Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2019 року у справі №727/9470/18
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №727/9470/18

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 727/9470/18

провадження № 61-21349св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 травня 2019 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-банк" (далі - АТ "Альфа-банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 16 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк "), який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 64, згідно з яким позивач надав відповідачу кошти у розмірі 78 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 жовтня 2012 року, далі цей строк продовжено до 25 грудня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між тими сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальна площа 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, ринковою вартістю 924 629,00 грн.

16 січня 2013 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір № 4 про зміну умов договоруневідновлювальної кредитної лінії № 64 від 16 жовтня 2007 року, згідно з яким сторони змінили валюту кредиту та перевели суму кредиту в розмірі 72 836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн за 1 долар США, що станом на дату укладення договору про внесення змін становить 587 791,04 грн, строком до 25 грудня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 червня 2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2ідеальну частку нежитлових приміщень магазину промислових та продовольчих товарів площею 49,5 кв. м. у буд. АДРЕСА_1.

Позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 248 061,46 грн, за відсотками - 125,74 грн, інфляційні витрати за кредитом - 23 813,89 грн, інфляційні витрати за відсотками - 9 682,18 грн.

Позивач просив у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №64 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, що належить 1/2 частина ОСОБА_2 та 1/2 частина ОСОБА_1 на підставі права спільної часткової власності, на користь АТ "Укрсоцбанк", в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 64, яка станом на 31 липня 2018 року становить 407 484,27 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, у позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 червня 2019 року виправлено описку в рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 травня 2019 року, зазначено про стягнення з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 8 200,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року АТ "Укрсоцбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 травня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Суди не звернули уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення 19 травня 2015 року на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості, тому відсутні підстави вважати, що строк позовної давності відраховується від 20 травня 2015 року.

Суди необґрунтовано відмовили в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення кредиту19 травня 2015 року. Крім того, підставою для переривання позовної давності є рішення третейського суду, Шевченківського районного суду м. Чернівців, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором здійснено 17 липня 2015 року.

Крім того, суди вказали неправильну дату звернення до суду з позовом, оскільки 11 вересня 2018 року позовна заява надійшла до суду, а направлена вона була поштовим зв'язком раніше.

Суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 не подавала заяву про застосування позовної давності, тому необхідно встановити обставини щодо застосування позової давності щодо кожного відповідача окремо.

Суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що відповідачі перебувають у шлюбі, оскільки відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.

Чернівців від 26 грудня 2016 року в першому абзаці описової частини рішення зазначено, що шлюб розірвано 01 листопада 2012 року.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 жовтня 2007 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 64, згідно з яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 78 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 жовтня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 16 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір №64, згідно з яким останній надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, ринковою вартістю 924 629,00 грн, який належав йому на праві власності.

16 січня 2012 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір № 4 про зміну умов кредитного договору, яким змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту 72 836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн за 1 долар США, що станом на дату укладення договору про внесення змін становило 587 791,04 грн, встановлено графік погашення кредиту.

22 квітня 2014 року між сторонами укладено договір № 5 про зміну умов кредитного договору, яким змінено графік погашення заборгованості, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом, починаючи з 22 квітня 2014 року до 21 квітня 2015 року у розмірі 14% річних з 22 квітня 2014 року до 21 квітня 2015 року, з 22 квітня 2015 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість, процентна ставка встановлюється в розмірі 16 % річних. Змінено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2016 року.

Відповідно до договору від 16 січня 2012 року № 1, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М., реєстровий № 3642, внесено зміни до іпотечного договору.

Згідно з договором від 22 квітня 2014 року № 2, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М. реєстровий № 3642, внесено зміни до іпотечного договору з договором №1 про внесення змін до іпотечного договору, яким, встановлено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2016 року.

Відповідно до пунктів3.3.6,3.3.7 кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит із нарахованими процентами в строк, визначений пунктами1.1.1,2.4,2.5,3.3.15 цього договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки нежитлових приміщень магазину промислових та продовольчих товарів площею 49,5 кв. м на АДРЕСА_1.

Позичальник умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31липня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить: заборгованость за кредитом у розмірі 248 061,46
грн, за відсотками за користування кредитними коштами - 125 926,74 грн, інфляційні витрати за кредитом - 23 813,89 грн, інфляційні витрати за відсотками - 9 682,18 грн.

Відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості - приміщення магазину продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість предмету іпотеки становить 924 629,00 грн.

Згідно з матеріалами справи позивач 19 травня 2015 року направив на адресу позичальника ОСОБА_1 лист - вимогу №08.206-297/96-7363 про дострокове повернення кредиту в разі неповернення простроченої кредитної заборгованості у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, яка станом на 08 травня 2015 року становить 270 954,05 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 задоволено, стягнено заборгованість за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 64 в сумі 270 954,05 грн та третейський збір в сумі 3 109,54 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2018 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за процентами, пенею та інфляційні витрати в розмірі 225 913,59 грн.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 листопада 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2018 року в частині стягнення процентів в сумі 94 738,02 грн, пені в сумі 88 645,04 грн скасовано. У позові в цій частині відмовлено. В іншій частинірішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 24 жовтня 2017 року задоволено вимоги стягувача, сума заборгованості становить 332 424,20 грн шляхом звернення стягнення на магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1.

За заявою стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" від 19квітня 2018 року постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Савки М. С.
від 10 травня 2018 року відкрито виконавче провадження №56289796 з примусового виконання виконавчого напису № 23414.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law43~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law44~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law45~ (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law46~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 1049 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до стаття 526 ЦК України (частина 1 статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статтей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Укрсоцбанк" зазначив, що відповідачі зобов'язання за кредитним договором не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку вони повинні погасити.

Згідно зі статтею 575 ЦК України та статті 1 Закону іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ~law47~.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону).

Згідно з пунктом 3.2.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом тридцяти календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17, 18, 19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

З огляду на ~law48~ визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно з пунктом 3.1 іпотечного договору в разі порушення іпотекодавцем умов, визначених пунктами 2.1.1-2.1.11 цього договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пунктів4.1,4.2 іпотечного договору в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з позовом.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів, з огляду на таке.

У касаційній скарзі АТ "Альфа-банк" посилається на те, що суди необґрунтовано відмовили в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення кредиту 19 травня 2015 року, тому відсутні підстави вважати, що строк позовної давності відраховується від 20 травня 2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією із підстав переривання позовної давності є пред'явлення особою позову до одного із боржників. Позовна давність переривається пред'явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справа № 357/9126/17-ц, провадження № 61-36495св18.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 09 грудня 2019 року, справа № 285/3950/17-ц, провадження № 61-41907сво18, дійшов висновку, що зміст поняття "суд" у статті 16 ЦК України та інших нормах статті 16 ЦК України, включаючи положення глави 19 ЦК України про позовну давність, охоплюють також і третейські суди.

Згідно із статтями 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред'явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу строку кредитування у позичальника існувала поточна заборгованість, банк мав право пред'явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах позовної давності.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що пред'явивши 19 травня 2015 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та повинен був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Трирічна позовна давність за вимогою до боржників сплила у червні 2018 року, тому позов у ційсправі пред'явлено у вересні 2018 року, тобто поза межами передбаченого законом загального строку позовної давності.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення першої інстанції, не усунув порушення допущенні судом першої інстанції, нез'ясував питання щодо застосування позовної давності, не обговорив питання чи переривався перебіг позовної давності, з цього питання жодного висновку не виклав, отже, не було дотримано справедливого процесуального розгляду справи, чим порушено права особи на справедливий судовий розгляд, дотримання процедури розгляду справи.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції повинен перевірити наявний у матеріалах справи лист-вимогу від 19 травня 2015 року до позичальника ОСОБА_1 (том 1, а. с. 110), рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2018 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, надати їм правову оцінку, з'ясувати, чи направлявся цей лист, чи перервався перебіг позовної давності, чи з позовом у цій справі про звернення стягнення банк звернувся у межах позовної давності, перевірити чи дійсно, як вказує АТ "Альфа-банк", останній платіж на погашення кредитної заборгованості здійснено 17 липня 2015 року.

Також суд апеляційної інстанції повинен надати правову оцінку тому факту, що ОСОБА_1 не подавала заяву про застосування позовної давності, а лише позичальник ОСОБА_1, перевірити чи відповідачі на сьогодні перебувають у шлюбних відносинах, чи заява позичальника ОСОБА_1 про застосування позовної давності до вимог банку є підставою для відмови в позові до обох відповідачів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, необхідно взяти до уваги ухвалу Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №755/13805/16-ц, провадження № 61-22017 св
19.

Верховний Суд звертає увагу, що у матеріалах справи є заява про уточнення позовних вимог (том 1, а. с. 158), суд першої інстанції в судовому засіданні 14 лютого 2019 року оголосив про надходження уточнених позовних вимог (том 1, а. с. 175), проте позов розглянутий за первісними вимогами, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції повинен звернути на це увагу та перевірити чи суд першої інстанції приймав до розгляду уточнену позовну заяву.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 і частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається в суді із вересня 2018 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судами (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів вважає необхідним скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд надає перевагу праву позивача на доступ до суду у порівнянні з тривалістю розгляду справи (строками її розгляду).

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-банк" задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко