Історія справи

Постанова ККС ВП від 24.01.2019 року у справі №401/521/17

Постанова

Іменем України

24січня 2019 року

м. Київ

справа № 401/521/17

провадження № 51-6049км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1навирокСвітловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного судуКіровоградськоїобласті від 06лютого 2018 рокуу кримінальному провадженні № 12017120270000214 за обвинуваченням

ОСОБА_1,АДРЕСА_3, уродженця с. Світловпілля Кіровоградської області, жителяАДРЕСА_4, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язненні з 01 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а за період з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

УхвалоюАпеляційного судуКіровоградської області від 06лютого 2018 рокуапеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком судуОСОБА_1 визнано винуватимутому, що він 01 лютого 2017 року шляхом вільного доступу з квартири АДРЕСА_2 повторно, умисно, таємно викрав телевізор, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1000 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказував на неправильне застосування судами положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Внаслідок того, що судом за місцем відбування покарання питання, яке порушував у касаційній скарзі засуджений, було вирішено, ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції зміни до касаційної скарги, в якій просив пом'якшити призначене йому судом покарання із врахуванням даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції просив врахувати усі дані про його особу та пом'якшити призначене йому покарання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації,покаранняповинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначенняпокарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для виборупокаранняз огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливепокарання»означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покаранняз погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покараннята тим видом і розміромпокарання,яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенніпокарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд припризначенні ОСОБА_1 покарання, дотримуючись вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься досередньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, новий злочин вчинив під час іспитового строку, призначеного за вироком від 25 квітня 2016 року, та у період судового розгляду кримінального провадження стосовно нього за ч. 2 ст. 186 КК України, що свідчить по суспільну небезпечність його особи, схильність до продовження злочинної діяльності, він ніде не працює. Також враховано відсутність скарг на поведінку засудженого за місцем проживання і обставини, що пом'якшують покарання-щире каяття , активне сприяння розкриттю злочину.

Взявши до уваги усі зазначені обставини, в тому числі й ті, на які посилається засуджений, місцевийсуд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкції статті, за якою його засуджено.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши у межах своїх повноважень апеляційну скаргу засудженого, погодився із таким рішенням місцевого суду та навів в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК України мотиви свого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК Україниостаточне покарання.Проте, зазначені вимоги суперечать закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Оскаржуваним вироком від 09 листопада 2017 року на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним за вироком від 13 квітня 2017 року. Тобто, у даному випадку суд не можепереглянути вирок суду, який набрав чинності та який не є предметом перевірки у цьому кримінальному провадженні та призначити засудженому за сукупністю злочинів більш м'яке покарання, ніж було призначено за попереднім вироком від 13 квітня 2017 року, а саме 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Касаційний суд вважає, що призначене покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Переконливих аргументів,які б свідчили про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженогоі були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, судом не встановлено.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.У зв'язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець