Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №707/1625/17

Постанова

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 707/1625/17

провадження № 61-521св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Житлова комісія військової частини А 3177,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А 3177 в особі житлової комісії на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до житлової комісії військової частини А 3177 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлової комісії військової частини А 3177 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 13 вересня 1992 року він став на квартирний облік зі складом сім'ї 4 особи у військовій частині А 3628 у м. Узин Білоцерківського району Київської області.

У 1995 році він отримав двокімнатну службову квартиру у м. Узин Білоцерківського району Київської області, без зняття з квартирного обліку.

У 2001 році у зв'язку з розформуванням військової частини А 3628 для подальшого проходження служби його переведено до військової частини А З177 у с. Дубівка Черкаської області.

15 вересня 2005 року він здав двокімнатну службову квартиру в м. Узин у Білоцерківську квартирно-експлуатаційну частину, що підтверджується довідкою від 15 вересня 2005 року № 141.

Рішенням житлової комісії військової частини А 3177 від 21 листопада 2006 року його родину поставлено на квартирний облік для поліпшення житлових умов з датою постановки 13 вересня 1992 року.

Відповідно до наказуначальника генерального штабу головнокомандувача Збройних сил України від 10 березня 2010 року № 52 його звільнено з військової служби у запас.

У січні 2017 року він дізнався, що житлова комісія військової частини А 3177 за невідомих причин перенесла дату постановлення його на квартирний облік з 13 вересня 1992 року на 03 березня 1995 року, виходячи з нормативної бази, що існувала на момент постановки на облік.

01 лютого 2017 року він звернувся з рапортом до житлової комісії військової частини А З177 про заміну дати постановки його у чергу на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України та врахування часу перебування його на обліку за попереднім місцем служби. 13 лютого 2017 року рішенням житлової комісії військової частини А З177 йому відмовлено у зарахуванні його на квартирний облік з 13 вересня 1992 року та залишено дату постановки на облік 03 березня 1995 року.

ОСОБА_1 вважає це рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А 3177 від 13 лютого 2017 року щодо відмови у зарахуванні часу його перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби з 13 вересня 1992 року; зобов'язати житлову комісію військової частини А 3177 розглянути питання щодо зарахування його на квартирний облік військової частини А 3177 з урахуванням часу його перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби в іншій військовій частині з 13 вересня 1992 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А 3177 від 13 лютого 2017 року щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби з 13 вересня 1992 року.

Зобов'язано житлову комісію військової частини А 3177 розглянути питання щодо зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік за попереднім місцем служби в іншій військовій частині з 13 вересня 1992 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік за попереднім місцем служби у військовій частині А 3628 у вересні 1992 року.

Оскільки суду не надано доказів того, що зазначена довідка видана безпідставно чи є недійсною, і встановлено, що позивача було переведено до військової частини с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області для подальшого проходження військової служби, то згідно з вимогами чинного законодавства України датою постановки позивача на квартирний облік має бути саме вересень 1992 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, військова частина А 3177 в особі житлової комісії, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 рокуі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що на облік для отримання житла при військовій частині А 3177 ОСОБА_1 був зарахований відповідно до наказу Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 року за № 43/579, який діяв на час постановки на облік ОСОБА_1. Відповідно до вимог пункту 2 цього наказу при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання цим наказом законної сили, зокрема з 03 березня 1995 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини А 3177 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року і витребувано із Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу № 707/1625/17.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга військової частини А 3177 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до довідки військової частини А 3628 від 09 липня 2001 року № 90 13 вересня 1992 року ОСОБА_1 вперше став на квартирний облік зі складом сім'ї чотири особи, у військовій частині А 3628 у м. Узин Білоцерківського району Київської області.

З виписки з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 3628 від 17 листопада 1995 року № 10 вбачається, що у 1995 року ОСОБА_1 отримав двокімнатну квартиру в м. Узин Білоцерківського району Київської області без зняття з квартирного обліку.

У 2001 році у зв'язку з розформуванням військової частини А 3628, для подальшого проходження служби ОСОБА_1 переведено до військової частини А З177 в с. Дубівка Черкаської області, і з 02 липня 2001 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 3177 на посаді начальника служби пожежної безпеки.

Відповідно до довідки Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини від 15 вересня 2005 року № 141 ОСОБА_1 15 вересня 2005 року здав двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_1 знаходився на квартирному обліку з 13 вересня 1992 року.

21 листопада 2006 року на засіданні житлової комісії військової частини А З177 ухвалено рішення, яким датою постановки на квартирний облік для отримання житла майора ОСОБА_1 встановлено 13 вересня 1992 року, відповідно до наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577.

Згідно з наказом начальника генерального штабу головнокомандувача Збройних сил України від 10 березня 2010 року № 52 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я, відповідно до пункту "Б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за вислугою років у Збройних силах України - 27 років.

У січні 2017 року ОСОБА_1 дізнався, що житлова комісія військової частини А З177 за невідомих причин перенесла дату постановлення його на квартирний облік з 13 вересня 1992 року на 03 березня 1995 року, виходячи з нормативної бази, що існувала на момент постановки на облік.

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії військової частини А З177 з рапортом про заміну дати постановки його в чергу на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України та врахування часу перебування на обліку за попереднім місцем служби.

13 лютого 2017 року рішенням житлової комісії військової частини А З177 ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні на квартирний облік з 13 вересня 1992 року та залишено дату постановки на облік 03 березня 1995 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 34, 37 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Згідно із статтею 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Пунктом 4 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), передбачено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба ба Держспецзв'язок, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 24 червня 2004 року № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Закону України від 24 червня 2004 року № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Відповідно до пункту 32 вказаного Порядку № 1081 черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно з абзацом першим пункту 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на засіданні житлової комісії військової частини А 3177 21 листопада 2006 року ухвалено рішення, яким датою постановки на квартирний облік для отримання житла майора ОСОБА_1 встановлено 13 вересня 1992 року, на підставі чинних на той час Порядку № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з правомірності та необхідності скасування рішення житлової комісії військової частини А 3177 від 13 лютого 2017 року, оскільки пункт 2 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 всупереч вимогам статей 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 ЖК Української РСР визначає черговість надання жилих приміщень для військовослужбовців не за часом взяття їх на квартирний облік, а за часом набрання чинності цим наказом.

Таке обмеження порушує право позивача як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене статтею 47 Конституції України, а оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місяця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого міста служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 760/9507/15-ц (провадження № 61-2877св18), від 07 червня 2018 року в справі № 362/4273/17 (провадження № 61-2012св18), від 27 вересня 2018 року в справі № 362/4307/17 (провадження № 61-7396св18), від 18 березня 2019 року в справі № 285/3566/17 (провадження № 61-12216св18), від 04 листопада 2019 року в справі № 362/776/19 (провадження № 61-15591св19), від 22 травня 2020 року в справі № 569/13485/17 (провадження № 61-43867св18), від 03 червня 2020 року в справі № 552/7474/17 (провадження № 61-18253св18).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову ОСОБА_1.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А 3177 в особі житлової комісії залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець