Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 359/409/20

провадження № 51-3940км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001479, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 364 Кримінального кодексу України,та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов прокурора відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_9 в інтересах держави про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.

На цей вирок 07 березня 2023 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій також порушив питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року клопотання прокурора ОСОБА_8 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу на цей вирок повернуто прокурору ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. Посилається на те, що протоколом судового засідання від 20 січня 2023 року і доданим до нього цифровим носієм із звукозаписом судового засідання підтверджується, що головуючий повідомляє учасників судового засідання про можливість проголошення останнього слова обвинуваченого за відсутністю прокурора. На його думку, доводи апеляційного суду щодо неприбуття прокурора в судове засідання 20 січня 2023 року, на якому заслухано останнє слово обвинуваченого, без повідомлення про поважні причини неприбуття не відповідають фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. Зазначає, що наявний у цих матеріалах супровідний лист до вироку суду від 23 січня 2023 року не містить доказів його надання або отримання прокурором, у матеріалах судової справи відсутня квитанція про поштове відправлення або реєстр поштових відправлень, а також немає підпису прокурора про його отримання. Посилається на те, що відповідно до довідки відділу документального забезпечення Київської обласної прокуратури від 23 червня 2023 року № 33-84вн-23 на адресу прокуратури надісланий вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області відносно ОСОБА_6 та будь-які інші документи цього суду у справі № 359/409/20 не надходили. Стверджує, що на 10-й день, а саме станом на 03 лютого 2023 року, інформація щодо прийняття в судовій справі № 359/409/20 будь-якого судового рішення була відсутня. Зазначає, що 01 березня 2023 року, в день надання судом та отримання прокурором вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року, подано на нього апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У запереченнях захисник ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.

Виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги, вважали ухвалу апеляційного суду законною.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як визначено у ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок подається протягом 30 днів із дня його проголошення. За правилами ч. 3 цієї статті строк подачі апеляційної скарги для особи, яка перебуває під вартою, обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Статтею 399 КПК України передбачено підстави залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Згідно з ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані його учасниками без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із журналів судових засідань, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 відбувався за участю прокурорів, у тому числі прокурора ОСОБА_8 , який, зокрема, 20 січня 2023 року виступав у судових дебатах. Після проведення дебатів головуючий повідомив сторонам, що оголошено перерву в судовому розгляді перед останнім словом обвинуваченого на 30 - 40 хвилин. У судове засідання того ж дня після продовження судового розгляду прокурор не прибув, але суд заслухав останнє слово обвинуваченого та вийшов до нарадчої кімнати, повідомивши, що вирок буде проголошений 23 січня 2023 року.

На проголошення вироку 23 січня 2023 року сторони кримінального провадження не прибули. У матеріалах провадження міститься копія супровідного листа від 23 січня 2023 року про направлення копії вироку, в тому числі прокурору.

Згідно з даними розписки, обвинувачений ОСОБА_6 отримав копію вироку безпосередньо в суді 31 січня 2023 року.

З клопотанням про видачу копії вироку прокурор звернувся до суду лише 01 березня 2023 року та цього ж дня її отримав.

Апеляційну скаргу на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року, останнім днем оскарження якого було 22 лютого 2023 року, прокурор подав 07 березня 2023 року. У скарзі він порушив питання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтувавши причину пропуску цього строку тим, що 20 січня 2023 року в судовому розгляді було оголошено перерву і суд не повідомив його про наступну дату судового засідання, а також про дату проголошення вироку та своєчасно не направив до прокуратури копії вироку, яку отримав прокурор у суді лише 01 березня 2023 року.

Відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду правильно зазначила, що обставини, на які покликається прокурор як на підставу для поновлення строку апеляційного оскарження, на її переконання, не є поважними причинами пропуску процесуального строку оскарження з урахуванням того, що 20 січня 2023 року головуючий суддя оголосив перерву в судовому розгляді лише на 30-40 хвилин, у цьому провадженні залишилося лише останнє слово обвинуваченого перед виходом суду до нарадчої кімнати. Тобто прокурор був обізнаний про те, що судовий розгляд буде продовжений цього ж дня та суд піде до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Разом з тим, у судове засідання після закінчення перерви прокурор не прибув, не повідомив про поважні причини неприбуття, а надалі протягом тривалого часу взагалі не цікавився результатами розгляду справи. Апеляційний суд зазначив, що прокурор не надав жодних доказів на спростування того, що в матеріалах кримінального провадження є супровідний лист від 23 січня 2023 року про направлення йому копії вироку суду. Крім того, апеляційний суд під час постановлення свого рішення врахував те, що вирок був направлений судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 02 лютого 2023 року та оприлюднений 06 лютого 2023 року.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що прокурор ОСОБА_8 не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням положень статей 395 113 117 КПК України.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив прокурору ОСОБА_8 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та правомірно повернув його апеляційну скаргу.

Викладена позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у справі «Каракуця проти України» (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року), незважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції не повідомив про винесення рішення, ЄСПЛ відхилив скаргу на порушення права доступу до суду, оскільки заявники впродовж тривалого часу не виявили належної зацікавленості в розгляді провадження.

З огляду на наведене колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3