Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2020 року у справі №551/542/20

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 551/542/20

провадження № 61-17594св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Воскобійники";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенко С.

Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" (далі - СТОВ "Воскобійники") про розірвання договорів оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею

2,63 га кожна, що розташовані на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області.

01 квітня 2009 року між ним та СТОВ "Воскобійники" було укладено два

окремі договори оренди землі, згідно умов яких орендар прийняв у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки строком на 25 років

та зобов'язався вносити орендну плату у формі та розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що на момент укладення договорів оренди складало 1 214,92 грн на рік з урахуванням індексації по кожній земельній ділянці.

Вказував, що орендарем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки останнім систематично не сплачувалась орендна плата за користування земельними ділянками, про що свідчать залишки недоплачених сум, а саме: станом на 01 січня 2016 року у сумі 708,80 грн; станом на 01 січня 2017 року - 138,80 грн; станом на 01 січня 2018 року - 1 955,70 грн; станом на 01 січня 2019 року - 19 069,96
грн; станом на 01 січня 2020 року - 531,46 грн. Крім того, позивач зазначав, що орендар погіршив якість земельних ділянок за час їх використання, унаслідок чого нормативна грошова оцінка земельних ділянок зменшилась зі 112 850,80 грн у 2018 році до 82 999,81 грн у 2019 році.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати вищевказані два окремі договори оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладені між ним та СТОВ "Воскобійники", зареєстровані за № 041057300024 та № 041057300025, оскільки товариством не дотримано виконання вимог, передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі", та умов договорів, чим порушено його права як орендодавця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження істотного порушення орендарем умов договорів оренди землі від 01 квітня 2009 року, так як

на час розгляду справи орендна заборгованість відповідачем виплачена. Крім того, зменшення нормативної грошової оцінки земельних ділянок не свідчить про погіршення якості земельних ділянок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що заборгованість по орендній платі не є наслідком винної поведінки орендаря з невиплати орендної плати, оскільки вона утворилась внаслідок свідомого ухилення орендодавцем від одержання орендної плати з метою припинення орендних правовідносин з відповідачем, а тому не може бути підставою для розірвання договорів оренди землі. Крім того, зменшення вартості нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок не свідчить про погіршення родючості ґрунтів внаслідок діяльності відповідача, жодних доказів погіршення стану земельних ділянок позивачем не надано, а його доводи ґрунтуються на припущеннях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовільнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шишацького районного суду Полтавської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до СТОВ "Воскобійники" про розірвання договорів оренди землі

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення

його позовних вимог, оскільки не врахували, що систематична несплата відповідачем як основної, так і натуральної орендної плати є порушенням вимог пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Крім того, судами не в повній мірі оцінено його доводи про те, що проведені спеціалізованою установою на замовлення відповідача у 2018 році аналізи ґрунту масиву (поля), на якому розташовані його земельні ділянки, застосовані для визначення нормативної грошової оцінки показники землі зменшилися майже на тридцять тисяч гривень, що свідчить про погіршення якості ґрунту внаслідок дій відповідача за період використання спірних земельних ділянок за договорами оренди землі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив СТОВ "Воскобійники" на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку про відсутність підстав для розірвання договорів оренди спірних земельних ділянок, оскільки заборгованість СТОВ "Воскобійники" перед ОСОБА_1

є повністю погашеною, що підтверджується карткою рахунку 68.6.1. Крім

того, є помилковим твердження позивача про те, що нормативна грошова оцінка землі у січні 2019 року зменшилась унаслідок погіршення СТОВ "Воскобійники" стану родючості земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Воскобійницького старостинського округу Шишацької селищної ради

(колишня Воскобійницька сільська рада) Полтавської області, площею

2,6288 га, кадастровий № 5325781200:00:013:0036, та 2,6289 га, кадастровий № 5322283000:00:011:0155 відповідно (а. с. 6-7,10-11).

01 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Воскобійники" укладено договори оренди землі, згідно умов яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки строком на 25 років та зобов'язався вносити орендну плату у формі та розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що

на момент укладення договорів оренди складало 1 214,92 грн на рік

з урахуванням індексації по кожній земельній ділянці.

Вказані договори оренди землі зареєстровані Шишацьким відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру України" 09 червня 2010 року за № 041057300024 та № 041057300025 (а. с. 8-9,12-13).

Згідно з умовами оспорених договорів оренди землі орендна плата вноситься

як правило у грошові формі, але за згодою сторін може бути проведена

у натуральній формі (сільськогосподарська продукція) або відбірковій формі.

Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати зазначається у додатку до цих договорів.

Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно з відповіді СТОВ "Воскобійники" від 21 лютого 2020 року, наданої

ОСОБА_1 на його звернення про розмір нарахованої орендної плати, утриманих податків та зборів, виплат та залишків по земельних ділянках, борг перед ОСОБА_1 становить: станом на 01 січня 2016 року у сумі 708,80 грн; станом на 01 січня 2017 року - 138,80 грн; станом на 01 січня 2018 року - 1 955,70 грн; станом на 01 січня 2019 року - 19 069,96 грн; станом на 01 січня 2020 року - 531,46 грн.

Згідно з картки рахунку 68.6.1 СТОВ "Воскобійники" станом на 22 березня

2020 року орендна плата ОСОБА_1 була повністю виплачена товариством.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" тут і далі у редакції, чинній на момент укладання договорів, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Статтею 2 Закону України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний

за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування

на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними

умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві

за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної

та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити

в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата

за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі.

За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. При цьому ця правова позиція є незмінною.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вірно застосувавши вказані норми матеріального права, суди попередніх інстанцій зазначили, що виникнення заборгованості по орендній платі

перед позивачем не є наслідком винної поведінки відповідача з невиплати орендної плати, оскільки товариство неодноразово зверталось до ОСОБА_1

з проханням отримати орендну плату або повідомити номер рахунку, на який можливо перерахувати орендну плату відповідно до умов договорів оренди землі, а 26 листопада 2019 року здійснило поштовий переказ № 181 на суму

28 839,64 грн, проте ОСОБА_1, не бажаючи продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, ухилявся від одержання орендної плати, що підтверджується направленими на його адресу листами та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, платіжним дорученням № 25771 від 18 грудня 2019 року про повернення коштів за поштовий переказ № 181 у зв'язку з відмовою від переказу.

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, судам необхідно з'ясувати, чи ухилявся ОСОБА_1 від одержання орендної плати за вищевказаний період, чи намагався він у такий спосіб штучно створити підстави для розірвання оспорених договорів оренди землі.

У залежності від з'ясованих фактичних обставин судам необхідно звернути

увагу на правові висновки Великої Плати Верховного Суду, викладені

у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, які також стосується погашення заборгованості з орендної плати під час розгляду справи у суді.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значеннядля правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 липня

2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня

2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець