Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 754/6069/18

провадження № 51-1436км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з часу затримання.

Зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 17 грудня 2017 року по 26 травня 2020 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з фактичними даними, детально наведеними у вироці, 16 грудня 2017 року близько 21:30 ОСОБА_7 , знаходився у кв. АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_8 . Потім між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникла сварка на ґрунті довготривалих неприязних стосунків, яка переросла у бійку, в ході якої у ОСОБА_7 виник умисел спрямований на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_8 кухонним ножем не менше п`яти ударів в ділянку грудної клітини, правого стегна, правої сідниці та обличчя, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження. Продовжуючи реалізацію свого умислу, завдав потерпілому більше десяти ударів обома руками, а також не менше восьми ударів невстановленим досудовим розслідуванням тупим предметом з обмеженою контактною поверхнею, яка має в своїй конструкції прямолінійне ребро, поверхню, яка обмежена двома ребрами під прямим кутом в область тулубу, голови, кісті правої та лівої руки, тазової ділянки, плеча та передпліччя, чим спричинив потерпілому тілесних ушкоджень, зокрема відкриту черепно-мозкову травму, яка виникла внаслідок неоднократної дії тупих предметів в область голови, з розвитком травматичного субарахноїдального крововиливу і за ознаками небезпеки для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвела до смерті ОСОБА_8 .

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2025 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості підзахисного.

Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі адвокат зазначає, що сукупність наданих стороною обвинувачення доказів не доводить винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На переконання касатора, суди не здійснили детального аналізу всіх наданих доказів і не навели переконливих мотивів з яких виходили під час визнання ОСОБА_7 винуватим за ч. 2 ст. 121 КК.

Звертає увагу, що прямі докази на підтвердження винуватості підзахисного, матеріали кримінального провадження не містять.

Більше того, суди не врахували позицію сторони захисту і не зважили на отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час перебування в іншому місці за інших обставин, ніж тих, що зазначені стороною обвинувачення.

Отже, беручи до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, адвокат наголошує на тому, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), а винуватість ОСОБА_7 не доведена «поза розумним сумнівом».

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу і надали відповідні пояснення, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням засудженого, потерпілої, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , письмовим доказам у справі, зокрема даним: протоколу огляду місця події, протоколам огляду предметів, протоколу обшуку, висновкам експертів та медичним висновкам, речовим доказам, у тому числі записам з нагрудних камер працівників поліції, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, цей суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК.

Із показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 суди установили, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 протягом тривалого часу існували неприязні стосунки, що були зумовлені рядом конфліктів та бійок через наявність суперечок, пов`язаних із користуванням та побутом під час спільного проживання в належній ОСОБА_8 та його сестрі ОСОБА_22 квартирі АДРЕСА_3 .

Між тим, свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_19 показали, що зі слів ОСОБА_8 їм відомо, що ОСОБА_7 під час бійок використовував проти нього ніж і трубу, а свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_14 повідомили, що зі слів потерпілого 16 грудня 2017 року (в день його смерті) між ним і ОСОБА_7 повинна була відбутись розмова з приводу сплати ОСОБА_8 боргу за комунальні платежі та переселення його на іншу квартиру, що з огляду на характер існуючих між ними стосунків викликало у ОСОБА_8 сильну тривогу, оскільки грошей на сплату комунальних послуг він не мав і при цьому не збирався виселятись з квартири.

Суди звернули увагу, що показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_19 про застосування ОСОБА_7 під час бійок із ОСОБА_8 труби для спричинення останньому тілесних ушкоджень підтверджуються протоколом огляду витягу з інформаційної бази «АРМОР» від 24 березня 2018 року (т.1 а. с. 241-243), з якого вбачається, що 3 липня 2016 року о 16:11 до Деснянського УП ГУНП в м. Києві зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , співмешканець сестри, побив залізною трубою потерпілого ОСОБА_8 , спричинивши ушиблені рани лобної ділянки голови, садна тіла (бригада № 159, лікар ОСОБА_23 ).

Місцевий суд, зважив, що ОСОБА_7 повідомив про своє повернення додому 16 грудня 2017 року близько 20:00, після чого піднявся на шостий поверх, почав відкривати вхідні двері квартири і в цей час до нього підійшли двоє невідомих чоловіків, які нанесли йому удар по потилиці зліва, біля вуха, проте працівникам поліції, які приїхали на виклик, ОСОБА_7 , сказав, що сторонні невстановлені особи натиснули йому на якісь точки в області шиї, від яких він втратив свідомість на мить, а коли прийшов до тями, то був в напівстоячому положенні, в одній руці була сумка, в іншій ключі, також зазначив, що виявив пошкодження на руках, однак в судовому засіданні зазначив, що руки пошкодив під час падіння в селі.

Між тим районний суд врахував, що в судовому засіданні ОСОБА_7 показав, що від нападу на нього двох невідомих осіб, у нього сталося випорожнення кишечнику і, перевіривши чи документи та гроші не зникли, зайшов до квартири, оглянув її (крім кімнати потерпілого) і нічого підозрілого не виявив, гроші та інші речі були на місці. Після чого він почав прати свою одежу.

Правдивість цих показань місцевий суд поставив під сумнів, оскільки по-перше, ніяких пошкоджень в області голови та шиї у ОСОБА_7 не виявлено й не зафіксовано, а свідок ОСОБА_11 , яка працює консьєржем у під`їзді вже 17 років, сторонніх осіб, чоловіків з прибалтійським акцентом, які б заходили до будинку в цей день вона не бачила. Відсутність повідомлення ОСОБА_7 з приводу нападу у поліцію, на переконання суду першої інстанції, також ставить під сумнів існування самого нападу.

Крім того, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 після виявлення ОСОБА_8 мертвим, не викликав одразу працівників поліції, а спочатку подзвонив на роботу, рідним, після чого спустився до консьєржа, повідомив про смерть потерпілого і там вже викликав поліцію.

Показання ОСОБА_7 з приводу того, що після виявлення трупа ОСОБА_8 , він поплакав, районний суд розцінив як неправдиві, оскільки під час перегляду в судовому засіданні відеозапису нагрудних камер відеоспостереження працівників патрульної поліції, установив, що ОСОБА_7 був задоволений смертю ОСОБА_8 , дуже радів та не приховував цього від працівників поліції і зазначив, що якщо б він міг, то він би ще зайшов до кімнати і наніс би ОСОБА_8 тілесні пошкодження і станцював би на ньому, зазначивши що бажав смерті останньому, але хтось це зробив за нього. Більше того, суд вказав, що із згаданим відеозаписом підтверджуються часті конфлікти між ОСОБА_7 і ОСОБА_24 і що певний час назад обвинувачений «відріхтував» потерпілого, що, на думку місцевого суду, спростовує свідчення потерпілої, що ОСОБА_8 мав фізичну перевагу над ОСОБА_7 .

Твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 убили інші люди і здійснили напад на нього ( ОСОБА_7 ) незнайомих чоловіків біля вхідних дверей в квартиру, на переконання місцевого суду, є надуманими та суперечливими, адже обвинувачений змінював ці показання протягом досудового і судового слідства, спочатку повідомивши про те, що його усипили натисканням на якісь точки на тілі, а потім заявивши що йому нанесли удар по голові, від якого він знепритомнів.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, у тому числі з огляду на нижченаведене.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення.

Згідно з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, між ОСОБА_7 й ОСОБА_8 виникали непоодинокі конфлікти, пов`язані із користуванням житла, яке на підставі спільної власності належить останньому та його сестрі. Під час цих конфліктів, ОСОБА_7 завдавав потерпілому тілесних ушкоджень, зокрема предметом (труба), травмуюча дія якого подібна до того, що спричинила смерть ОСОБА_8 . Також, суди зважили на розбіжність показань ОСОБА_7 щодо обставин спричинення йому тілесних ушкоджень, а тому поставили їх під сумнів.

Крім цього, свідок ОСОБА_21 зазначила, що близько 18:00 у день смерті потерпілого розмовляла з ним, а отже, в цей час останній був ще живий.

До того ж, відповідно до висновку експерта № 031-86-2019 від 29 травня 2019 року частина тілесних ушкоджень ОСОБА_8 була спричинена близько 21:30 16 грудня 2019 року, що також логічно вказує на те, що останній був живим в цей час.

Між тим, ОСОБА_7 вказав, що він приїхав додому близько 20:00 16 грудня 2019 року, доказів того, що в цей час в квартирі перебували інші особи, суди не установили, показання ОСОБА_7 щодо спричинення йому тілесних ушкоджень сторонніми особами жодним чином не підтверджені, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що на час смерті ОСОБА_25 у квартирі, крім ОСОБА_7 , ніхто не перебував.

Понад те, суд першої інстанції, з урахуванням висновку експерта №356/20, а також інших обставин зазначив про те, що у проміжок часу між 22:00 та 23:00 ОСОБА_8 міг бути мертвим.

Щодо доводів сторони захисту про те, що вирок районного суду ґрунтується на непрямих доказах, колегія суддів звертає увагу, що доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів. Також сторона захисту не вказала в скарзі, чому вона вважає ці непрямі докази недопустимими.

Слід вказати, що непрямі докази - це відомості про факти, на підставі яких у визначеному законом порядку суд опосередковано встановлює наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування, відношення яких до справи не очевидне і може бути виявлено лише під час глибокого аналізу їх природи, суті та співставлення з іншими такими ж обставинами та які мають значення для правильного вирішення справи.

Процес доказування непрямими доказами в кримінальному провадженні полягає як у виявленні та встановленні безперервного зв`язку усіх непрямих доказів між собою в рамках конкретної системи, заключною метою яких є встановлення «проміжних» фактів, так і у встановленні безперервного зв`язку між «проміжними» фактами та обставинами, котрі складають сам предмет доказування.

Суди попередніх інстанцій дійшли думки, що показання засудженого, потерпілої, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , письмові докази у справі, зокрема дані протоколу огляду місця події, протоколів огляду предметів, протоколу обшуку, висновків експертів та медичних висновків, речові докази, у тому числі записи з нагрудних камер працівників поліції, у сукупності вказують на заподіяння ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8 , що спричинило смерть останнього.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, так як у цьому провадженні низка непрямих доказів свідчить про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 , адже відсутнє будь-яке інше пояснення смерті потерпілого, яка настала від багаточисельних ударів.

Водночас надана ОСОБА_7 власна версія подій була перевірена апеляційним судом і визнана такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

На переконання колегії суддів, твердження захисника про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наведеною в оскаржуваних судових рішеннях.

Враховуючи викладене вище, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3