Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.10.2025 року у справі №753/22140/19
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №753/22140/19
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №753/22140/19

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 753/22140/19

провадження № 61-9217св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в складі колегії суддів:Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , звернулася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М., та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» в якому просила:

поновити пропущений з поважних причин строк для подання цієї позовної заяви; визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. щодо прийняття постанови від 25 жовтня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акта про реалізацію предмета іпотеки від 25 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 59655485;

визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. від 25 жовтня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні 5655485;

визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. про реалізацію предмета іпотеки від 25 жовтня 2019 у виконавчому провадженні № 59655485.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва в складі судді Мицик Ю. С., від 25 листопада 2021 року:

відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про зміну предмета позову від 24 жовтня 2021 року та залучення співвідповідача від 25 жовтня 2021 року;

відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової технічної експертизи від 04 грудня 2020 року та витребування доказів від 23 жовтня 2021 року;

відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» від 28 квітня 2021 року про повернення позову;

задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів від 23 жовтня 2021 року;

залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

закрито підготовче провадження у цивільній справі за ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М., ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» про визнання незаконними та скасування правових актів, що порушують право власності та призначити справу до судового розгляду по суті на 17 березня 2022 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, каб. 215.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

04 квітня 2022 року не погоджуючись із ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зокрема щодо призначення експертизи. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в призначенні експертизи, у наведеній вище статті 353 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право апеляційного оскарження ухвал місцевого суду окремо від рішення суду, не передбачено. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для проведення експертизи мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про відмову у проведенні експертизи, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою;

з огляду на те, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору, апеляційне провадження на таку ухвалу суду було відкрито помилково та підлягає закриттю. Крім того, порядок витребування доказів передбачений статтею 84 ЦПК України. Разом з тим, ухвала районного суду про відмову у витребуванні доказів відсутня в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, що передбачено статтею 353 ЦПК України. Таким чином, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року в іншій частині, зокрема, щодо відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 року та про залучення співвідповідача від 25 жовтня 2021 року; відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів від 23 жовтня 2021 року; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, також не підлягає апеляційному оскарженню.

Аргументи учасників справи

21 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій просила: скасувати ухвалу апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 року скасувати, а справу в оскарженій частині передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при поставленні оскарженої ухвали апеляційний суд виходив із того, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про зміну предмета позову не може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду. Згідно положень частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказано, що «Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, потрібно розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач мас дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України;

за приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду». Отже ухвала суду про відмову у прийняті заяви про зміну предмета позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

24 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року: відзив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. на касаційну скаргу залишено без розгляду; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що ухвала апеляційного суду оскаржується в частині закриття апеляційного провадження в частині закриття апеляційного провадження на ухвалуДарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 року. В іншій частині ухвала апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (частина шоста статті 185 ЦПК України).

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказано, що:

«процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу. Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 177/1251/18 (провадження № 61-19172св20) про те, що ухвала суду першої інстанції про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду».

У справі, що переглядається:

ухвалою суду першої інстанції відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 року;

ухвалою суду апеляційної інстанції закрито апеляційного провадження, зокрема в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 рокуіз посилання на те, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню;

апеляційний суд не врахував, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмету позову є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про закриття апеляційного провадження в оскарженій частині.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що ухвала апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; ухвалу апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; передати справу в оскарженій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в частині закриття апеляційного провадження на ухвалуДарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову від 24 жовтня 2021 року скасувати та передати справу в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук