Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.05.2024 року у справі №758/3298/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня2024 року

м. Київ

справа № 758/3298/23

провадження № 61-1305 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересована особа - територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заява мотивована тим, що з 25 березня 1995 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 липня 1997 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано.

16 жовтня 1998 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3

28 грудня 2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано. Проте, ще до розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме з 2004 року, вона з ОСОБА_3 почала проживати разом однією сім`єю як чоловік і жінка, вони мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом.

Вказувала, що на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_3 долучився до лав Збройних Сил України добровольцем, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідно до якої останній з 11 липня 2022 року по дату видачі довідки (20 жовтня 2022 року) брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та спрямування збройної агресії рф проти України.

23 листопада 2022року ОСОБА_3 визнаний безвісти зниклим, що підтверджується повідомленням № 21 від 25 листопада 2022 року вх. № 1709 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , засвідченого печаткою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Вказувала, що з метою встановлення інформації щодо місця перебування та статусу ОСОБА_3 , зверталася до військомату, однак у наданні інформації їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю підтвердження родинних відносин з ОСОБА_3

22 грудня 2022 року їх спільна з ОСОБА_3 донька - ОСОБА_4 звернулася із заявою про внесення інформації про зникнення батька ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здала біологічний матеріал для проведення генетичного тестування ДНК, звернулася із запитом до Міжнародного Комітету Червоного Хреста України.

22 грудня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12022100090002870 за частиною першою статті 115 КК України. Проте, у зв`язку з виїздом за межі України остання не має можливості продовжувати заходи щодо розшуку батька.

Зазначала, що встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини надасть їй можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_3 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті», а у разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , починаючи з 29 грудня 2006 року

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року у складі судді Будзан Л. Д. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зник безвісти 23 листопада 2022 року, однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, з 29 грудня 2006 року по 23 листопада 2022 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 29 грудня 2006 року по 23 листопада 2022 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини у вказаний період підтверджується показаннями свідків та наявними у матеріалах справи доказами. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно заявниці для набуття статусу члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до положень Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», та відповідно, забезпечення реалізації нею своїх прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 , яка не брала участі у цій справі, - адвоката Алданова Ю. В. задоволено частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі наявний спір про право, а отже спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_9 , яка не брала участі у справі, у апеляційній скарзі висловила свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останні п`ять років - з 2018 року саме вона проживала з ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство, спільно відпочивали, мали взаємні права та обов`язки, а тому встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року й залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 758/3298/23 із Подільського районного суду м. Києва.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_9 , посилаючись на те, що саме вона останні п`ять років, з 2018 року, проживала ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, та, вважаючи свої права порушеними, не вичинила жодних дій, направлених на їх захист.

Вважає, що повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 листопада 2022 року № 4999, надіслане ОСОБА_9 , як дружині ОСОБА_3 , про зникнення останнього без вісті, не є беззаперечним доказом на підтвердження обставин її перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_3 .

Апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) відповідно до якого, сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Водночас суд першої інстанції надав належну правову оцінка доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_9 - адвоката Алданова Ю. В., у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 березня 1995 року по 22 липня 1997 року (а. с. 20, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_4 (а. с. 23, т. 1).

Також, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_10 (а.с. 25, 26, т. 1).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 розірвано 28 грудня 2006 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 730 від 28 грудня 2006 року (а. с. 27, т. 1).

Допитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 повідомив, що із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебуває у дружніх стосунках, у квартирі по АДРЕСА_1 був досить часто, разом з ОСОБА_3 робив деякі ремонтні роботи в квартирі, знає, що у них було дві собаки. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у вказаній квартирі як одна сім`я, вели спільний побут, купували необхідні речі по дому.

Свідок ОСОБА_13 вказала, що із ОСОБА_1 знайома, проживає в сусідньому будинку за адресою; АДРЕСА_2 . Повідомила, що донька ОСОБА_1 та її донька займалися у одного педагога англійською мовою; разом з донькою приходили в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При цьому свідок була впевнена, що останні одружені та в них повноцінна сім`я, оскільки бачила, що в них склалися гарні подружні стосунки, вони завжди були разом, гуляли з собаками.

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що є дальньою родичкою ОСОБА_1 , а також сусідкою по дачі. Вказала, що знає про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були розлучені, а приблизно з 2005-2006 року знову почали проживати разом однією сім`єю, однак шлюб не реєстрували. Підтвердила, що ОСОБА_3 разом з батьком заявниці будували дачний будинок, а в подальшому ремонт закінчували разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказала, що була присутня на сімейних святах, де ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були завжди разом, також, охарактеризувала стосунки останніх як теплі та гармонійні. Зазначила, що ОСОБА_15 постійно підтримувала ОСОБА_3 , коли останній пішов служити у ЗСУ, їздила до нього в Краматорськ.

Допитана в судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснила, що є матір`ю заявниці, проживає разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що її донька та ОСОБА_3 знайомі з 12 років, в 19 років одружилися, у них народилася донька, та через деякий час вони розлучилися. ОСОБА_3 повернувся назад до ОСОБА_15 приблизно в 2004-2005 роках і вони жили разом за вказаною вище адресою, вели спільний побут та господарство. Зазначила, що ОСОБА_3 допомагав їй, коли вона хворіла, виконував всю чоловічу роботу по дому, між ним та її донькою були сімейні стосунки, побудовані на любові та взаємоповазі.

У апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_9 , яка не брала участі у справі, остання висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , посилалась на те, що останні п`ять років саме вона проживала з ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу; вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство, спільно відпочивали, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 28 листопада 2022 року № 4999, надіслане ОСОБА_9 , її чоловік - ОСОБА_3 , старший водій стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час участі в бойових діях за звільнення селища Спірне Донецької області зник безвісти 23 листопада 2022 року. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (а. с. 203, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказуючи, що з грудня 2006 року проживала разом з ОСОБА_3 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вказувала, що встановлення цього факту надасть їй можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_3 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті», а у разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

У апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_9 , висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 , посилалась на те, що останні п`ять років саме вона проживала з ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, спільно відпочивали, мали взаємні права та обов`язки.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), від 25 жовтня 2022 року у справі № 760/13773/20 (провадження № 61-797св22).

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору є обґрунтованим та відповідає нормам цивільного процесуального закону. Заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі, яка переглядається, ОСОБА_9 заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1

Встановивши, що ОСОБА_9 зазначала про те, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на її права та обовязки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цій справі наявний спір про право, внаслідок чого заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.

При цьому постанова 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, містять загальні висновки щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, і висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Крім того, оскаржуване судове рішення не перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом звернення з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович