісом № ЕР/130789351, яке в порядку регресу здійснило виплату на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 75 576,98 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 49,36 % та з вирахуванням франшизи у розмірі 1 940,00 грн;

суди вважали, що ТДВ «СК «Гардіан» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою;

відповідач вказував, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована з лімітом відповідальності у 130 000,00 грн, позивачем не було проведено оцінки вартості матеріального збитку, яка є значно завищеною, не доведено повноту страхової виплати ТДВ «СК «Гардіан», оскільки не підтверджено законні підстави для виплати страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а рахунок № 2019025459/1 від 27 листопада 2019 року містить в собі позиції, що не відносяться до пошкоджень, отриманих в результаті дій відповідача і така сума становить 13 112,32 грн. Тому позовні вимоги до нього є недоведеними;

разом з тим в цій справі, на відміну від обставин у справі № 910/4790/19, на висновок Верховного Суду в якій посилається відповідач, суди з`ясовували та надали належну оцінку відповідним доводам відповідача відповідно до спеціальних норм Закону №1961-IV, які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановили та врахували відповідні обставини щодо визначення позивачем розміру відшкодування у виді непокритої вартості ремонту транспортного засобу. Зокрема, згідно з розрахунком суми страхового відшкодування ТДВ «СК «Гардіан» підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу стало те, що автомобіль «Volkswagen jetta» раніше ремонтувався. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування розрахунку суми фізичного зносу автомобіля, не надано інший розрахунок розміру шкоди, як і доказів, які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу «Volkswagen». Оскільки відповідні доводи відповідача потребували спеціальних знань, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року за клопотанням відповідача було призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: яка вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen Jetta» внаслідок ДТП, яка сталася 21 листопада 2019 року, та вартості його відновлювального ремонту. Однак вказана експертиза не була проведена у зв`язку з неоплатою її вартості ОСОБА_1 . Звертаючись з апеляційною скаргою стороною відповідачем не було заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи. Тому необґрунтованими є доводи відповідача, що суди обмежилися лише застереженням про наявність у позивача права на відшкодування таких збитків;

при цьому помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідач не оспорював дій ТДВ «СК «Гардіан» щодо нарахування та виплати позивачу страхового відшкодування, зокрема з підстав незгоди з застосованим коефіцієнтом фізичного зносу автомобіля, ТДВ «СК «Гардіан» не брало участі в розгляді справи, заяв про залучення даної страхової компанії до участі у справі від сторін не поступало, оскільки право страхувальника на оскарження рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), передбачене пунктом 36.7 статті 36 Закону №1961-IV не обмежує його право на оспорення (заперечення) обґрунтованості такого рішення у будь-якому судовому спорі за вимогами про відшкодування такої шкоди ним, у тому числі за вимогою страховика потерпілого про її відшкодування в порядку суброгації. З цих мотивів зайвим є і посилання апеляційного суду, що розрахунок суми фізичного зносу було здійснено ТДВ «СК «Гардіан», що є страховиком відповідача, однак відповідач не звертався до власного страховика з метою роз`яснення розрахунку суми фізичного зносу. Проте зазначене не вплинуло на правильність висновку судів, що відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, оскільки останній не спростував наданих позивачем доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування та його розрахунку, і не навів підстави звільнення його від доказування відповідних обставин, які, з метою їх з`ясування судом в цій справі, потребували спеціальних знань експерта (спеціаліста);

апеляційний суд також вважав, що стягненню з відповідача також підлягає і франшиза у розмірі 1 940,00 грн, однак не врахував, що ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вказану суми франшизи до розрахунку позовних вимог не включало, оскільки франшиза не входить до суми страхового відшкодування, яку виплачує страховик потерпілого за договором майнового страхування, тому у спірних правовідносинах за вимогою такого страховика до особи, відповідальної за завдані збитки, не може стягуватись на користь страховика. При цьому суди встановили, що ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen Jetta страхове відшкодування за вирахуванням вказаної франшизи, відповідно і ТДВ «СК «Гардіан» в порядку регресу здійснило виплату на користь ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхову суму згідно з полісом № ЕР/130789351, з вирахуванням 1 940,00 грн франшизи.

За таких обставин та з урахуванням меж касаційного оскарження судові рішення належить змінити в мотивувальній частині, а також змінити постанову апеляційного суду, зменшивши суму стягнення на 1 940,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині змінити в мотивувальних частинах, а також змінити постанову апеляційного суду, зменшивши суму стягнення з 36 247,02 грн до 34 307,02 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому належить пропорційно зменшити і суму компенсації судових витрат позивача за подання позовної заяви 1348,22 грн до 1 275,70 грн, збільшити суму компенсації судових витрат позивача за подання апеляційної скарги 1 130,66 до 1 239,44 грн, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 179,93 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в зазначеній частині змінити, зменшивши суму відшкодування шкоди з 36 247,02 грн до 34 307,02 грн.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Зменшити розмір судового збору за подання позовної заяви, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з 1348,22 грн до 1 275,70 грн.

Збільшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , з 1 130,66 до 1 239,44 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 частину судових витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 179,93 грн.

З моменту ухваленняпостанови суду касаційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 рокув змінених частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко