Історія справи

Ухвала ККС ВП від 13.02.2020 року у справі №752/13179/17
Постанова ККС ВП від 20.01.2022 року у справі №752/13179/17

Постанова

іменем України

7 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/13179/17

провадження № 51-455 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К. О.,

прокурора Кузнецова С. М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Григоренко Л. С.,

в режимі відеоконференції

потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого -

адвоката Забродської Н. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Григоренко Л. С. на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 6 липня 2018 року та вирок Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010003623, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Іванівка Богуславського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 6 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 7 травня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 травня 2017 року приблизно о 12:20, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання на другому поверсі будинку на АДРЕСА_1, в ході конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_3, що виник на ґрунті ревнощів, діючи умисно, з метою вбивства наніс останній численні удари кулаками та ногами у різні частини тіла та не менше п'яти ударів по голові, заподіявши ОСОБА_3 закриту черепно-мозкову травму з крововиливами під оболонки головного мозку, що призвело до її смерті.

28 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_1 покарання і зарахування строку попереднього ув'язнення та ухвалив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції ~law29~ від 26.11.2015) у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 7 травня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Григоренко Л. С., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 не мав умислу на заподіяння смерті своїй дружині, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК. Покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 13 років, на думку захисника, є явно несправедливим внаслідок суворості. Призначаючи покарання, апеляційний суд не врахував позицію прокурора в суді першої інстанції щодо строку позбавлення волі, який був би достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить вироки місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому наводить доводи аналогічні доводам касаційної скарги свого захисника.

Позиції учасників судового провадження

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Забродська Н. Л. подала заперечення на касаційні скарги засудженого та захисника, в яких вказала на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просила залишити їх без зміни.

В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали свої касаційні скарги, просили судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Забродська Н. Л. заперечили проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, вважали касаційні скарги необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Прокурор Кузнецов С. М. заперечив проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 та 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.

Згідно з приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а вирок апеляційного суду має також відповідати приписам статей 374, 420 КПК. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом статті 94 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених законодавчих положень та вимог ст. 419 КПК апеляційний суд зобов'язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення чи частковому їх задоволенні суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, цих приписів закону апеляційний суд не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок місцевого суду оскаржили в апеляційному порядку захисник Григоренко Л. С. та потерпілий ОСОБА_2. Зокрема, у поданій скарзі захисник вказувала на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 1 ст. 115 КК, оскільки ОСОБА_1 не мав умислу вбивати свою дружину ОСОБА_3, а тому його дій необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. Крім того, просила призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК та зарахувати йому у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з дати затримання до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Натомість потерпілий ОСОБА_2 у своїй скарзі наполягав на явній несправедливості заходу примусу через м'якість та просив призначити ОСОБА_1 найсуворіше покарання, передбачене ч. 1 ст. 115 КК.

Як видно з мотивувальної частини вироку апеляційного суду, колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу захисника Григоренко Л. С. в частині зарахування засудженому у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення.

Однак свого рішення щодо необґрунтованості інших доводів апеляційної скарги захисника апеляційний суд належним чином не мотивував.

Так, за наслідками здійсненні апеляційного провадження суд не дав вичерпних відповідей на доводи апеляції сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_3 та неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК, не зіставив їх із даними, наявними у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121 КК).

Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Проте, в порушення вимог ст. 419 КПК, переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції не проаналізував обставини вчинення злочину, не перевірив всі докази та не вказав які з них підтверджують бажання ОСОБА_1 настання саме смерті потерпілої, натомість, мотивуючи незгоду з позицією захисту, обмежився лише цитуванням змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" та посиланням на те, що місцевий суд повністю врахував всі обставини.

У контексті зазначеного, апеляційний суд дійшов до непереконливого висновку про безпідставність доводів апеляції захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не ґрунтується на аналізі всіх обставин справи, а тому постановлений вирок не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим і він підлягає скасуванню на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.

Крім того, суд апеляційної інстанції, не мотивувавши належним чином свого рішення щодо правильності висновку суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство своєї дружини ОСОБА_3 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, погодився з доводами апеляційної скарги потерпілого щодо несправедливості призначеного ОСОБА_1 покарання через його м'якість, частково її задовольнив, скасував вирок місцевого суду у частині призначеного засудженому покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років.

З огляду на встановлені порушення, колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи касаційних скарг засудженого та захисника про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання.

За таких обставин, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, дати на них вичерпну відповідь, за необхідності дослідити докази в порядку ст. 404 КПК й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає вимогам ст. 404 КПК .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Григоренко Л. С. задовольнити частково.

Вирок Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна І. В. Григор'єва Г. Р. Крет