Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

справа № 185/7624/21

провадження № 51-972км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041370000469, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 06 квітня 2021 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць 1 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 ч. 1 ст. 121 КК України.

Вступ

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 завдав умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , що спричинило її смерть, а також цього ж дня завдав потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 та ч. 1 ст. 121, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Короткий зміст оскаржених судових рішень:

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років; ч. 1 ст. 121 КК України строком на 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом частково складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 10:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, та, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих побутових неприязних відносин між ним та його матір`ю - потерпілою ОСОБА_8 , наніс потерпілій удари руками в область голови, а потім, коли остання перебувала в положенні лежачи, почав наносити їй удари ногами в область грудної клітини та тулуба. Після того, як потерпіла залишилася у безпорадному стані, ОСОБА_7 покинув приміщення квартири. Від спричинених тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 померла цього ж дня.

Крім того, він же, цього ж дня, приблизно о 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході словесної сварки з ним, умисно почав наносити молотком численні удари по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_9 , в наслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, які за ознакою небезпечності для життя та здоров`я в момент заподіяння оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.

Вважає вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду незаконними та винесеними з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому стверджує про те, що під час досудового розслідування відбулося призначення групи слідчих не уповноваженою особою - заступником начальника слідчого відділу, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою визнання недопустимими доказами всіх процесуальних документів та дій, які були вчиненні на стадії досудового розслідування.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Мотиви суду

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої та в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодоОСОБА_7 .

Вирок відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 1 ст. 121 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими міськрайонний суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 1 ст. 121 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Згідно з положеннями статей 86 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.

Так, предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції були і доводи сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що отримані в ході досудового розслідування докази є недопустимим через проведення досудового розслідування з порушенням процедури визначення групи слідчих та наділення їх відповідними повноваженнями на здійснення процесуальних дій. Вказані доводи були визнанні необґрунтованими з наведенням відповідних мотивів на спростування вищенаведеного.

Судами було вказано, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду стороною обвинувачення були надані та долучені судом до справи прийняті процесуальні рішення у формі постанов начальника СВ Павлоградського РВП ОСОБА_10 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. п. 50) та від 25 червня 2021 року (т. 1 а. п. 119) про призначення групи слідчих в кримінальних провадженнях за фактом смерті потерпілої ОСОБА_8 та за фактом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 . Суд першої інстанції, перевіряючи доводи захисника з висловленим ним сумнівом про підписання даних процесуальних рішень саме начальником слідчого відділу, допитав свідків: ОСОБА_10 , який суду пояснив, що не пригадує обставин підписання даних постанов, слідчого ОСОБА_11 та заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_12 , які зазначили про схожість підпису на процесуальних документах на підпис заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_12 .

За твердженнями захисника в редакції ст. 3 КПК України, яка діяла на момент вчинення кримінальних правопорушень, заступник начальника слідчого відділу районного відділу поліції не віднесений до кола осіб, які уповноважені згідно ст. 39 КПК України організовувати проведення досудового розслідування. Проте, такі висновки є помилковими з наступних підстав.

Так, пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України, чинним на момент вчинення інкримінованих злочинів передбачалось, що керівником органу досудового розслідування є начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Сторона захисту як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі надає своє тлумачення даній нормі закону та стверджує, що керівником органу досудового розслідування в системі Національної поліції, який уповноважений визначити слідчого (слідчий), який здійснюватиме досудове розслідування є: начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення, а особи, які віднесені до категорії «його заступники, які діють в межах своїх повноважень» стосується лише поняття «керівника (начальника) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України».

Проте, колегія суддів, погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій про хибність таких тлумачень норми статті, оскільки на наше переконання, законодавець категорію «його заступники» розповсюджує на всіх вказаних в статті посадових осіб, у тому числі і на начальника слідчого відділу.

На спростування вказаних тверджень сторони захисту та з метою з`ясування повноважень заступника начальника слідчого відділу, судом першої інстанції була досліджена в судовому засіданні посадова інструкція заступника начальника СВ Павлоградського РВП, згідно якої на нього покладено в якості завдання та обов`язку - своєчасне вирішення питання про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень.

Твердження захисника, що дана посадова інструкція суперечила вимогам КПК України є неспроможною та спростовується вищенаведеним.

Колегія суддів також погоджується з посиланням судів на те, що під час проведення досудового розслідування рішення керівника органу досудового розслідування ОСОБА_10 про доручення групі слідчих проводити досудове розслідування не викликало двозначного тлумачення ані з боку самих слідчих, ані з боку прокурорів, на яких було покладено функцію здійснення нагляду у формі процесуального керівництва, та прокурора, який затверджував обвинувальний акт. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 , який був призначений обвинуваченому з моменту затримання останнього з 25 червня 2021 року, скарг до суду чи відповідних звернень до правоохоронних органів, які уповноважені проводити досудове розслідування, не подавав. Предметна і територіальна підслідність цього кримінального провадження визначена правильно. Відомості про вчинення окремих процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень слідчими відображені у ЄРДР. Оскільки під час розгляду кримінального провадження порушення процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_7 в ході досудового розслідування не встановлено, а тому на переконання колегії суддів, висновки судів про те, що підстави для визнання доказів, наданих стороною обвинувачення, недопустимими - відсутні, є вірними.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів не вбачає жодних підстав вважати порушеними вимоги статей 10 22 КПК України щодо створення необхідних умов для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог КПК України.

Слід зазначити і про те, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.

У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з`ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діянь, в касаційній скарзі не наведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 1 ст. 121 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3